Сирота В.М., канд. техн. наук, Кузьмін В.С., ас., Казмерчук А.І., маг., Автомобільно-дорожній інститут ДонНТУ, м. Горлівка

Волобуєва Т.В., Академія автомобільного транспорту, м Донецьк

Забезпечення професійного навчання робітників підприємств автосервісу

Ринок автосервісних послуг інтенсивно розвивається і це призводить до необхідності якісних змін в підготовці виконавців виробничого процесу. Сучасним тенденціям розвитку автосервісу характерний перехід в професійній підготовці до більш вагомих чинників, які характеризуються використанням фундаментальних знань про процеси, інформаційних технологій, потребують більшої інтелектуальної складової в підготовці. Посилення конкуренції на ринку послуг призводить до підвищення вимог до якості робочої сили.

Оцінка рівня трудового потенціалу на підприємстві та удосконалення кадрового забезпечення використовують три основних підходи: маржиналістський, експертно-статистичний, аналітично-нормативний [1, 2].

Маржиналістський базується на аналізі граничних можливостей робітників, максимальній продуктивності. Експертно-статистичний передбачає встановлення статистичних залежностей між чисельністю робітників та складовими виробничого процесу. Аналітично-нормативний передбачає планування та проектування виробничого процесу для створення умов раціональної організації праці. Відповідно до аналітично-нормативного методу чисельність робітників повинна задовольняти співвідношенню:

, (1)

де – обсяг послуг -ї авто сервісної послуги (операції) за плановий період (місяць, квартал, рік);

– норма трудомісткості одиниці операції -го виду для робітників -ої професійної групи;

– фонд часу одного технологічного робітника -ої професійної групи (робочого місця) в плановому періоді.

– коефіцієнт використання робочого часу робітниками. Характеризує співвідношення оперативного і загального часу виробництва послуги і визначається за формулою:

, (2)

де – час, витрачений робітником безпосередньо на виконання операції з ТО і ремонту;

– час, витрачений робітником на отримання матеріалів, запасних частин, інструменту.

Підприємство повинне планувати заходи по організації підвищення кваліфікації:

виявлення потреби в навчанні відповідно до перспектив розвитку окремих складових і напрямків виробничого процесу;

планування внутрішнього навчального процесу, формування курсів підвищення кваліфікації, розробка програм;

організація навчань;

оцінка ефективності окремих видів навчального процесу;

оцінка ефективності та результативності плану навчання і навчальних програм.

Найбільш поширеними моделями організації, оцінки результатів і ефективності навчання є модель Блума [3], яку доцільно використовувати при плануванні навчального процесу.

Модель оцінки а передбачає оцінки ефективності досягнення навчальних цілей і включає:

Рівень 1. Знання. Передбачає запам'ятовування і відтворення вивченого матеріалу. Відтворює факти, методи, способи виробництва.

Рівень 2. Розуміння. Розуміння передбачає можливість трансформування особою, що навчається матеріалу з однієї форми в іншу, аналіз і інтерпретацію матеріалу, прогнозування подальшого розвитку і хід явищ, подій: він пояснює факти, процедури, правила, принципи; перетворює інформаційний матеріал у технологічні прийоми.

Рівень 3. Застосування. Категорія позначає уміння випускника використовувати вивчений матеріал у конкретних умовах виробничого процесу і в нових ситуаціях: випускник застосовує прийоми, теорії в конкретних технологіях.

Рівень 4. Аналіз. Показує уміння розбити матеріал на складові, виявити і сформувати структуру процесу, системи, виокремити частини цілого, виявити взаємозв'язки між ними.

Рівень 5. Синтез. Категорія позначає уміння комбінувати елементи, щоб одержати ціле, що володіє новизною: розуміє доцільність використання нових матеріалів, нових прийомів виконання робіт.

Рівень 6. Оцінка. Ця категорія позначає уміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу, оцінювати логіку побудови технологій, відповідність продукції нормативам і стандартам.

Список використаних джерел

1. Логистика автомобильного транспорта: концепция, методы, модели» / В.С. Лукинский, В.И. Бережной, Е.В. Бережная и др. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 280 с.

2. Всеобщее управление качеством: Учебник для вузов / О.П. Глудкин, Н.М. Горбунов и др.; Под ред. О.П. Глудкина. – М.: Радио и связь, 1999. – 600 с.

3. Новицкий Н.И. Организация производства на предприятиях.- М.: Финансы и статистика, 2002. – 39с.