Гаркавенко Н.В.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

СТАНОВЛЕННЯ АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ УЧНЯ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ КЛАСНОГО КОЛЕКТИВУ

Нерідко виникає ситуація, коли проводиться зовнішня диференціація у 6–8 класах для поглибленого вивчення предметів. Характерною особливістю проведення такої диференціації у сільських школах, за наявності лише двох паралельних класів (до того ж з невеликою наповнюваністю) є ситуація, коли у клас з поглибленим вивченням певних предметів потрапляють учні із високими і середніми навчальними можливостями, а у звичайному загальноосвітньому класі залишаються переважно учні з низькими та частина учнів із середніми навчальними можливостями [1].

Саме усвідомлення учнями того, що вони “не пройшли відбір” вже є травмуючим фактором. Спрацьовує стереотип: “Якщо мене не взяли до того класу, значить – я поганий”.

Атмосфера села, коли “всі все про всіх знають”, є причиною не сприйняття частиною батьків перерозподілу класів та нового соціального статусу їх дитини. І часто саме вони, прагнучи захистити своїх дітей, мимоволі нав’язують їм роль невдах, нездібних, нескладних, безнадійних.

Третім джерелом травмування учня, є відношення колишніх однокласників, часто зверхнє, недоброзичливим.

Наступне – утворення по суті нового класу супроводжується руйнуванням емоційних зв’язків, станом тривоги та очікуванням негараздів, адже, у загальноосвітніх клас, зазвичай, потрапляють учні із недисциплінованою поведінкою.

П’яте, перерозподіл класів припадає на кризовий період розвитку дитини (криза 13-ти років), коли в учнів можуть домінувати негативні характеристики в афективній, мотиваційній, пізнавальних сферах особистості.

І, нарешті, слід згадати також про недотримання вчителями педагогічного такту по відношенню до учнів загальноосвітнього класу і вживання у розмовній мові термінів “сильні” і “слабкі”, “розумні” і “дурні”, така характеристика диференційованих класів обов’язково виходить за межі мікросоціального середовища – школи і розповсюджується на макросоціальне середовище – формує колективну думку села, стає ще одним чинником зростання незадоволення батьків.

Ці фактори в сукупності, та ще й діючи одночасно завдають великого удару по Я-концепції учня, зокрема, по основній її складовій – самооцінці. Проведені нами дослідження самооцінки учнів таких загальноосвітніх класах (за методикою Дембо – Рубінштейна) в перший місяць після проведення диференціації (дослідження проводилися в різних школах) дали такі результати:

За шкалою “розум”

Клас, рік	САМООЦІНКА
	Адекватна, %	Занижена, %	Завищена, %
8 клас (2003)	47,2	12,8	33,0
7 клас( 2003)	57,0	21,5	21,5
6 клас (2003)	58,0	17,0	25,0

За шкалою “щастя”

Клас, рік	САМООЦІНКА
	Адекватна, %	Занижена, %	Завищена, %
8 клас (2003)	27,4	39,6	33,0
7 клас( 2003)	74,2	21,5	4,3
6 клас (2003)	67,0	25,0	8,0

Як бачимо, постає проблема, становлення адекватної самооцінки учнів, яке здійснюватиметься одночасно з процесом формуванням класного колективу. Саме цей процес і буде визначальним фактором впливу на учня, його самопочуття протягом першого півріччя з часу проведення зовнішньої диференціації.

Слід зазначити, що основна частина цих дітей раніше входила в пасив класу, а деякі з них – в зону ризику (тобто мали негативний офіційний статус серед вчителів та були відкинутими у попередніх класних колективах). Переформування класів веде до утворення нових класних колективів, в яких кожен учень має шанс отримати інший, позитивний для нього статус серед однокласників.

Безумовно зміна статусу дитини неможлива без усвідомлення нею своїх позитивних і негативних рис, зміни самооцінки.

Це вдається зробити, якщо, по-перше, перевести акцент з інтелектуальних властивостей дитини на її особистісні характеристики: спеціальні здібності, вміння, позитивні риси характеру (доброту, щирість, вміння прощати, охайність, любов до менших дітей, любов до тварин).

По-друге, зняти дію наведених раніше факторів. Для цього необхідна комплексна цілеспрямована робота адміністрації школи, практичного психолога, класного керівника, вчителів - предметників.

Узагальнення нашого досвіду з цієї проблеми дає можливість запропонувати такі, на нашу думку, найбільш ефективні підходи до організації роботи всього педагогічного колективу:

1.Керівництву школи перед проведенням зовнішньої диференціації належить на загальношкільних батьківських зборах обґрунтувати її необхідність та навести переконливі аргументи на користь проведення диференціації саме для дітей, які залишаться у загальноосвітньому класі.

Після проведення диференціації слід провести батьківські збори класу, який навчається по основному базовому варіанту навчального плану. Необхідна присутність директора навчального закладу, шкільного психолога або представника районної психологічної служби та класного керівника. Погодженість дій організаторів зборів та запропонований батькам план виховної роботи з класом сприятливо впливають на врегулювання стосунків між батьками і адміністрацією.

В роботі з педколективом слід зосередити увагу на проведенні роз’яснювальної роботи щодо дотримання педагогами такту в розмовній мові і чітке визначення назв класів[3]. Класним керівником цього класу має бути призначений педагог з позитивною Я-концепцією.

2.Класним керівникам всіх класів з метою попередження прояву негативних стереотипів поведінки з боку учнів школи пропонуємо проведення годин спілкування: “Що значить цікава людина?”, “Я серед інших”, “Людина і її манери”, “Яким я хочу бути?”.

3.Практичному психологу варто зосередити психодіагностичну роботу на: вивченні особистості учня – інтересів, захоплень, самооцінки, рівня домагань; діагностиці між особистісних відносин в класі.

За результатами згаданих досліджень слід використовувати групову форму спілкування, зокрема, тренінг комунікативних умінь[2]. Це допоможе дитині глибоко усвідомити позитивні риси свої та однокласників, набути вміння дивитись на ситуацію очима своїх товаришів, проникнутись їхніми потребами й почуттями, усвідомити свої недоліки, критичніше ставитись до своїх вчинків.

Цій же меті сприятиме проведення циклу занять по розвитку позитивної життєвої орієнтації, формування адекватної самооцінки.

В роботі з окремим учнем для досягнення ним успіху у виді діяльності, у взаємодії з іншими людьми, в яких раніше він не мав успіху, слід використовувати прихований психологічний тренінг.

В роботі з педколективом пропонуємо проведення циклу занять, спрямованих на оволодіння педагогами методикою контактної взаємодії.

4.Класному керівнику варто зосередити увагу на створенні в класі психологічного клімату доброзичливості й уважності до кожного члена колективу через посильну для учнів допомогу, втручання, співчуття, які формують у конкретної дитини почуття особистої честі, гідності.

Створювати у повсякденному житті класу ситуації, спрямовані на розкриття у “непопулярної дитини” її достоїнств.

Позитивним моментом творення класного колективу та формування адекватної самооцінки учнів є робота по створенню іміджу класу.

Потрібно формувати індивідуальні традиції класу, зокрема, проведення щоденника класу, де записуються розповіді про вечори, конкурси, відповіді на запитання анкет.

Впроваджувати такі форми позакласної діяльності школярів, спрямовані на задоволення їх потреб та інтересів: фантастичний спектакль, конкурс акторської майстерності, естафета улюблених занять, місто веселих майстрів, трудовий десант, трудова атака, операція ПДД (подарунок далеким друзям). Серед форм спілкування на дозвіллі пропонуємо: “вогники”, дні народження в класі, ігровий час, телеміст, вечір танців, похід вихідного дня. Включати учнів класу до проведення різних рухливих змагань, конкурсів, забав: веселі старти, спортивний КВК.

Вчителям-предметникам пропонуємо:

Широко використовувати на уроках групову форму роботи, коли клас ділиться на ряд груп з міркувань суто організаційного характеру. При цьому діяльність кожної групи має виступати як складова загальних зусиль класного колективу або як діяльність одного з відносно самостійних його підрозділів, що працюють паралельно[1].

Враховуючи те, що надання допомоги корисне не тільки для того, хто її одержує, а й для того, від кого вона надходить, використовувати на уроках взаємонавчання школярів.

Організувати учбову роботу в парах змінного складу.

Створювати ситуації успіху на уроках. Запропоновані вчителем завдання мають бути виконані всіма учнями. Це дозволить учням відчути смак успіху.

Дозувати навчальні завдання найдрібнішими порціями. За виконання кожної обов’язково виставляти оцінку.

Формувати оціночне судження учнівського колективу. В першу чергу оцінка позитивних вчинків учня.

Сприяти створенню ситуації прояву позитивних рис характеру, інтересів, захоплень учня та акцентувати на них увагу класу.

Така комплексна цілеспрямована робота педагогічного колективу проводиться протягом перших чотирьох місяців після здійснення диференціації. Результат: формування в учнів певної системи цінностей, яка має позитивний вплив на становлення адекватної позиції дитини по відношенню до себе.

Література:

1.Гільбух Ю.З. Шкільний клас: як пізнати й виховати його душу / Гільбух Ю.З., Киричук О.В. – Київ, 1996.

2.Подмазин С.И. Как помочь подростку с «трудним» характером / Подмазин С.И., Сибиль Е.И. / – Киев, 1996.

3.Психологічна діагностика і корекція особистості важковиховуваних дітей і підлітків: Навч. посібник / О.Г. Антонова-Гурченко, Є.І. Драніщева, Л.С. Дробот. – К.: ІЗМИ, 1997.

4.Зязюн І.А. Інструментування правових відносин між колективом і особистістю в педагогічній системі А. Макаренка / Зязюн І.А, Семиченко В. А. // Педагогіка і психологія. – 1998. – № 1.

5.Котко Т.П. Пути формирования здорового психологического климата в класном колективе // Практична психологія і соціальна робота. – 2010. – № 2.