К.е.н., доцент Разборська О.О., Плаксій Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Визначення пріоритетних напрямків вдосконалення аудиторської діяльності в Україні

Розвиток економіки України на сучасному етапі зумовлює кардинальні зміни в системах обліку та аналізу підприємств. Відповідно зростає потреба суб’єктів господарювання та й самої держави у наявності висококваліфікованих аудиторів. Методи контролю, які використовувались у період адміністративно-командної системи є неефективними та не задовольняють ринкові потреби, тому аудит стає найпоширенішою формою контролю, що сприяє удосконаленню та розвитку обліково-аналітичної роботи на підприємствах.

  Проблемам розвитку ринку аудиторських послуг присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних  вчених-економістів : І.Чумова, О. Редька, С. Кирія, О. Петрик, В.Зотова, В. Довбуша, С. Коротаєва, Н. Іщенка, О. Боровича,    Г. Давидова , І. Пилипенка, В. Шевчука, В.Бондаря та інших вчених-економістів. Однак, ще й досі залишаються малодослідженими і потребують подальшої розробки питання підвищення якості аудиту та проведення професійного контролю за ними.

Метою даного дослідження є визначення основних проблем в організації проведення аудиту на підприємствах, а також шляхів вдосконалення та підвищення його якості.

За останні роки український ринок аудиторських послуг зазнав суттєвих змін. Спостерігається певне розшарування суб’єктів аудиту на успішні фірми і фірми так звані «аутсайдери», з’являється, знову таки, умовно реальний сектор професійних послуг. Це, зокрема, пов’язано з тим, що ринок українського аудиту має певні регіональні особливості. Хоча самі суб’єкти аудиту не «прив’язані» до регіону їхньої реєстрації та надають послуги по всій Україні, більшість із них надають послуги в регіоні місця знаходження. Так,ще у 2009 р. АПУ , аналізуючи діяльність аудиторів, розподілила всі регіони країни за трьома умовними зонами: регіони лідери (Київський, Дніпропетровський, Одеський), регіони реального аудиту (Вінницький, Донецький, Львівський) та регіони-аутсайдери (Кіровоградський, Чернівецький). При цьому критеріями в цьому розподілі являється кількість замовлень та їх середню вартість. Результати проведеної роботи дали змогу стверджувати, що спостерігається більша кількість аудиторських послуг і вони дорожчі в регіонах, де концентрація капіталу та наявність потужних суб’єктів господарювання більша, ніж в інших частинах країни [3].

Основними проблемами сучасного професійного аудиту є розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що містить у собі великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг тощо. На сьогоднішній день відсутні достатній законодавчий фундамент і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторів (аудиторських фірм), немає методики оцінки розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту, суди не завжди вирішують справи і впроваджують їх у життя, страхові фірми не здатні і не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності. У відповідності з цим основним аспектом підвищення якості аудиту залишається професійний контроль за якістю аудиторських перевірок. При недотриманні затверджених нормативів до аудиторських фірм (аудиторів) можуть бути застосовані адміністративні санкції аж до позбавлення сертифіката і свідоцтва на право аудиторської діяльності. Але конкретні процедури застосування санкцій ще необхідно розробити. Крім того, слід також розробити порядок оскарження в суді рішення про позбавлення свідоцтва, захист аудитора від необґрунтованого переслідування тощо. Якщо користувач аудиту пред’явить позов аудиторській фірмі щодо відшкодування завданого збитку, то розміри відшкодування повинні суттєво залежати від того, чи дотримувався аудитор аудиторських стандартів [1].

Основними чинниками, які гальмують розвиток аудиторської діяльності в Україні є:

1.)  ціна (на сьогодні вартість аудиторських послуг в Україні не зменшується, офіційна статистика Аудиторської палати України свідчить тільки про її збільшення);

2.)  якість аудиторських послуг (основними причинами скарг є ігнорування аудиторами вимог Національних нормативів аудиту, втрата принципу незалежності та підміна аудиту ревізією);

3.)   методика перевірок (більшість аудиторів змушені виконувати перевірки, які практично нічим не відрізняються від звичайної документальної ревізії. Досить рідко здійснюється розрахунок суттєвості відхилень, практично не застосовується вибірка, а аудиторський ризик якщо і розраховується, то формально).

Варто зазначити, ринок аудиторських послуг в Україні суттєво розширився та диференціювався за напрямами або інтересами замовників. Спираючись на виявленні тенденції розвитку ринку аудиту в країні, можна виділити головні шляхи подолання існуючих недоліків:

1. Структуризація аудиторської фірми, тобто до її складу повинні входити не тільки професіональні аудитори, а й фахівці різних профілів, таких, як: інформаційні технології, право, контролери якості аудиторських послуг, оцінювачі.

2. Комплексне обслуговування бізнесу. Фірма повинна пропонувати не тільки аудит та аудиторські послуги, консалтинг правовий та щодо бухгалтерського обліку та оподаткування, а й консультаційну допомогу у сфері управління, визначення ефективності господарювання, ефективності інноваційної або інвестиційної політики. Чим ширший цей спектр послуг, тим більше шансів для фінансового успіху, впевненості в майбутньому.

3. Потрібно всім представникам незалежного аудиту в Україні активізувати роботу щодо пропаганди корисності та важливості незалежного аудиту як для власників, так і для держави в цілому .

4. Підвищення престижу аудиторської професії, надання впевненості у відповідності ціни якості роботи аудитора.

5. Розробка внутрішньо-фірмових методик аудиту, робочої документації.

6. Розробка типових методик аудиторської перевірки у розрізі галузей їх функціонування.

7. Скасування штучно задіяних елементів закордонної теорії та практики, які не тільки не мають обґрунтованого змісту, але й суперечать реальним потребам обліковців-практиків.

8. Удосконалення навчальних планів підготовки обліковців у вищих навчальних закладах, адаптувати їх знання до потреб практики реального життя [2].

Разом з тим, впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому і для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:

– значна економія державних коштів на утримання контрольно-ревізійного апарату;

– надходження додаткових коштів у бюджет за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

– незалежність, конкурентна боротьба, відповідний професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

–       можливість вибору аудитора замовником тощо [4].

Отже, аудиторські послуги в Україні розвиваються швидкими темпами, хоча і існують певні проблеми. Більш глибоке дослідження цих проблем може стати основою для визначення пріоритетних напрямків вдосконалення аудиторської діяльності з огляду на перспективи розвитку ринкової економіки і відносин власності в Україні, а їх розв’язання сприятиме подальшому впровадженню аудиторської професії в господарську практику і формуванню у громадськості впевненості у високій професійній майстерності аудиторів.

Література:

1. Бондар В.П.. Удосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні // Формування ринкових відносин в Україні.-2008.-№9.- с.16-19;

2. Калінська Т.А «Сучасний стан і проблеми вітчизняного аудиту» // Калінська Т.А.  // Науково-виробничий журнал. – 2010. - № 3, С.20-22.

3. Петрик О.П. Законодавчо-нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні: реалії сьогодення // Бухгалтерський облік і аудит. -2009. - № 8-9. – С. 71-77

4. Чумакова І. Аудит ефективності: зарубіжний досвід та українські реалії // Аудит, ревізія, контроль. – 2009.  - №1. – С. 55-62.