Экология/6. экологический мониторинг

Рябцева Н.О.

Житомирський національний агроекологічний університет, Україна

ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО СКЛАДУ І РІВНЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕЦЕПТУРИ ГНОЄ-ВАПНЯНОЇ СУМІШІ ЗА ЕКО-ГІГІЄНІЧНИМИ ТА АГРОЕКОЛОГІЧНИМИ АСПЕКТАМИ

Органічні відходи тваринництва є цінним органічним добривом, оскільки в ньому присутні всі необхідні для росту рослин елементи живлення [2, 4]. Однак у гною можуть міститися збудники інвазійних хвороб, частина життєвого циклу переважної більшості яких відбувається у зовнішньому середовищі. При надходженні гною до оточуючого середовища, зокрема ґрунту, без відповідної їх обробки та знезаражування, збільшується небезпека інфікування збудниками інфекційних та інвазійних захворювань об’єктів оточуючого середовища [1]. Найбільшу шкоду органічні відходи тваринництва привносять для ґрунту та водних джерел [1, 4].

Відомо, що на Поліссі переважають дерново-підзолисті ґрунти з кислою реакцією ґрунтового розчину [3]. Рівень кислотності дерново-підзолистих ґрунтів вказує на доцільність використання в якості компонента-знезаражувача гною сполук з меліоративними властивостями. Тому вважаємо, що змішування гною та оксиду кальцію у відповідних концентраціях дозволяє подвійно вирішити проблему, актуальну з точки зору екологічної безпеки агроландшафтів. Таке поєднання компонентів дозволяє отримати гноє-вапняний субстрат безпечний в еко-гігієнічному та ефективний в агроекологічному аспектах.

З огляду на існуючу проблему забрудненості органічних відходів тваринництва та одночасно необхідністю їх обов’язкового використання в якості добрив основним пріоритетом наших досліджень було забезпечення еко-гігієнічної безпеки органічних відходів тваринництва шляхом проведення термохімічної реакції між компонентами суміші – гноєм та оксидом кальцію. Другим пріоритетом було збереження за умови ефективного знезаражування агроекологічної цінності суміші з оптимальним поєднанням вмісту органічної речовини в суміші та кількості сполук кальцію в ній.

З цією метою нами досліджувалися наступні варіанти знезаражування гною:

Варіант 1 Гній ВРХ (67,0%) + СаО (33,0%);

Варіант 2 Гній ВРХ (83,0%) +СаО (17,0%);

Варіант 3 Гній ВРХ (91,0%) +СаО (9,0%);

Варіант 4 Гній ВРХ (95,0) + СаО (5,0).

Встановлено, що за варіанту знезаражування 1 (гній ВРХ (67%)+СаО (33%)) можна досягнути високого рівня екологічної безпеки органічних відходів тваринництва (ефективність знезаражування склала 100%), проте за такого поєднання оксиду кальцію та гною повністю втрачається агроекологічна цінність знезаражуваної суміші - втрати органічної речовини складають ≈ 90,0% у порівнянні з необробленим гноєм. Температурний розігрів вище 100⁰С не забезпечує приєднання складової суміші – оптимального вмісту органічної речовини, і тому взаємопов’язаність показників свідчить про утворення еко-безпечної меліоративної суміші.

Характер взаємодії між компонентами суміші за варіанту знезаражування 2 (гній ВРХ (87%)+СаО (13%)) свідчить про можливість існування одночасно і еко-безпечної і агроекологічно-цінної меліоративної суміші. Температурні показники технологічного процесу за вмісту 17% СаО в рецептурі суміші одночасно дозволяють ефективно знищити паразитарну фауну. Ефективність знезаражування сягала біля 96-98%. Щодо втрат органічної речовини за даного варіанту, то вони зменшилися на 42% у порівнянні з рецептурою вмісту 33% СаО. У порівнянні з контрольним варіантом (необробленим гноєм) втрати органічної речовини склали близько 48%.

Характер взаємодії між показниками знезаражуваної суміші за варіантів 3-4 свідчить про можливість досягти агроекологічної характеристики суміші. Вміст органічної речовини склав 15,9-18,0% (втрати становили 30-38% у порівнянні з необробленою масою). Однак, на достатньому рівні не забезпечується еко-гігієнічна характеристика суміші, оскільки ефективність знезаражування склала 50-87,5%. Таким чином, суміш виготовлена за наведеними рецептурами незважаючи на оптимальний вміст органічної речовини, не відповідає еко-гігієнічним аспектам.

Отже, характер взаємодії між компонентами суміші за різних варіантів знезаражування органічних відходів тваринництва дає можливість існуванню еко-безпечної і агроекологічно цінної меліоративної суміші. Така суміш відповідає варіанту знезаражування (гній (83%) + СаО (17%)).

Література

1. Волошина Н.О. Ветеринарний санітарно-паразитологічний моніторинг території тваринницьких господарств / Н.О. Волошина // Зб. наук. праць ЛНАУ (Ветеринарні науки). – 2007. – № 7/101. – С. 87–90.

2. Коць С.Я. Мінеральні елементи і добрива в живленні рослин / С.Я. Коць, Н.В. Петерсон. – К.: Логос, 2005. – 150 с.

3. Сучасна концепція хімічної меліорації кислих і солонцевих ґрунтів / за ред. С.А. Балюка, Р.С. Трускавецького. – Харьків: ННЦ ІГА ім.
О.Н. Соколовського, 2008. – 100 с.

4. Хом’як О.А. Проблеми утилізації, зберігання, переробки та використання відходів галузі тваринництва в Білоцерківському районі Київської області [Електронний ресурс] / О.А. Хом’як // Збірник матеріалів МНПК “Перший Всеукраїнський з’їзд екологів”. – 2006. – Режим доступу: «Промислова екологія» http: // eco.com.ua