Політологія/4. Політичне лідерство

Задзіновська О.А., студентка

науковий керівник: доцент Богатчук С. С.

Вінницький національний аграрний університет

Громадські рухи

Україна стала на шлях побудови демократичної держави, що привело до необхідних змін у всіх сферах життя країни. Політики, здобуваючи владу, на жаль, не соромляться роздавати обіцянки, які і не збираються виконувати, що породжує недовіру до державних інститутів, громадське незадоволення, необхідність формування громадянського суспільства в Україні для ефективного контролю за діяльністю влади.

Невід'ємною складовою будь-якого демократичного суспільства є різноманітні об'єднання громадян. Їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.

Громадські рухи— це масові об'єднання громадян і організації різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких, як правило, має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань, після чого вони або розпадаються, або консолідуються в нові політичні партії чи громадські організації. В одних випадках вони виступають як чинники світового політичного простору, мають глобальний характер, з іншого – виступають як політична сила всередині країни, складова її політичної системи.

Суттєвою причиною піднесення ролі громадських рухів у соціально-політичному житті й у політичній системі суспільства є неспроможність традиційних партійно-політичних інституцій своєчасно помітити і оцінити нові реалії, пов'язані з можливостями участі населення у здійсненні демократичних перетворень, формуванням принципово нових вартостей людського буття.

Для громадських рухів характерна відсутність чіткої організаційної структури. До них можуть належати люди різнобічних соціальних і світоглядних позицій. Громадські рухи розрізняються: за формами діяльності, порядком утворення та розпаду; за кількістю їхніх членів; за соціально-правовим статусом (легальні і нелегальні); за соціальною цінністю (прогресивні, консервативні, реакційні).

Особливістю громадських рухів є те, що вони реалізують громадянську ініціативу, яка ґрунтується на соціальній мобілізації громадян, соціальний солідарності та боротьбі з конкурентами за вплив на громадську думку.

Часто громадські рухи опиняються перед дилемою: продовжити своє існування і перейти до наступного рівня єдності – тіснішого згуртування за спільними інтересами (наприклад, створення на основі руху партій) чи припинити своє функціонування, розпавшись на невеликі за кількістю і значущістю угруповання [1].

Основними різновидами громадських рухів нині є: політичні рухи (Народний рух України на початковій стадії); масові демократичні (рухи за демократичні перетворення, спрямовані на захист прав і свобод людини, антифашистські й антидиктаторські, проти расової та національної дискримінації та ін.); соціальні (локальні) рухи; так звані "нові соціальні рухи", що набули поширення (антивоєнний, екологічний, неофеміністський та ін.).

Серед громадських рухів виділяють і жіночий рух. Центральною ідеєю жіночого руху є ідея рівноправної, вільної жіночої особистості, настанова на її самореалізацію. Сьогодні в Україні нараховується понад 700 жіночих організацій (34 мають статус міжнародних і всеукраїнських), які впливають на вдосконалення законодавства та механізмів щодо поліпшення становища жінок, прагнуть суспільного визнання організованого жіночого руху як важливого державотворчого чинника [2].

Подальший розвиток суспільно-політичного життя країни, розбудова демократичних інститутів та становлення громадянського суспільства сприятиме зростанню кількості громадських рухів.

Література:

1. Політологія: підручник / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 568с.

2. Шляхтун П.П. Політологія. Історія та теорія. – К., 2010. – С.306-307.