Даценко Г. В., Марценюк В. С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Сутність державного фінансового контролю та шляхи його реформування в Україні

На сучасному етапі розвитку країни, за умов розбалансованості економіки, росту тіньового капіталу в усіх сферах діяльності, неефективного витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів централізованих державних цільових фондів особливу актуальність набувають питання вдосконалення управління, однією із важливих функцій, якого є контроль. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися без чітко організованої системи контролю за виробництвом, розподілом і перерозподілом суспільного продукту та іншими сферами суспільного життя.

Окремі питання фінансового контролю досліджують як вітчизняні, так і зарубіжні науковці. При цьому одна група авторів розглядає контроль як функцію фінансів: М. Білуха, О. Василик, В. Опарін. Інша приділяє більше уваги організації та методам фінансового контролю, вбачаючи в ньому функцію управління: В. Авер’янов, Г. Атаманчук, Т. Коломоєць, В. Міщенко, В. Мельничук, Н. Нижник, Г. Одінцова, О. Рябченко, М. Романів, Ю. Тихомиров.

Поряд з цим особливої уваги потребує розгляд шляхів мінімізації існуючих проблем, що виникають в процесі державного фінансового контролю.

Метою даної роботи є визначення основних напрямів розвитку системи державного фінансового контролю в Україні.

За своєю економічною сутністю державний фінансовий контроль - це комплекс заходів, що вживаються законодавчими і виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів [2].

Роль державного фінансового контролю в забезпеченні економічної ефективності полягає в першу чергу в ефективності використання бюджетних коштів [3, с.19].

Недоліки діючої системи державного фінансового контролю можна звести у три групи. Першу групу складають недоліки правового характеру. Це відсутність законодавчих рішень щодо формування цілісної системи фінансового контролю в державі. Зокрема, законами не визначено: загальної процедури фінансового контролю; статусу, функцій і повноважень органів і суб'єктів спеціалізованого державного фінансового контролю, їх взаємовідносин і підзвітності; повноважень вищих органів державної влади в системі фінансового контролю; єдиного методологічного забезпечення фінансового контролю в частині встановлення системи економічних показників, які відображають стан фінансової дисципліни, та методики їх розрахунку; механізму внутрішнього контролю дотримання чинного законодавства в системі фінансового контролю.

До другої групи віднесено недоліки організаційного характеру, які, по суті, є не реалізацією на практиці наданих законодавством органам державного фінансового контролю повноважень з організації і здійснення контролю. Це: недостатня участь в розробці нових і удосконаленні чинних законодавчих і нормативних актів з фінансових питань; недостатня увага контрольним діям, які забезпечують профілактичну функцію контролю; відстороненість органів державного фінансового контролю від розробки, обговорення і прийняття організаційно-правових заходів щодо недопущення фінансових порушень; недостатня робота з громадськістю по роз'ясненню завдань державного фінансового контролю і з забезпечення усунення допущених порушень; невизначеність всіх сфер державного фінансового контролю; недостатнє застосування в контрольно-ревізійній роботі методик, спрямованих на визначення ефективності використання державних фінансових ресурсів; невиконання положень чинного законодавства в частині забезпечення належної взаємодії між органами державного фінансового контролю, що посилює дублювання і паралелізм в роботі; відсутність механізмів виконання положень законів, які визначають відповідальність за перешкоджання контрольним діям; порушення прав підконтрольних суб'єктів.

Третю групу складають недоліки методологічного характеру, серед яких основним є відсутність методологічного забезпечення основних форм фінансового контролю (специфічних процедурних стандартів).

Євроінтеграційний напрям розвитку України та визначення пріоритетної європейської складової реформування системи державного внутрішнього контролю, що передбачає запровадження в діяльність органів державного сектору систем внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, вимагають невідкладних дій Служби щодо розвитку її нового напряму діяльності – гармонізації внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, а також перегляду підходів щодо інших основних напрямів діяльності.

З цією метою, було затверджено Стратегію розвитку Державної фінансової інспекції на період до 2015 року [1]. Вона визначила конкретні кроки Державної фінансової інспекції з розвитку основних напрямів її діяльності в умовах реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю, а саме: інспектування; централізованого внутрішнього аудиту та гармонізації внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту.

Аналізуючи дану Стратегію, можна визначити основні цілі розвитку основних напрямів діяльності ДФІУ [1]:

- підвищення дієвості інспектування як інструменту виявлення і документування порушень з ознаками шахрайства;

- підвищення дієвості централізованого внутрішнього аудиту як інструменту оцінки законного та раціонального використання державних ресурсів, ефективного виконання державних і бюджетних програм;

- забезпечення ефективного функціонування внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в органах державного і комунального сектору.

Таким чином, основна мета державного фінансового контролю - забезпечити інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Тому невідкладною справою є формування в країні ефективного державного фінансового контролю, який функціонував би як єдина система, а це значить формування цілісної бази фінансового законодавства.

Література:

1. Стратегія розвитку державної контрольно-ревізійної служби на період до 2015 року. Затв. Наказом ГоловКРУ України від 06.03.2009 №46. - http://www.dkrs.gov.ua.

2.     Березовська Н.І. Державний фінансовий контроль в Україні і шляхи його вдосконалення // Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція „Україна наукова” - http://intkonf.org.

3. Панасовська С. Г. Роль державного фінансового контролю в забезпеченні економічної ефективності // Фінанси. – 2009. - №3. – С. 19-23