Филологические науки / 7. Язык, речь, речевая коммуникация

Жукова М.Ю.

Чернівецький національний університет, Україна

Комунікативно-прагматичні особливості вживання

модальних виразів у політичному дискурсі

Сучасні лінгвістичні дослідження поєднують різні методологічні підходи: комунікативний, дискурсивний та когнітивний. Дискурсивний аспект передбачає вивчення лінгвістичних явищ у комплексі з культурно-історичними, соціально-ситуативними та комунікативно-прагматичними характеристиками.

Актуальність нашого дослідження комунікативно-прагматичних особливостей вживання модальних виразів у політичному дискурсі зумовлена зростаючим інтересом лінгвістів до проблем політичного дискурсу. Теорії політичного дискурсу, розроблені Т. ван Дейком, А.М. Барановим, О.Й. Шейгал, І.Т. Вєпрєвою, В.І. Карасиком, А.П. Чуді новим та ін. Однак функціонування модальних виразів у політичному дискурсі ще не досліджувалось.

Об’єкт нашого дослідження становлять модальні вирази, які є засобом відображення ставлення мовця до повідомлення, що має прямий стосунок до прагматичного аспекту висловлення, який визначає “волю мовця, його дії, зумовлені відповідними задумами та уявленнями” [1, c. 18]. Значення, які вербалізують модальні вирази є переважно комунікативно-інтенційними [1, c. 124]. Відповідно предметом нашого дослідження стали комунікативно-прагматичні значення, що виражаються модальними виразами. Дослідження здійснено на матеріалі дискурсу промов британських та американських політиків за 2006-2011 рр. обсягом понад 150000 слововживань кожен [3; 4].

За основу дослідження взято класифікацію модальних виразів Р. Квірка, С. Грінбаума, Дж. Ліча, Дж. Свартвіка, яка включає 5 типів:

1) власне модальні дієслова (can, could, may, might, must, shall, should, will, would),

2) маргінальні модальні дієслова (dare, need, ought to, used to),

3) модальні ідіоми (had better, would rather, would sooner, be to, have got to),

4) напівдопоміжні дієслова (have to, be about to, be able to, be apt to, be meant to, be bound to, be going to, be obliged to, be supposed to, be willing to, be due to, be likely to, be allowed to)

5) катенативи (appear to, happen to, seem to, get to, start out to, come to, turn out to, tend to, manage to, fail to + infinitive, keep, keep on, go on, carry on + gerund, get + ‘ed’ participle) [4, c. 137].

До модальних виразів відносимо всі типи, крім власне модальних дієслів. У британському дискурсі виокремлено 571 висловлення з модальними виразами, в американському – 443. Значна кількісна різниця свідчить про схильність британських політиків вживати модальні вирази частіше.

Проаналізовані модальні вирази беруть участь у вербалізації 16 комунікативно-прагматичних значень:

1. Обов’язок (39,4%):

1.1. моральний: ought to (0,1%);

1.2. за домовленістю, планом: be to (1,4%);

1.3. зумовлений обставинами: have to, have got to, be bound to, be due to (37,6%);

1.4. з відтінком повинності: be obliged to (0,3%).

2. Намір: be about to, be going to, be meant to, start out to (15,7%);

3. Спроможність / неспроможність: be able to, manage to, fail to (15%);

4. Припущення (10,6%):

4.1. з відтінком упевненості: be supposed to (0,7%);

4.2. з відтінком випадковості дії: happen to, come to (2,8%);

4.3. з відтінком ймовірності дії: be likely to (2,5%);

4.4. з відтінком невпевненості: be to, appear to, seem to (4,6%);

5. Зміна стану під впливом певних дій: get + ‘ed’ participle (3,8%);

6. Продовження дії: keep, keep on, go on (3,7%)

7. Бажання: be willing to, would rather (3,4%);

8. Минула звичка: used to (2%);

9. Необхідність / відсутність необхідності: need (1,5%);

10. Початок дії: get to (1,4%);

11. Дозвіл: be allowed to (1,4%)

12. Схильність: tend to (0,9%);

13. Прояв дії з відтінком несподіванки: turn out to (0,6%);

14. Сміливість / зухвалість: dare (0,3%)

15. Наказ, інструкція: be to (0,2%);

16. Порада, рекомендація: ought to (0,1%).

Кількісний аналіз висловлень з модальними виразами свідчить про те, що, вживаючи модальні вирази, британські та американські політики переважно говорять про обов’язки (особливо зумовлені обставинами), наміри, спроможність щось зробити та роблять припущення (головним чином з відтінком невпевненості), оскільки модальні вирази саме з такими комунікативно-прагматичними значеннями домінують у їх дискурсі. При цьому британські політики майже у два рази частіше говорять про обов’язки та спроможність виконати певні дії та у півтора рази частіше – про наміри, ніж американські політики, тоді як останні удвічі частіше роблять припущення, ніж їхні колеги з Великобританії.

Література:

1. Шинкарук В.Д. Категорії модусу і диктуму у структурі речення: Монографія / В.Д. Шинкарук. – Чернівці: Рута, 2002. – 272 с.

2. American Rhetoric. Top 100 Speeches : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.americanrhetoric.com/speechbank.htm

3. British Political Speech : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. british politicalspeech.org/ speech-archive.htm?q=&speaker=&party=& searchRangeFrom=2006&searchRangeTo=2011

4. A Comprehensive Grammar of the English language / Randolph Quirk, Sidney Greenbaum, Geoffrey Leech, Jan Svartvik ; Ind. by David Crystal. – London; New York : Longman , 1986 – 1779 с.