Сентіщева В.П., науковий керівник: Головінов О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Концесійні процеси в Україні: необхідність та особливості реалізації у гірничій галузі

Сучасний стан вуглевидобутку умовно стабільний,  проте перспектива його зростання на сьогодні є малоймовірною.  Здебільшого це пов'язано з високою зношеністю основних фондів та недостатністю бюджетного фінансування для їх оновлення. Надання  державної допомоги вугільним шахтам, яке здійснюють всі уряди, обґрунтовувалось важливістю енергетичної безпеки. Щодо забезпечення енергетичної безпеки України, то ситуація буде зрозумілою, якщо розглянути виробництво електроенергії в Україні. А саме, понад 1/2 всієї електроенергії виробляють теплові електростанції. Тому розвиток цієї галузі повинен мати стабільний характер, інакше країна може опинитися у ситуації бути залежною від імпорту. Зараз Україна використовує вугілля незначною мірою. Згідно з енергетичним балансом України за 2010 рік споживання вугілля склало лише 11% від всього обсягу енергетичних матеріалів. Тому влада України повинна знайти вихід з цієї ситуації і почати використовувати вугілля більш значною мірою, тим паче, що запасів вугілля в Україні вистачить на 450 років використання.

Метою дослідження є аналіз необхідності використання концесійного механізму в гірничій галузі, виявлення проблем його реалізації та пошук шляхів їх вирішення.

Зі становленням ринкової економіки в Україну почалася загальна приватизація вугільних підприємств. Але повністю передавати стратегічне підприємство у приватну власність не найкраще рішення. Тому як альтернатива приватизації може виступати концесія. У Законі України "Про концесії" концесія визначається як надання з ме­тою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі права на створення (бу­дівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіоне­ром) на себе зобов'язань щодо створення (будівництва) та/або управління (екс­плуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприєм­ницького ризику. Позитивними перевагами передання державних об’єктів у концесію є:

·          об’єкт передається на основі повернення;

·          поліпшується та модернізується технічний і технологічний розвиток підприємств;

·          перекладаються функції будівництва, експлуатації, утримання на приватний сектор;

·          створюються умови для ефективного функціонування та раціонального використання державних об’єктів;

·          концесійний механізм дозволяє отримувати  регулярні платежі в бюджет;

·          держава в особі уповноважених органів має право розривати договір та повертати об’єкт у державну власність у разі невиконання концесійних умов тощо.

Разом з безліччю позитивних переваг існують певні негативні ризики передання об’єктів у концесію:

·          державні ризики – ризики, пов’язані з роботою державних органів влади (у т. ч. корупція, бюрократія) та з участю держави як партнера в проектах (політичні ризики, зміна законодавства тощо);

·          бізнес-ризики – ризики, пов’язані з підвищенням цін на обладнання, матеріали, кредити, форс-мажорні обставини;

·          суспільні ризики – ризики, пов’язані з протестами населення, громадських і міжнародних організацій;

В Україні концесійна діяльність почала з`являтися тоді, коли держава стала неспроможна втримувати об’єкти, які потребують значного фінансування та мають стратегічне значення. Особливо гостро проблема нестачі коштів та недофінансування була відчутна в період кризи 2009 року та у зв’язку зі значними зовнішніми запозиченнями МВФ. Поряд із перевагами, концесія також може використовуватися як прихована форма передачі стратегічних об’єктів у приватну власність, які не можна приватизувати. Окрім приватизації стратегічних об’єктів, держава намагається передати в управління об’єкти, які вимагають значних фінансових витрат, на які вона неспроможна. Як було зазначено, що гірничі підприємства мають дуже велике зношення основних фондів, то самостійно утримувати такі підприємства держава не спроможна. Тому для вирішення питання залучення інвестицій у гірничу галузь держава повинна повною мірою реалізовувати концесію, а не приватизацію, як це робилося у попередні роки.

Для покращення привабливості інвестування у гірничу галузь на умовах концесії держава повинна створити такі умови:

·          Розробити систему конкурсу за яким будуть визначати концесіонера для підприємства. Основна вимога до нової систему – створити механізм рівного доступу до конкурсу усіх бажаючих, у тому числі іноземних інвесторів.

·          Створити єдиний державний орган, який би здійснював регуляторну діяльність (нагляд за концесійними об’єктами, дотриманням концесійних угод, вирішення проблемних питань, у т. ч. і підготовка спеціалістів).

·          Запровадити ефективну систему державно-приватного партнерства для реалізації проектів розвитку гірничої галузі.

·          Розробити пільгову систему, яка б дозволила швидкими темпами зробити підприємство прибутковим та оновити основні фонди.

Зараз в Україні спостерігається лише початок концесійної діяльності у гірничій галузі. За останні 5 років у концесію було передано тільки 2 вуглевидобувних підприємства. Але вони вже демонструють позитивну динаміку розвитку (видобуток вугілля на цих підприємствах збільшився у середньому на 15%) . Також був прийнятий закон України "Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності".

Україна знаходиться на початку впровадження концесійної системи. Багато чого ще треба зробити, щоб зробити привабливим такий вид інвестицій. Запаси вугілля в Україні становлять 37,6 млрд. т. Тому можливості для інвестування у гірничу галузь дуже широкі, та мають довгострокову перспективу. Але це необхідно,  якщо Україна бажає забезпечити собі енергетичну незалежність.

 

Література:

1.       Офіційний  сайт  Держкомстату  України. [Електронний ресурс].-Режим доступу:  http://www.ukrstat.gov.ua

2.       Закон України «Про концесії», 16.07.1999, № 997-XIV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997-14

3.       Мандрик В.О. Проблеми приватизації вугільної промисловості України та доцільність її проведення// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип.20.4 –  С.239 - 243. – Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_4/239_Mandryk_20_4.pdf