Технические науки / 5. Энергетика

Бондар Т.В.

Наук. керівник: доцент, к.е.н. Кривоконь О.С.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Необхідність виробництва біоетанолу в Україні

Вступ. Виробництво біоетанолу в Україні має великі перспективи з огляду на неповну завантаженість виробничих потужностей спиртових заводів і потребу в незначному їх технологічному переоснащенні. Україна має великий потенціал біомаси, придатний до енергетичного використання, зокрема відходи сільського господарства (солома, качани кукурудзи), тверді побутові відходи. Сировиною для паливного етанолу може бути також меляса (її обсяги виробництва становлять близько 2 млн. т/рік), зернові культури, картопля, фрукти, спеціальні технічні культури.

Аналіз останніх наукових досліджень. Необхідністю виробництва та перспективами розвитку біоетанолу в Україні займається велика кількість вітчизняних науковців, що мають значний досвід в даній проблематиці, серед яких: Заєць О.П., Кизюн Г.І., Калетник Г.М., Олійник С.А., Присяжнюк О.І., Скорук О.П., Сало О.С., Шевченко І.А., Шиян П.В. та інші.

Метою даної публікації є обґрунтування необхідності виробництва біоетанолу в Україні.

Основний зміст. Однією із головних технологій вирощування і переробки рослин з метою вивільнення усіх можливих запасів енергії є виробництво біоетанолу з поширених сільськогосподарських культур.

Біоетанол – це обезводнений етиловий спирт, одержаний шляхом ферментації сахарози, який у свою чергу видобувають із крохмалю зернових культур або із цукрових розчинів. Для України основними видами рослинної

сировини можуть розглядатися пшениця, жито, ячмінь, цукровий буряк,

кукурудза [3].

Сировиною для виробництва біоетанолу можуть слугувати сільськогосподарські культури та продукти їх первинної переробки з високим вмістом цукру або крохмалю, зокрема цукрові буряки. Можливий традиційний варіант переробки цукрових буряків на біопаливо – з відходу цукробурякового виробництва меляси, проте з неї в основном отримують спирт та використовують на годівлю тварин, а з проміжних продуктів переробки солодких коренеплодів: бурякового (дифузійного) соку та цукрового сиропу можна одержувати біоетанол.

Наразі в Україні відсутнє промислове виробництво біоетанолу з цукрових буряків чи проміжних продуктів їх переробки. Високооктанову кисневмісну добавку виготовляють лише з меляси. Поки що цукрові буряки та напівпродукти цукробурякового виробництва розглядають лише як перспективну сировину для виробництва біоетанолу [4, с.163].

Основними виробниками та споживачами біоетанолу в світі є США та Бразилія. Основною передумовою виробництва та споживання біоетанолу в цих країнах та насамперед в Україні є структура цінової політики, що істотно впливає на його вартість відповідно на внутрішньому і зовнішньому ринках порівняно із вартістю традиційного виду палива.

Вагомими причинами, що зумовлюють більш інтенсивне виробництво біоетанолу є :

- створення нових робочих місць;

- екологічні переваги – оптимальні природо-кліматичні та природо - охороні умови;

- поліпшення стану навколишнього середовища;

- зростання продуктивності сільського господарства;

- енергозабезпеченість – використання місцевих джерел сировини, зменшення енергозалежності від поставок енергоносіїв, вартість яких зростає.

В нашій країні вже виконано значний обсяг робіт з розробки й впровадження технології виробництва аналогу паливного етанолу –

високооктанової кисневмісної добавки до бензину (ВКД), яку одержують біоконверсією вуглеводневмісної відновлюваної сировини. Технологія отримання ВКД розроблена Українським інститутом спирту і біотехнологій виробничих продуктів і державним концерном «Укрспирт», впроваджена на семи спиртових заводах України: Барському, Довжоцькому, Луганському, Дублянському, Гайсинському, Маловисківському та Узинському оцтоводріжджовому заводі.

У 2007 р. була затверджена Програма розвитку спиртової галузі на 2007-2011 pp. Основною метою Програми стало збереження виробничого потенціалу спиртової галузі, створення умов для її ефективної роботи за рахунок перепрофілювання частини надлишкових потужностей на виробництво біоетанолу, біопалив, біогазу та іншої продукції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. №1375 визначено 12 підприємств спиртової галузі по виробництву біоетанолу. На сьогодні чотири спиртові заводи, а саме: ДП Барський спиртовий комбінат, ДП Гайсинський спиртовий завод, ДП Лохвицький спиртовий завод, ДП Лужанський експериментальний завод, із загальною річною потужністю 36 тис. тонн, мають можливість виробляти біоетанол [1].

Як свідчить аналіз сучасного ринку немає жодних перешкод на шляху створення прогресивних технологій у виробництві біоетанолу. Економічний ефект забезпечується завдяки правильному виборі технологій вирощування та переробки обґрунтованому розміщенню необхідного обладнання в місцях накопичення сировини, а також комплексному використанню одержаних у процесі переробки продукції сільського господарства [3].

Висновки. В Україні розвинутий ринок біосировини для виробництва альтернативного палива. Спиртова галузь має надзвичайно потужну і велику кількість заводів, які недозавантажені, тому вони можуть зайняти важливу нішу виробництва біоетанолу. Тому, на нашу думку, обгрунтувавши необхідність виробництва біоетанолу в Україні можна зробити висновок, що стрімке вирощування біосировини для виробництва біоетанолу допоможе вивести країну із економічної кризи, забезпечить багато робочих місць, підвищить конкурентоспроможність держави серед іноземних партнерів та надійне економіко – екологічне майбутнє.

Список використаної літератури:

1. Заєць О.П. Українські аспекти виробництва біоетанолу / О. П. Заєць // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2009. Вип. 141. - С. 113-118

2. Заєць, О. П. Виробництво біоетанолу: сучасний стан та перспективи розвитку / О. П. Заєць // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2010. Вип.151. Ч.1. - С. 141-145

3. Калетнік Г.М., Скорук О.П., Косовська С.В. Необхідність виробництва та перспективи розвитку біоетанолу в Україні / Г.М. Калетнік, О.П.Скорук,С.В.Косовська / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/35_OINBG_2010/Economics/75825.doc.htm

4. Сало О.С., Бабарика Г.М., Слєпцов А.М., Тимчук В. М., Авраменко С.В. Потенційні можливості виробництва біопалива в Україні/ О.С Сало., Г.М. Бабарика, А.М Слєпцов., В. М. Тимчук, С.В. Авраменко // Вісник ЦНЗ АПВ Харківської області. 2010. Випуск 9.-С.162-169