Бондар О.Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Модальність як складова універсальних категорій

 Проблема категорії модальності привертає увагу лінгвістів з давніх пір. Проте до теперішнього часу залишаються спірними безліч питань, що стосуються даної категорії. Реалізація модальних значень у мові є питанням загальної проблеми модальності. Питання реалізації модальності в тексті не знайшли поки досить повного опису в лінгвістичній літературі. Це пояснюється складністю трактування поняття модальність і модальних значень як частини більш загальної проблеми універсальних категорій. У зв'язку з орієнтацією мовознавства на вивчення функціонального боку мови велике значення набуває вивчення лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, що обумовлюють реалізацію суб'єктивної модальності у мові.

     У лінгвістичній літературі категорія модальності розглядається з різних точок зору. Крайні з них представлені, з одного боку, обмеженим розумінням модальності як позначення «діапазон значень між « так » і « ні » (Halliday M.), з іншого - надзвичайно широким трактуванням, при якій модальність розглядається як вираз «ставлення мовця до дійсності, тобто його до самого себе, до обстановки і форми мови», до неї включаються емоційні відносини, реакції мовця (морально-етичні, емоційно-вольові), а також «ставлення мовця до цільової спрямованості мовного спілкування» (Петров Н.Є.).
     Немає сумнівів, що в сучасній лінгвістиці обсяг поняття «модальність» істотно розширився, охоплюючи, по суті, все можливе оточення пропозиції, будь-який комунікативний модус. У якості вихідного приймається визначення модальності, дане цій категорії В.В. Виноградовим - «відношення дії до дійсності, яке встановлюється мовцем». Прийняття цього загального визначення не виключає, однак, можливості уточнення його змісту.
     В іншій інтерпретації модальність постає як всеосяжна категорія, «яка поглинає» такі категорії, як комунікативна цілеспрямованість висловлювання, твердження / заперечення, вираження експресивно-емоційних і стилістичних значень. Безсумнівно, перераховані категорії тісно пов'язані з категорією модальності, можуть мати з нею загальні зони, однак кожна з них має свій граматичний або лексико-граматичний статус і семантичну функцію, тобто є самостійною категорією мови.

     Є.І. Бєляєва визначає модальність як «мовну категорію, що виражає оцінку мовцем відношення висловлювання до дійсності з точки зору способу існування зв'язку між суб'єктом і його ознакою, ступеню розуміння цього зв'язку мовцем або його бажаність». Дана категорія тісно пов'язана з комунікативним наміром мовця і реалізується в процесі спілкування у формі різноманітних комунікативно-синтаксичних і модальних типів висловлювань в різних мовних актах.

     Велика розмаїтість думок з основних питань, що стосуються змісту категорії модальності і її відношення до інших лінгвістичних категорій, свідчить про складність цієї категорії, в якій переплітаються екстралінгвістичні та лінгвістичні поняття. Модальність розуміється як багатопланова неоднорідна категорія, яка виражає відношення змісту висловлювання до дійсності, а також ставлення мовця до того, про що повідомляється у висловлюванні. Часто йдеться про суб'єктивно-об'єктивний характер категорії модальності як складного, багатопланового явища. Об'єктивна модальність характеризує дію або стан з боку модусу існування, суб'єктивна модальність вносить додаткові модальні значення та відтінки.

      Н.В. Вітт пропонує розглядати категорію модальності як діалектичну єдність об'єктивного і суб'єктивного в свідомості людини. Будь-яке висловлювання суб'єкта супроводжується його оцінкою змісту висловлювання, оскільки в будь-якому висловлюванні міститься не лише інформація, а й вираження ставлення мовця до повідомлення. Крім того, мова є своєрідним індикатором емоційного ставлення до явищ і стану мовця.
     Г.В. Колшанскій стверджує, що будь-яке висловлювання має дві сторони - інформативну та комунікативну (як суб'єктивно-оціночну, емотивну).
     У реченні суб'єктивна модальність нашаровується на об'єктивну у вигляді додаткових модально-емоційних чи модально-експресивних значень або відтінків, які таким чином «збагачують, уточнюють, диференціюють» об'єктивну модальність (Золотова Г.А.).

     В даний час категорія модальності розглядається з точки зору реалізації цієї категорії в тексті, а не тільки на рівні речення. При розгляді категорії модальності на рівні тексту по-новому висвітлюється вплив екстралінгвістичних факторів на реалізацію і диференціацію модальних значень, вплив елементів контексту на визначення модального фону, роль контексту в реалізації модальних значень та ін.

Велике значення в реалізації модальності відіграє контекст і, в першу чергу, комунікативний контекст. Поряд з лінгвістичними засобами вираження комунікативний контекст включає в себе й екстралінгвістичні засоби, що особливо важливо під час реалізації модальних значень.

Таким чином, розвиток поняття лінгвістичної категорії модальності йшло в бік розширення поняття цієї категорії: від модальності способу дієслова (як слова) до модальності речення і від неї до модальності тексту.