Клімова В. В., Опольська Н. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Інтелектуальна власність в Україні: проблеми її захисту

Ключові слова: інтелектуальна власність, захист прав власності, об’єкти інтелектуальної власності, конкурентоспроможність

Актуальність теми. Інтелектуальна власність є складним феноменом суспільних відносин та набуває все більшого значення в сучасному світі. Це виявляється на всіх рівнях суспільних відносин: на державному рівні, у відносинах між суб’єктами економічної діяльності та для кожної людини. В умовах сьогодення можна говорити про формування нового суспільного устрою – меритократії, за якого соціальне становище людини великою мірою зумовлюється її інтелектуальним потенціалом та здатністю генерувати нові знання. Захист інтелектуальної власності в цьому аспекті має розвиватися симетрично до швидкого розвитку галузі.

Постановка проблеми. Суттєвою проблемою в Україні є недосконалість правових механізмів захисту прав інтелектуальної власності. Український ринок переповнений товарами, що реалізуються з порушенням прав інтелектуальної власності, зокрема прав на знаки для товарів і послуг, а також авторських та суміжних прав. Тому створення системи ефективного захисту прав інтелектуальної власності сприятиме залученню до економіки України іноземних інвестицій та стимулюватиме створення національної інтелектуальної власності, оскільки розвиток законодавства щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності є однією з вимог ГАТТ/СОТ та Угоди про партнерство і співробітництво з ЄС.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Питання захисту прав інтелектуальної власності присвячено чимало наукових робіт, як зарубіжних, так й українських науковців. Різноманітні питання щодо проблем законодавчого врегулювання, адміністративно(правового захисту окремих об’єктів інтелектуальної власності, міжнародного досвіду висвітлені в роботах С. В. Ківалова, Є. В. Додіна, О. М. Тропіної, Н.В. Волкової, О.О. Зотенко, О. Гашицького, Р. Еннана, Т.С. Кузьменко, А. Г. Ворожейкіної та ін.

Метою статті є дослідження проблем захисту інтелектуальної власності в Україні. Обґрунтування необхідності державного управління у сфері захисту інтелектуальної власності та визначення теоретичного підґрунтя для функціонування механізмів державного управління в зазначеній сфері.

Виклад основного матеріалу. Для нашої держави питання захисту прав інтелектуальної власності вийшло на перший план в 2002 році, коли за даними сайту Міжнародного альянсу інтелектуальної власності Україна другий рік поспіль ставала найпершою країною у світі з піратства [4]. Саме ця ситуація призвела до того, що в тому ж 2002 році були анульовані митні привілеї для всіх українських товарів, що раніше безмитно ввозилися на територію США, та введення США спеціальних торговельних санкцій проти України.

Але не США були першими, хто звернув увагу на українське піратство. Ще за рік до того Міжнародна федерація виробників фонограм звернулася до ЄС з проханням застосувати проти України санкції з метою придушення аудіо- та відеопіратства. Звернення IFPI зіграло роль каталізатора для Асоціації звукозапису Америки, яка й звернулася до IIPA з проханням здійснити примусові дії проти українських піратів. Тож і виникла так звана «всесвітня змова», спрямована проти українського піратства.

Санкції, які були введені проти України торкнулися інтересів металевого, текстильного, хімічного та інших важливих виробництв, що змусило уряд країни зробити перші кроки в напрямку розробки заходів щодо захисту прав інтелектуальної власності.

Варто зазначити, що захист інтелектуальної власності для багатьох країн світу є одним із пріоритетних напрямків державної політики. На думку Ромат Т.Є., головними причинами необхідності захисту прав інтелектуальної власності на державному рівні є:

- сприяння інноваційному розвитку держави, що є передумовою економічного зростання;

- сприяння розвиткові творчого потенціалу суспільства [1, с.106].

На сьогоднішній день в Україні зроблено вже досить багато для захисту інтелектуальної власності, так приміром існуюче законодавство у сфері інтелектуальної власності максимально наближене до міжнародним норм та правил. Але як зазначає Каплюк Г., вся проблема полягає в тому, що в нашій країні дотримуються цього законодавства точно так само як правил дорожнього руху або інших законів [3]. Хоча деякі зрушення спостерігаються, так дуже скоро вітчизняні виробники не матимуть права використання для маркування вітчизняної продукції виноробства таких назв, як «шампанське» та «коньяк». Оскільки ці географічні позначення можуть використовуватися тільки виробниками такої продукції у місці її походження.

Так, управління захистом інтелектуальної власності повинно розвиватися в таких двох основних напрямах:

1. Створення організаційно-правової бази захисту інтелектуальної власності, що передбачає створення та організаційну оптимізацію відповідної інфраструктури державних органів у сфері захисту інтелектуальної власності. Важливе значення в цьому аспекті має узгодження координаційних зв’язків між цими органами, розмежування повноважень між органами з метою уникнення їх дублювання.

2. Налагодження функціонування державних органів захисту інтелектуальної власності. Інфраструктура має відповідати існуючим відносинам інтелектуальної власності та давати суб’єктам інтелектуальної власності можливості для захисту своїх прав [2, с.12].

Робота органів захисту інтелектуальної власності повинна, зокрема, передбачати зручність та доступність надання державних послуг для населення.

Без встановлення державою відповідних механізмів захисту інтелектуальної власності розвиток цього суспільного інституту є неможливим. Захист інтелектуальної власності повинен розвиватися в співвідношенні з охороною інтелектуальної власності та в її рамках. Оскільки охорона, яка надається законами України інтелектуальній власності, сприяє зростанню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій, збільшенню інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що приводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підвищення культурного рівня громадян.

У загальному розумінні державне управління у сфері захисту інтелектуальної власності можна визначити як сукупність механізмів державного управління, що спрямовані на запобігання, виявлення та покарання порушень моральних і матеріальних прав суб’єктів інтелектуальної власності на результати їх творчої, наукової та інноваційної діяльності, які реалізуються органами державної влади.

Висновки. На основі викладеного можна зробити такі висновки: від ефективності захисту інтелектуальної власності у значній мірі залежить конкурентоспроможність країни на світових ринках наукоємної та високотехнологічної продукції. Як показує світовий досвід, інтелектуальна власність підвищує продуктивність господарської діяльності, забезпечує динамічний розвиток економіки. В останні десятиліття уряди багатьох держав, в тому числі й Україна приділяють значну увагу ефективній реалізації інтелектуальної власності, вдосконалюючи її законодавче регулювання, тобто захист.

Отже, захист здобуває особливо великого значення, так як у зв'язку зі швидким розвитком технологій, з'явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури система захисту інтелектуальної власності не може бути ефективною.

Список використаних джерел:

1. Ромат Т.Є. Захист інтелектуальної власності як об'єкт державного управління // Держава та регіони, Серія: Державне управління. – 2011. № 1,. – С.106-109

2. Чепеленко А.М. Особливості захисту інтелектуальної власності в країнах Європи // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – 2010. – №4. - С. 12-14

3. Каплюк Г. Євро-2012 вимагає посилити захист прав інтелектуальної власності // Інтернет видання «Главком» від 25 листопада 2010 р. // http://glavcom.ua

4. International Intellectual Property Alliance // www.iipa.com