Экономические науки / Финансовые отношения

Поліщук В.Г., к.е.н., старший викладач, Тарасюк О.В.

Луцький національний технічний університет, Україна

Проблеми та перспективи запровадження обов’язкового медичного страхування в Україні

У системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян важливе місце посідає забезпечення їм можливості одержати необхідну, своєчасну та якісну медичну допомогу.

Організація охорони здоров’я, яка забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної допомоги, може бути забезпечена системою страхової медицини. За допомогою страхової медицини вирішуються питання гарантованості і доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я.

На сьогоднішній день запровадження обов’язкового медичного страхування є одним із напрямів підвищення ефективності охорони здоров’я в Україні та джерелом його фінансового забезпечення. Обов’язкове медичне страхування в поєднанні з бюджетним фінансуванням надає можливість збільшити фінансові ресурси системи та забезпечити населення медичною допомогою гарантованою Конституцією України і як наслідок зменшити захворюваність та смертність.

Страхування медичних витрат у 2008 р. становило 142,6 млн. грн., натомість у 2009 це показник становив 167,8 млн. грн., а в 2010 р. – 213,9 млн. грн. Тобто темп приросту у 2009 р. по відношенню до 2008 р. становив 17,7 %, а в 2010 р. по відношенню до 2010 р. – 27,5 %. Медичне страхування становило у 2008 р. 636,3 млн. грн., у 2009 р. – 724,1 млн. грн., а в 2010 р. – 809,4 млн. грн. Тобто темп приросту у 2009 р. по відношенню до 2008 р. становив 13,8 %, а в 2010 р. по відношенню до 2010 р. – 11,8 %. Структура чистих страхових премій за видами страхування в Україні станом на 31.12.2010 р. представлено на рис. 1.

Рис. 1. Структура чистих страхових премій за видами страхування в Україні станом на 31.12.2010 р. (млн. грн.)

Враховуючи сучасний стан фінансування системи охорони здоров’я в Україні, впровадження обов’язкового медичного страхування є неминучим.

Метою впровадження обов’язкового медичного страхування є забезпечення конституційних прав громадян України на безоплатне надання медичної допомоги, подолання хронічного недофінансування системи охорони здоров’я.

У Верховній Раді України зареєстрований проект закону № 11077, яким визначається обсяг медичної допомоги населенню, передбачений програмою загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, яка затверджується на рівні держави. Згідно з проектом, система медичного страхування складається з трьох рівнів (солідарна система загальнообов’язкового медичного страхування, накопичувальна система загальнообов’язкового медичного страхування, система недержавного медичного страхування).

Загальнообов’язковому медичному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці, в тому числі фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, особи, військовослужбовці, громадяни України, які працюють закордоном, недієздатні громадяни.

Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального страховий фонд, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам страхових виплат, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи обов’язкового медичного страхування.

Програма обов’язкового медичного страхування розробляється Фондом медичного страхування та узгоджується з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я та щорічно затверджується Кабінетом міністрів.

Програма обов’язкового медичного страхування включає: перелік клініко-діагностичних груп захворювань, травм або їх наслідків, а також інших патологічних станів, при настанні яких медична допомога застрахованим особам надається за рахунок Фонду медичного страхування; основні стандарти якості надання медичних послуг та нормативи їх забезпечення, обсяги , методи і терміни лікування, профілактичні та реабілітаційні заходи.

При настанні страхового випадку, застрахована особа незалежно від страхового стажу має право на отримання мінімальної страхової виплати, зазначеної в договорі (полісі) страхування на оплату певних медичних послуг.

З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду медичного страхування формується резерв коштів Фонду медичного страхування. Бюджет Фонду медичного страхування затверджується правлінням Фонду медичного страхування не пізніше 10 грудня року, що передує року, на який складено бюджет.

Планується, що в разі прийняття проект закон вступить в силу з 1 січня 2013 року.

Виділяють п’ять рівнів медичної допомоги: первинна (допомога лікаря загальної практики – лікаря за місцем проживання); вторинна (лікування вузькопрофільними спеціалістами в консультативно-діагностичних центрах); третинна (лікування складних хвороб у вузькоспеціалізованих установах); екстрена (у разі загрози життю через травми, серцево-судинні хвороби, тощо; паліативна (запровадять з 1 січня 2015р) – допомога та полегшення страждань пацієнта на останніх невиліковних хвороб).

Існує ціла низка проблем, які затримують розвиток медичного страхування в Україні. Серед них можна виділити: відсутність системи підготовки спеціалістів, неотримання лікарями належних зарплат та премій; відмова страховиків під будь-яким приводом оплатити лікування страхувальника, відсутність законодавства, яке б регулювало медичне страхування, різні погляди чиновників, страховиків та медиків на моделі медичного страхування, недостатньо інформоване населення щодо переваг і недоліків медичного страхування.

Найнеобхіднішою радикальною зміною, з точки зору населення при опитуванні у 2010 році, виявилося традиційне збільшення фінансування – так вважають дві третини опитаних.

Соціальний аспект медичного забезпечення, що безпосередньо визначає реальну потребу в запровадженні обов’язкового медичного страхування серед населення, у своїй суті базується на таких аргументах, як:

1) можливість реалізувати серед осіб громадянського суспільства конституційне право громадян на фінансове забезпечення у випадку хвороби;

2) здатність налагодити ефективний процес відтворення, зміцнення і збереження здоров’я людей;

3) намагання держави на якісному рівні вирішити питання соціального захисту людини в момент її хвороби чи травми;

4) наявність у країні як значної кількості осіб, котрі, з огляду на певні обставини, не беруть участі у суспільно корисній праці й не мають змоги за рахунок заробітної плати підтримувати свої життя і здоров’я, так і тих осіб, котрі є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність;

5) сприяння скороченню розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих і непрацюючих громадян у процесі отримання медичної послуги;

6) спроможність центральних виконавчих органів управління охорони здоров’я до передачі частини функцій медичних працівників соціальним працівникам, вивільнення першим значної кількості часу на профілактичну, діагностично-лікувальну та реабілітаційну діяльність;

7) наявність у населення України традиції взаємної підтримки, що дасть змогу успішно реалізувати потенціал взаємодопомоги, котрий об’єднується навколо принципу “солідарності” в оплаті медичних послуг;

8) оптимальне поєднання інтересів держави, суспільства, підприємств і громадян при використанні коштів обов’язкового медичного страхування.

Запровадження обов’язкового медичного страхування населення – це перехід у медичному забезпеченні на європейські стандарти в питанні здоров’я людини, що допоможе нашій державі в геополітичному плані стати європейською країною.