К.е.н., доц. Яковишина Н.А., Черниш Ю.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Удосконалення організації обліку необоротних активів в бюджетних установах

Постановка проблеми. На сучасному етапі господарювання необоротні активи відіграють важливу роль для високоякісного та своєчасного надання послуг, здійснення виробничої діяльності бюджетних установ. Тому основними завданнями дослідження є: висвітлення стану бухгалтерського обліку необоротних активів в бюджетних установах, обґрунтування необхідності його вдосконалення та визначення основних напрямів реформування.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Дослідженню актуальних питань бухгалтерського обліку необоротних активів в бюджетних установах приділяють увагу такі вітчизняні вчені та практики як Атамас П.Й., Джога Р.Т., Канєва Т.В., Рудченко Ю.С., Свірко С.В., Сушко Н.І., Ткаченко І.Т., Чечуліна О.О. та інші. Проте, вітчизняний бухгалтерський облік у бюджетній сфері не є ідеальним і вимагає реформування, що зумовлює актуальність питання та вказує на необхідність подальших досліджень.

Метою статті є аналіз сучасного стану та перспектив реформування бухгалтерського обліку необоротних активів в бюджетних установах.

Виклад основного матеріалу. Головним результатом діяльності бюджетних установ є послуга. Для надання послуг різного характеру бюджетні установи повинні мати перш за все засоби праці, оскільки саме вони є визначальним істотним елементом у процесі надання послуг. У бухгалтерському обліку бюджетних установ засоби праці виокремлюються в самостійний об’єкт обліку, що має назву «необоротні активи», до складу яких входять: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи [1, с. 58].

Головними завданнями бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетної установи є:

1) правильне документальне оформлення, своєчасне відображення в облікових регістрах надходження необоротних активів, їх внутрішнього руху та вибуття;

2) правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу необоротних активів і видатків, пов'язаних з їх ремонтом;

3) точне визначення результатів ліквідації зазначених об’єктів обліку;

4) контроль за збереженням і ефективним використанням кожного з об’єктів необоротних активів.

Для удосконалення бухгалтерського обліку необоротних активів в бюджетних установах здійснюється реформування обліку в бюджетних установах з врахуванням змін у нормативно-правових актах України.

Своїм наказом від 30.11.2009 року № 1396 Міністерство фінансів України (далі – наказ № 1396) вніс зміни до деяких П(С)БО, відповідно до яких вимоги стандартів поширюються на порядок ведення обліку основних засобів, нематеріальних активів, запасів в бюджетних установах та фондах державного страхування (далі – установи). Вказані нововведення набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Згідно із стандартом 121 «Основні засоби», що діятиме з 1 січня 2013 року в державному секторі, основні засоби – це матеріальні активи, які утримуються для використання їх у виробництві/діяльності або при постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб суб'єкта бухгалтерського обліку в державному секторі або здавання в оренду іншим особам і використовуються, за очікуванням, більше одного року [1, с. 59].

За стандартом 121 «Основні засоби» складові первісної вартості основних засобів відповідають складовим первісної вартості, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Тобто, формування первісної вартості основних засобів в бюджетних установах та комерційних структурах буде здійснюватись за однаковими підходами [3, с. 56].

Це введення дозволить формувати первісну вартість основних засобів за однаковими підходами для всіх суб’єктів господарювання національної економіки, відповідно інформація про основні засоби буде об’єктивною та реальною у всіх сферах економіки. Отже, починаючи з 1 січня 2013 року бюджетні установи мають вести облік основних засобів за новими правилами.

Відповідно до наказу № 1396 в П(С)БО 7 «Основні засоби» з’явились поняття залишкової та справедливої вартості:

- залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу);

- справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами [2].

Стандарт доповнено новим розділом, яким визначено особливості бухгалтерського обліку основних засобів установами. В цьому розділі окремою класифікаційною групою необоротних матеріальних активів визначено групу 5.2 «Інші необоротні матеріальні активи». Межею до зарахування до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА) встановлена вартість предмету (без податку на додану вартість), що не перевищує 1000 грн.

Змінами в стандарт визначено методику переоцінки основних засобів та МНМА. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів установи зараховується до фонду дооцінки активів (р. 290 «Фонд дооцінки» Балансу (ф. 1-дс), а сума уцінки – до складу витрат звітного періоду (ст. «Витрати» Звіту про фінансові результати (ф. 2-дс). Якщо суми попередніх уцінок перевищують суми попередніх дооцінок об'єкта основних засобів, то сума чергової дооцінки визнається доходами установи (ст. «Доходи» Звіту про фінансові результати (ф. 2-дс), але не більше зазначеного перевищення, а різниця зараховується до фонду дооцінки активів. Якщо суми попередніх дооцінок перевищують суми попередніх уцінок об'єкта основних засобів, то сума чергової уцінки відображається зменшенням залишку фонду дооцінки активів, але не більше зазначеного перевищення, а різниця включається до складу витрат звітного періоду [2].

Залишок фонду дооцінки активів в останньому місяці кожного року списується на фінансовий результат минулих звітних періодів. Переоцінка МНМА, що перебувають у використанні (експлуатації), не проводиться.

Питання нарахування установами амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) вирішене на користь застосування прямолінійного методу. Для нарахування амортизації МНМА встановлено дві альтернативи:

- або нарахування амортизації у першому місяці передачі у використання об'єкта необоротних активів у розмірі 50 % його первісної вартості та нарахування решти 50 % первісної вартості – у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) унаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

- або нарахування амортизації у першому місяці передачі у використання об'єкта необоротних активів у розмірі 100 % його первісної вартості.

Висновок. Запровадження положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі є доцільним, оскільки реформування бухгалтерського обліку в бюджетних установах дасть змогу удосконалити процес обліку необоротних активів.

Література:

1. Криштоп Н.А. Особливості обліку та контролю за ефективністю використання необоротних активів бюджетних установ // Управління розвитком. – 2012. - № 4. – С. 58-59.

3. Про затвердження змін до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку: наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2009 № 1396.

4. Телегунь Н.І. Науково-практичні аспекти обліку основних засобів в бюджетних установах // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2011. - №2. – С. 56-61.