К.п. н. Осова О.О., Калмикова Д.

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Комунікативно-ігрова методика ─ ефективний засіб розвитку комунікативних здібностей школярів початкових класів

Зростання потреби у спілкуванні та співпраці між країнами й народами різними мовами, нові економічні та політичні реалії, реформування в освітній системі України вимагають суттєвих змін у ставленні до володіння іноземною мовою.

У зв’язку з цим постала необхідність організувати навчальний процес так, щоб учні були здатні використовувати іноземну мову як під час спілкування в реальних життєвих ситуаціях, так і в процесі набуття знань, щоб вони могли орієнтуватися в соціальних аспектах країни, мова якої вивчається.

Одним із шляхів вирішення даної проблеми є застосування комунікативно-ігрової методики навчання. Вона полягає не лише у встановленні мовленнєвої практичної цілі, а й в тому, що шляхом досягнення даної цілі є практичне застосування мови. Отже, мовленнєва спрямованість ─ не лише ціль, а й засіб, що тісно взаємопов’язані між собою[1].

У ході дослідження виявлено, що в англійській та американській методичній літературі рольова гра визначається як спонтанна поведінка учня, його реакція на поведінку інших людей, які беруть участь у гіпотетичній ситуації (Revell J., Taylor J., Walford R.); як засіб, за допомогою якого учень повинен вільно імпровізувати в рамках заданої ситуації, виступаючи в ролі одного з її учасників (Byrne D.).

З'ясовано, що у підготовці рольової гри виділяють три етапи (Revell J., Walford R.):

1)підготовчий;

2)рольова гра;

3) закритий.

Але Jones L. пропонує детальніший план підготовки та проведення рольової гри:

1) підготовчий етап у класі;

2) підготовчий етап удома;

3) рольова гра;

4) заключний етап у класі;

5) заключний етап вдома [2, с. 18].

Розвиток комунікативних здібностей можливий лише в процесі вирішення реальних завдань на уроці, що викликає в учнів задоволення та впевненість у собі, бажання говорити іноземною мовою. Проте в особистісно-зорієнтованому навчально-виховному процесі це вже не є дитячою забавою, що дає задоволення. Вона набуває статусу дидактичної, яка виконує триєдину мету:

- сприяє розвитку пізнавального інтересу та активності учнів; підвищує якість, інтенсивність, легкість, швидкість засвоєння навчального матеріалу, рівень сформованості загально-навчальних і спеціальних умінь учнів;

- формує у них самостійне, логічне, творче мислення, вміння висувати гіпотези, досліджувати та порівнювати різні альтернативи під час розв’язання завдань; навчає працювати з додатковою літературою;

- сприяє самоствердженню учнів, розвиває в них наполегливість, прагнення до успіху, виховує почуття обов’язку, відповідальності та інші мотиваційні якості, які знадобляться їм у дорослому житті [2, с. 17].

На основі аналізу науково-методичної літератури [2; 4] визначено основні правила рольової гри:

- учню пропонують поставити себе в ситуацію, яка може виникнути за межами класу, в реальному житті. Це може бути все що завгодно: від зустрічі знайомого на вулиці до більш складної ситуації, наприклад ділові переговори, конференції;

- учню потрібно адаптуватися до певної ролі в даній ситуації. Він може грати не лише самого себе, а й вигадану роль;

- учасники гри повинні поводити себе так, як би це все відбувалося в реальному житті: їх поведінка повинна відповідати тим ролям, які вони виконують;

- учасники рольової гри повинні сконцентрувати свою увагу на комунікативному використанні одиниць мови, а не на звичайній практиці закріплення цих одиниць у мовленні [2, с. 17-18].

Зарубіжні методисти, зокрема Revell J. підкреслюють, що учні початкових класів, як правило, легко включаються в гру, хоча дорослі і більшість підлітків не виявляють великого бажання брати в ній участь, оскільки бояться мати смішний вигляд перед своїми товаришами по групі. Учні початковоï загальноосвітньоï школи на кінець 4 класу мають вийти на рівень А1 (інтродуктивний або “відкриття”) згідно з Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовноï освіти [3, c. 24]. Тому, на нашу думку, дуже важливо підготувати учнів до рольової гри.

Для успішного виконання ролей необхідно:

1) ситуаційно обумовлений вибір мовних конструкцій вчителя з урахуванням соціокультурної специфіки спілкування (мовленнєві формули привітань, звертань, титулів, вдячності тощо);

2) володіння учнями інтонаційними моделями, що зображують емоції (наприклад, сердитість, радість, сум тощо), з метою реального виконання ролей;

3) розуміння учнями цілі гри та змісту, який необхідно зобразити [4, с. 7].

Для створення рольових ситуацій, в руслі яких організовуються та проводяться ігри, широко використовуються малюнки, опис ситуацій, інструкції та досить довга мовна підготовка. Особлива увага приділяється розвитку аудіювання та мовлення на основі, так званих, рольових діалогів-інтерв’ю, дискусій, критичної оцінки прослуханого чи прочитаного [4, с. 7].

Залежно від мети заняття і рівня підготовки учнів, рольова гра може проводитись в парах (такі ігри в основному направлені на тренування вживання певних лексичних одиниць і граматичних структур), в підгрупах (3-5 чол.) і в цілій групі (такі ігри забезпечують процес мовлення).

Рольова гра в парах – найпростіший вид роботи. Більшість авторів рекомендують використовувати для парної рольової гри анкети, які учасники повинні заповнити, ставлячи один одному питання. Час, який витрачається на цю роботу, повинен бути обмежений.

Рольова гра в підгрупах може проводитись по-різному. Методисти вважають, що всі підгрупи повинні грати одночасно, роботу яких контролює вчитель, переходячи від однієї підгрупи до іншої [2, с. 18].

Вважають, що гру необхідно проводити на заключному етапі роботи над темою, оскільки не всі учні зможуть, без попередньої підготовки, вільно імпровізувати в рольовій грі (M. Finocchiaro, J. – C. Schwerdfeger).

Отже, впровадження комунікативно-ігрової методики в навчання іншомовного спілкування школярів – ефективний засіб розвитку комунікативних здібностей особистості. Комунікативні ігри розвивають цілий спектр різноманітних здібностей, позитивних якостей школярів, навички співпраці, терпіння, вірність, доброту, а найголовніше – брати на себе відповідальність за свої вчинки, ініціативність і прагнення здійснювати самостійний пошук.

Література

1.О. О. Паршикова «Комунікативно-ігровий метод навчання іноземної мови учнів початкової загальноосвітньої школи». – Донецьк: Вебер, 2009. – 295с.

2.Чепурна М. В. Рольова гра ─ один з основних засобів особистісно-зорієнтованого навчання/ М. В. Чепурна// Англійська мова та література. ─ 2006. ─ №22-23. ─ 17-27с.

3. Загальноєвропейські Рекомендаціï з мовноï освіти: вивчення, викладання, оцінювання /Науковий редактор украïнського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю.Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

4. Carol Livingstone «Role play in language learning». ─ М.:«Вища школа», 1988.─ 126 с.