Надобко Сергій Володимирович

Національний Університет «Юридична академія України ім. Я. Мудрого»

Демократичний та недемократичний режими як форми державного режиму

Демократичний режим ( «демократія» з грец. δῆμος + κράτος = народ + влада = «влада народу») – вид держаного режиму, за якого державна влада здійснюється самим народом, в його ж інтересах, безпосередньо або через відповідні органи державної влади, із забезпеченням демократичних інститутів, що відповідає міжнародним стандартам прав людини і громадянина.

Характерні ознаки демократичного режиму:

– носієм державної влади виступає народ, який здійснює владу як безпосередньо так і через представницькі органи державної влади чи місцевого самоврядування;

– державна влада здійснюється шляхом її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову;

– державна влада виражає волю всіх громадян та здійснюється виключно в їх інтересах;

– широкий спектр прав людини і громадянина, що закріплюється та гарантується на конституційному рівні;

– розвиток суспільного життя на засадах економічної, політичної, соціальної багатоманітності (плюралізму);

– вільний розвиток та функціонування громадських організацій та політичний партій;

– наявність опозиції вищих органах державної влади;

– розвиток та функціонування особливого громадського об’єднання – місцевого самоврядування;

– рівність всіх громадян перед законом, недопустимість дискримінації за жодною із ознак (расова приналежність, релігійна, стать, вік і т.д.).

Недемократичний режим - вид державного режиму, особливість якого полягає у повному чи частковому відступі від демократичних прав і свобод громадян, обмеження права громадян у здійсненні державної влади , зосередження влади в руках пануючої партії, та повна чи часткова заборона опозиції. Даний режим, в свою чергу, поділяється на авторитарний, тоталітарний та деспотичний державні режими.

I Авторитарний режим – вид недемократичного державного режиму, за якого влада зосереджується в руках однієї особи чи правлячої партії, за якого державна влада здійснюється з обмеженням права участі народу, звуженням прав і свобод людини і громадянина та наявністю недемократичних методів здійснення влади. Для даного режиму є характерним і безстроковість влади глави держави, влада підтримується армією та особливими каральними органами. Особливим видом авторитарного режиму є диктатура, яка вводиться за наявності складних соціально – економічних чи політичних явищ в країні (як приклад, диктатура Шарля де Голля у Франції після Другої світової війни) котра вводиться як тимчасовий режим.

II Тоталітарний режим – особлива форма недемократичного режиму, «крайній прояв авторитаризму», за якого державна влада здійснюється в інтересах правлячої особи чи партії, відсутність демократичних ідей та принципів, здійснення контролю над всіма сферами суспільного життя, заборона функціонування опозиції та політичних партій, відсутність принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову, узурпація всієї повноти влади в руках однієї особи чи партії, наявність широкого спектру репресивних методів здійснення управління державою. Відверте насадження ідеології населенню, та заборона пропаганди будь-якої іншої ідеології.

III Деспотичний режим – вид режиму, за якого вся повнота влади зосереджена в руках однієї особи – деспота, відсутність політичних партії, демократичних інститутів, здійснення державної влади виключно у власних інтересах та жорсткі методи утиску прав людини і громадянина. (Це, як правило, абсолютні монархії періоду рабовласництва – Індія, Китай, Вавилон)

З проголошенням Україною незалежністю та прийняттям основного закону нашої держави – Конституції було закладено перспективи для побудови держави із демократичним державним режимом. Про це свідчить чимало демократичних положень , які знайшли своє закріплення на конституційному рівні. Але закріплення інститутів демократії в Конституції , не означає повного та безповоротного їх використання у суспільному та державному житті, а тому наша держава лише тяжіє до демократичного режиму.