Мастепан М.А., канд. техн. наук, Кузьмін В.С., ас., Дашковський О.О.,маг., Автомобільно-дорожній інститут ДонНТУ, м. Горлівка

Дослідження моделей управління якістю на підприємствах автомобільного транспорту

Період зміни соціально-економічної системи країни характеризується зміною умов функціонування підприємства, що потребує адекватних змін в діяльності останнього. Необхідні обґрунтовані методи управління якістю на підприємствах автомобільного транспорту.

Зазначене дозволяє вибрати у якості об’єкта дослідження систему забезпечення якості послуг підприємств, яка включає планування, прогнозування обсягів і якості сервісних послуг, а також ціноутворення і оптимальний розподіл доходів з метою стимулювання праці. В якості предмета досліджень доцільно прийняти існуючі на підприємствах моделі управління якістю.

Відомі два підходи до опису реальної системи будь-якого ступеня складності та природи: детерміністський та ймовірнісний. Різниця між моделями, що побудовані на основі детерміністських уявлень та на основі статистичних методів наступна. Будь-яка зміна характеристик реальної системи містить всю інформацію про неї. Проблема полягає в тому, щоб виділити з цієї інформації необхідну та корисну. При вирішенні цієї проблеми детерміністським методом намагаються виключити якомога більшу кількість факторів, що впливають на властивість, що вивчається, залишивши декілька з них. Часто обмежуються визначенням залежності від одного фактору. Якщо є такі емпіричні залежності та результати експериментальних випробувань при детерміністському підході можна знайти рівняння, яке пов’язує вибрані для вивчення фактори та властивості системи. Отримане рівняння при відомих методах його вирішення розглядають у якості моделі системи, що вивчається. При цьому є суттєва проблема, щоб отримати, а потім вирішити рівняння необхідно зменшувати кількість факторів, що впливають на властивості системи (у іншому випадку або неможливо написати рівняння, або неможливо знайти його рішення) [1].

При детермінованому описанні складових якості звичайно не враховують стохастичний характер роботи підприємства.

В реальних умовах функціонування доцільно розглядати процес управління якістю як складну ймовірнісну систему, як єдине ціле, що характерно для автотранспортного або автосервісного підприємства (для відокремленого простору), в якому вона функціонує у створених умовах та змінюється під дією зовнішніх та внутрішніх факторів. З урахуванням цього для вивчення властивостей якості бажано використовувати статистичний підхід, у якому результати спостережень використовують для емпіричного розподілу ресурсів підвищення якості. Завдяки цьому можна спрогнозувати та спланувати потребу підприємства у необхідних ресурсах та забезпечити раціональне їх використання з метою підвищення якості послуг та продуктивності праці. Дослідження повинні базуватися на розумінні явищ, що відбуваються в системі управління і вивчаються та факторів, що формують і визначають її функціонування.

Для дослідження процесу управління потрібен системний підхід, який виходить з того, що специфіка складної системи не вичерпується особливостями складових її елементів, а визначається насамперед характером зв’язків та відносин між визначеними елементами. Наприклад, спроба дати опис складного об’єкта (системи управління якості, характерної для підприємства автомобільного транспорту), як цілісної системи, на основі вивчення тільки одного із різних типів між елементних зв’язків – просторових, часових, функціональних і т.п. – недостатня. Рішення проблеми складається в повному та несуперечливому охопленні всіх типів зв’язків, а це потребує проведення системного дослідження.

Удосконалювання системи управління якості автосервісного підприємства доцільно виконувати на основі вивчення закономірностей формування системи в цілому, яка орієнтується на кінцеву мету її функціонування. Кінцева мета – задоволення потреби споживачів автосервісних послуг.

Для оцінки рівня якості продукції застосовують диференціальний, комплексний або змішаний методи [2, 3].

Диференціальний метод заснований на використанні одиничних показників, щоб визначити, по яким з них досягнуть рівень базового зразка і значення яких найбільше відрізняються від базових. Розрахунок відносних показників якості продукції (Qi) ведеться за формулою:

(1)

де Р_i — значення i-го показника якості продукції або послуги; P_ib — значення i-го базового показника; i — 1,..., п — кількість оцінюваних показників якості.

Якщо одні відносні показники за результатами розрахунків виявилися краще, а інші гірше, застосовують комплексний або змішаний метод оцінки. Комплексний метод заснований на застосуванні узагальненого показника якості продукції, що являє собою функцію від одиничних (комплексних) показників. Узагальнений показник може бути виражений головним показником, що відбиває основне призначення продукції, інтегральним або середнім зваженим.

Перелік посилань

1. Кузнецов Е.С. Управление техническими системами. Учебное пособие / МАДИ (ТУ). – М.: МАДИ, 1998. – 202с.

2. Управление автосервисом: Учебное пособие для вузов / Под общ. ред. д.т.н., проф. Л.Б. Миротина. — М.: Издательство «Экзамен», 2004. — 320 с.

3. Всеобщее Управление качеством: Учебник для вузов / О.П. Глудкин, Н.М. Горбунов, А.И. Гуров, Ю.В. Зорин. – М.: Радио и связь, 1999. – 600 с.