Филологические науки/ 6.Актуальные проблемы перевода

Скворцова Є. І., Лещенко Є. М.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

Сленг та його функціонування в мовному середовищі

Основою мовленнєвої діяльності людини є літературна мова, де панує мовленнєва норма. Відомо, що за межі літературної мови виходять діалекти, просторіччя та жаргони. Але вони не є шкідливими утвореннями мови, які паплюжать, вульгаризують її, а навпаки, в багатьох випадках допомагають літературній мові розвиватися, набирати обертів та самоутверджуватися як виконавця певної ролі в житті суспільства. Діалекти, просторіччя, жаргони відносять до розмовної мови. Літературна та розмовна мови представляють собою підсистеми глобальної системи мови, що знаходяться у постійному взаємозв’язку та зазнають впливу одна на одну.

Літературна мова характеризується наявністю загальної норми, а розмовна – відхиленням від неї. Різниця між літературною та розмовною мовами більш помітна на лексичному рівні. Лінгвісти поділяють усю лексику на літературну та нелітературну. До літературної лексики відносять книжкові слова, стандартні розмовні слова, нейтральні слова. Ця лексика вживається або в літературі, або в офіційній обстановці, або під час нейтральної бесіди, яка не потребує вживання емоційно забарвлених одиниць. Нелітературну поділяють на професіоналізми, вульгаризми, жаргонізми, арго та сленг [1, с. 54].

У процесі вивчення живої розмовної мови виявилось, що поняття «жаргон» та «арго» історично вказують на обмежену кількість їх носіїв, а також на мінімізацію семантичного поля лексичних одиниць. В той же час стає явним відмінне від норми мовне середовище усного спілкування, яке об’єднує більшу кількість людей. Саме це поняття отримало назву «сленг». Під сленгом розуміють різновид розмовної мови, яка характеризується неофіційністю, фамільярністю, таким собі панібратством. Сленгу притаманні запозичення одиниць арго та жаргонів, причому ці лексичні одиниці переосмислюються та розширюють своє значення. Лексичні одиниці сленгу мають штучно перебільшену експресію, мовну гру та характеризуються неологізацією [2, с. 39].

Найбільш яскраво помітна динаміка розвитку сленгу в комунікативному середовищі молоді. Сленг розвивається, змінюється дуже швидко, оскільки саме молоде покоління, яке менше зазнало впливу літературної норми та традицій, першим сприймає технічні та соціальні новації та дає їм найменування. Сленг постійно оновлюється за рахунок постійної, неспинної динаміки самої соціальної групи молоді. Це дозволяє нам охарактеризувати сленг як функціонально-стилістичний різновид мови, який відображає вікові, психологічні, статусні особливості підростаючого покоління [3, с. 58].

Молодіжний сленг носить антропоцентричний характер: сленгізми відображають безпосередньо відношення індивіда до подій та явищ навколишнього середовища, виражають його емоції, бажання, мрії взаємовідносини в колі сім’ї та друзів, дають оцінку діям та вчинкам інших людей. Причиною вживання молодіжного сленгу є прагматичний аспект: потрібно сказати швидко, точно передати значення інформації, витрачаючи мінімум часу, мінімум слів, при цьому бути зрозумілим відразу і правильно

[4, с. 94].

Елементи сленгу можна зустріти не лише в усному мовлені, але і у сучасних літературних творах, які є важливою мовною і культурною пам’яткою епохи, а це уможливлює дослідникам вивчати певні мовні явища, які зустрічаються у мові персонажів, перекладачу ж – способи відповідного їхнього відтворення.

Переклад – це точне відтворення тексту оригіналу засобами мови перекладу. Переклад – це комплексний процес: для правильної та точної передачі тексту оригіналу треба підібрати необхідні слова, відповідну граматичну форму та відобразити стилістичні особливості тексту. Працюючи над текстом, перекладачеві дуже важливо правильно визначити функціональне навантаження лексеми й підібрати відповідний варіант, не занизивши й не підсиливши при цьому емоційність та експресію оригінального тексту. Тільки контекст або аналіз ситуації мови може допомогти перекладачеві в розшифруванні експресивного забарвлення, ідейно-образної інформації вислову та експресивно забарвлених, оцінних слів цього вислову. Досвід показує, що практично неможливо досягти адекватного перекладу без використання перекладацьких трансформацій.

Хоча сленг є універсальним лінгвістичним явищем, зумовлене рядом екстралінгвістичних та лінгвістичних чинників, він відіграє різну роль у житті представників різних мов. Дослідники стверджують, що у словарному запасі англійця сленг займає приблизно 10% від всього його вокабуляру, тоді як український сленг є явищем мало розвинутим та мало вивченим. Навіть деякі лінгвісти радять користуватися не терміном «сленг» для визначення лексики обмеженого вжитку в українській мові, а позначати її як «експресивне просторіччя».

Тому перекладач відчуває певні складності під час пошуку відповідного українського сленгізму при перекладі англійського сленгу, та в багатьох випадках при перекладі одиниці сленгу можуть передаватися за допомогою літературної мови, еквівалентних одиницям сленгу за денотативним значенням, або використовується метод опущення одиниць сленгу. Ці прийоми хоча і не викривляють зміст тексту, але позбавляють його специфічного соціального контексту та багаточисельних культурних конотацій.

Література:

1. Скворцов Л. И. Литературный язык, просторечие и жаргоны в их взаимодействии / Скворцов Л. И. – Л.: Ленинград, 1970. – 132 с.

2. Маковский М. М. Языковая сущность современного английского «сленга» / Маковский М. М. – М.: Иностранные языки в школе, 1962. – 104 с.

3. Антрушина Б. Г. Лексикология английского языка / Антрушина Б. Г., Афанасьева О. В., Морозова Н. Н. – М.: Дрофа, 2001. – 288 с.

4. Андросова О. Е. Студенческий жаргон как объект лингвосоциологического исследования / Андросова О. Е. // Материалы междисциплинарного гуманитарного семинара «Стирая грани».- Ульяновск, 2005. – С.93-96.