Городко І.С., Сидоренко О.О.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА ЯК ГОЛОВНИЙ ІНДИКАТОР СТАНУ ДЕРЖАВИ

За сучасних умов господарювання Україна стала на шлях докорінного реформування усіх сфер людської діяльності, з метою забезпечення прав і свобод людини, гідних умов її життя, піднесення української економіки та загального добробуту населення України.

Головним індикатором стану держави є бюджетна система країни. Від того наскільки правильно її побудовано залежить ефективне функціонування всієї національної економіки країни.

Бюджет та бюджетна система загалом належать до тієї сфери життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. У бюджеті будь-якої країни знаходять відображення важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства, а також кожної людини зокрема.

Бюджетна система – це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її структура і принципи визначаються Конституцією України та Бюджетним кодексом України, прийнятим у червні 2001 р. Верховною Радою України.

У бюджетній системі України постійно виникають відносини між бю-джетами різних рівнів і видів. На сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України є дуже актуальним, оскільки фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує мож-ливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіс-кальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними пос-лугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з найнеобхіднішими місцевими потребами.

Уже сьогодні існує повне розуміння необхідності подальшого поступального розвитку бюджетної системи України з метою її гармонізації з міжнародними та європейськими стандартами управління бюджетними коштами та наближення практики національного бюджетування до передового зарубіжного досвіду.

Необхідність внесення змін до нормативно-правових актів у бюджетній сфері насамперед зумовлена потребою розширення фінансової основи місцевого самоврядування як важливої складової частини механізму підвищення добробуту населення й економічного розвитку громад, удосконалення міжбюджетних відносин із метою забезпечення справедливого й неупередженого розподілу бюджетних ресурсів та дотримання визначених законодавством принципів збалансованості й самостійності бюджетів, підвищення ефективності використання бюджетних коштів, створення стимулів розширення й мобілізації належних бюджету доходів.

За ініціативою уряду в 2010 році парламент ухвалив новий Бюджетний кодекс, в якому спробував удосконалити функціонування бюджетної системи. Вже з 2011 року Україна має оновлену архітектуру бюджетної системи.

Структура та зміст нового Бюджетного кодексу свідчать про те, що уряд намагався уникнути революційних змін, і більшою мірою зосередився на удосконаленні попереднього варіанту документу. Однак він вносить відчутні зміни до бюджетної системи України, які відкривають нові можливості для підвищення ефективності функціонування бюджетного механізму, хоча окремі новації створюють серйозні ризики. Позитивні новації нового Бюджетного кодексу стосуються удосконалення горизонтальної структури бюджетної системи, підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів, розширення бюджетних інструментів економічної політики.

Важливим досягненням бюджетної реформи стало зменшення ролі держави у забезпеченні регіонів коштами для розвитку і одночасне створення можливостей для самостійного пошуку джерел формування власної фінансової бази.

Серед актуальних проблем бюджетної системи, які залишилися невирішеними, потрібно назвати:

– відсутність регламентації функціонування Стабілізаційного фонду;

– невирішеність питання щодо підвищення ефективності інвестиційних видатків бюджету;

– неврегульованість фінансових потоків між державним бюджетом, державними бюджетними фондами та іншими структурами сектору державних фінансів;

– відсутність достатніх обмежень щодо боргової політики уряду;

Новий Бюджетний кодекс запроваджує нові потенційно досить дієві та ефективні інструменти економічного зростання, проте існує ризик нівелювання їх ефективності через недостатню "глибину" реформ.

Підвищення ефективності функціонування бюджетної системи України в середньостроковій перспективі можливе лише через подальше реформування її архітектури. Ґрунтуючись на завданнях, які постають перед бюджетною системою, в ході подальшого реформування раціональним може бути внесення таких ключових змін до архітектури бюджетної системи:

– розподілити державний бюджет на поточний та бюджет розвитку;

– структуризувати загальний фонд державного бюджету;

– продовжити бюджетну децентралізацію;

– переглянути механізми перерозподілу загальнонаціональних податків.

Отже, бюджетна система як головний індикатор стану держави потребує вдосконалення форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів та реформування міжбюджетних відносин. Основними завданнями стратегічного розвитку бюджетної системи є перелічені напрями реформування, які надалі можуть уточнюватись та розширюватись відповідно до актуальних завдань сучасності й основних тенденцій розвитку суспільства в майбутньому.