К.е.н., доц. Яковишина Н.А., Путь І.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми реформування бухгалтерського обліку в бюджетних установах та напрями їх вирішення

Постановка проблеми. Бухгалтерський облік у бюджетних установах України на теперішній час потребує удосконалення методології та переходу на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню актуальних питань бухгалтерського обліку в бюджетних установах приділяють увагу такі вітчизняні вчені та практики як Атамас П.Й., Джога Р.Т., Канєва Т.В., РудченкоЮ.С., Свірко С.В., Сушко Н.І., Ткаченко І.Т., Чечуліна О.О. та інші.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних вчених, слід відзначити, що невирішеними залишаються принципові положення теорії, методології та практики, які потребують подальшого наукового дослідження.

Метою статті є аналіз сучасного стану та перспектив реформування бухгалтерського обліку в бюджетних установах на основі дослідження проблем, недоліків та існуючих базових підходів.

Викладення основного матеріалу. Сьогодні існує ряд проблем в бухгалтерському обліку, серед яких можна виділити такі як:

1) використання двох методів ведення бухгалтерського обліку – касового (при виконанні бюджетів) і методу нарахувань, що має певні особливості (при здійсненні діяльності із виконання кошторису розпорядниками бюджетних коштів);

2) опосередкований вплив НБУ на організацію бухгалтерського обліку в державному секторі України;

3) ведення бухгалтерського обліку в державних цільових фондах за різними методиками;

4) подвійна консолідація звітності. Звітність про виконання бюджетів консолідується окремо по вертикалі Державній казначейській службі України і окремо по вертикалі головних розпорядників бюджетних коштів;

5) використання різних програмних продуктів для здійснення облікових операцій у державному секторі, що унеможливлює комплексну автоматизацію системи обліку;

6) виконання бюджетів за видатками здійснюється шляхом виділення асигнувань замість більш ефективної системи – погашення зобов’язань. Існує формальний облік зобов‘язань розпорядників бюджетних коштів, що не відповідає фактичному стану їх розрахунків. У Державної казначейської служби України відсутні ефективні важелі впливу на стан розрахунків розпорядників бюджетних коштів;

7) не всі розпорядники бюджетних коштів охоплені казначейською системою обслуговування. Це не дає можливість отримувати оперативну та достовірну інформацію про дійсний стан виконання бюджетів різних рівнів;

8) невідповідності нормативно-правових актів Державної казначейської служби з питань ведення обліку і складання звітності стандартам IPSAS.

Питанню реформування бухгалтерського обліку в бюджетній сфері присвячено декілька рішень Уряду та Міністерства фінансів України. Мета, завдання, основні напрями та заходи реалізації реформи знайшли відображення у Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки [4, с. 41].

Для того, щоб узгодити національну систему бухгалтерського обліку із міжнародними стандартами потрібно здійснити реформування за такими напрямами:

1) вдосконалити існуюче нормативно-правового регулювання;

2) сформувати нову нормативну базу (стандарти);

3) оновити методичне забезпечення (інструкції, коментарі);

4) забезпечити підготовку та перепідготовку кадрів.

Перший напрям реформування бухгалтерського обліку в бюджетних установах передбачає приведення нормативно-правової бази України у відповідність до міжнародних стандартів з питань бюджетного обліку. Це стосується як внесення відповідних змін до законодавчо-нормативних актів, так і здійснення комплексних наукових досліджень відповідності законодавства України міжнародному законодавству із зазначених питань.

На сьогодні відсутня єдина методика відображення в бухгалтерському обліку операцій, які здійснюються у державному секторі, що не дозволяє отримувати повну, достовірну та прозору інформацію про фінансовий стан держави, а Державному казначейству повною мірою використовувати свої повноваження [1, с. 37].

Другим напрямом є розробка та впровадження у практику нових й уточнення раніше затверджених положень з бухгалтерського обліку, підготовка відповідних методичних рекомендацій, щодо організації обліку бюджетного сектору в нових умовах.

Третій напрям передбачає розроблення розроблення Єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, який має бути гармонізованим з бюджетною класифікацією.

Єдиний план рахунків повинен:

1) розділяти бюджетний та бухгалтерський обліки;

2) застосовуватись одночасно Державною казначейською службою України, розпорядниками, бюджетними установами, державними цільовими фондами та державними підприємствами;

3) об’єднувати балансові рахунки в класах 1-6, рахунки надходжень та видатків – в класах 7-8, рахунки бюджетного обліку – в класі 9;

4) забезпечити консолідацію звітної інформації інститутів бухгалтерського обліку в державному секторі [3, с. 24].

Четвертим напрямом є забезпечення перепідготовки та підготовки висококваліфікованих фахівців бухгалтерського обліку. Така підготовка має здійснюватися відповідно до державних освітніх стандартів і повинна містити необхідні кваліфікаційні характеристики за рівнями професійної освіти. Для реалізації цього завдання важливо налагодити тісну міжнародну співпрацю, створити спільні з іноземними державами центри навчання державних службовців і підвищення їх кваліфікації, активізувати вивчення міжнародного досвіду державного управління і навчання державних службовців шляхом ретельного відбору, перекладу та видання відповідної літератури; забезпечити участь українських фахівців у міжнародних семінарах, конференціях, нарадах з питань кадрового забезпечення державної служби, всіляко підтримувати представництво України у відповідних міжнародних організаціях; використовувати різноманітні форми міжнародної допомоги в межах чинного законодавства. [1, с. 38]

Висновок. Отже, бухгалтерський облік в бюджетних установах посідає вагоме місце у процесі регулювання економічного розвитку держави. Удосконалення методології та перехід на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і фінансової звітності, створення уніфікованого підходу щодо організаційно-інформаційного забезпечення обліку дасть змогу вирішити проблеми системи обліку в бюджетній сфері.

Література:

1. Канєва Т.О. Стан і перспективи розвитку обліку в державному секторі України // Вісник КНТЕУ. – 2010. - № 5. – С. 33-40.

2. Мащенко К.С. Проблеми стандартизації фінансової звітності суб’єктів господарювання державного сектора // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестицій. – 2011. - № 2. – С. 37-40.

3. Метелиця В.М. Проблемні питання модернізації обліку в державному секторі України // Облік і фінанси АПК. – 2009. - № 4. – С. 18-29.

4. Романченко Ю.О. Облік у бюджетних установах: стан і перспективи розвитку // Облік і фінанси АПК. – 2011. - № 1. – С. 40-42.