К.е.н., доц. Разборська О.О., Путь І.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Удосконалення методики проведення внутрішнього аудиту необоротних активів підприємства

Постановка проблеми. В сучасних умовах господарювання головним напрямом поліпшення та контролю за діяльністю підприємства є впровадження внутрішнього аудиту необоротних активів, оскільки ефективне використання засобів підприємства є одним із першочергових елементів оцінки виробничого потенціалу підприємства.

Об’єктом дослідження є інформація, зафіксована в різних джерелах щодо необоротних активів.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад організації та доцільності проведення внутрішнього аудиту необоротних активів на підприємстві.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню теоретичних основ внутрішнього аудиту присвячені наукові праці українських вчених, зокрема: М. Білухи, О. Борисюка, О. Бородкіна, Ф. Бутинеця, Б. Валуєва, Н. Дороша, М. Кружельного, О. Сметанка, Н. Фатюхи та ін.; зарубіжних вчених, зокрема: Р. Адамс, Є. Аренс, К. Маутц, Д. Робертсон, Р. Алборов, В. Андреева, Я. Соколов, А. Шеремет та ін. Проблеми внутрішнього аудиту досліджували вітчизняні вітчизняні та зарубіжні вчені: В. Бурцев, Л. Драгун, В. Мельник, Л. Сухарев та ін. [4, с. 300]

Проведений аналіз літературних джерел показав, що дослідження даних авторів є досить актуальними, проте низка питань організаційного характеру щодо внутрішнього аудиту на підприємстві потребує подальшого вивчення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Внутрішній аудит – це незалежна діяльність з перевірки та оцінки роботи суб’єкта господарювання в його інтересах. Основними завданнями внутрішнього аудиту необоротних активів є:

1) правильність відображення в обліку надходження, наявності та вибуття (ліквідації) основних засобів та нематеріальних активів;

2) перевірка організації відповідного зберігання, охорони, попередження псування основних засобів;

3) формування первісної вартості основних засобів;

4) дотримання вимог щодо документального оформлення операцій в бухгалтерському обліку;

5) доцільність застосування методів амортизації;

6) контроль за дотриманням встановлених організацією норм нарахування амортизації;

7) виявлення неліквідних або непридатних у подальшому використанні основних засобів;

8) перевірка правильності розкриття інформації у облікових регістрах та формах фінансової звітності;

9) проведення аналізу забезпеченості та ефективності використання основних засобів;

10) розробка рекомендацій стосовно підвищення ефективності управління основними засобами та ін.

Для того, щоб вирішити дані завдання внутрішнім аудиторам необхідно розробити комплекс заходів з проведення перевірки операцій з необоротними активами. Дані заходи повинні складатися з визначення класифікації та особливостей групування необоротних активів, інформаційного забезпечення, яке спрямоване на розкриття питань, пов’язаних з проведенням аудиту, а також виділенням основних етапів та напрямів проведення перевірок за планом та програмою внутрішнього аудиту.

З метою підвищення ефективності внутрішнього аудиту необоротних активів пропонується проведення перевірок за наступними етапами:

1) проведення перевірки бухгалтерських документів, які призначені для відображення стану, наявності, руху, вибуття основних засобів, а також являються відправною точкою для проведення внутрішнього аудиту та аналізу стану, ефективності використання основних засобів на підприємстві з метою прийняття відповідних управлінських рішень [2, с.157];

2) проведення перевірки документів служби внутрішнього контролю надані службою внутрішнього контролю, для підтвердження правильності формування бухгалтерських записів та даних форм фінансової звітності стосовно операцій з необоротними активами;

3) проведення правильності застосування способів нарахування амортизації, а також термінів її нарахування;

4) проведення перевірки правильності обліку переоцінки необоротних активів, використовуючи для цього документи, які підтверджують ринкові ціни, розрахунки, переоцінки;

5) проведення перевірки операцій з ремонту основних засобів;

6) проведення перевірки операцій з вибуття необоротних активів;

7) проведення перевірки об’єктів основних засобів, які передані (взяті) у оперативну (фінансову) оренду [2, с. 159];

8) проведення перевірки повноти розкриття інформації про нематеріальні активи в бухгалтерській звітності підприємства [3, с. 198];

9) проведення аналізу ефективності використання необоротних активів підприємства;

10) складання і подання аудитором аудиторського висновку;

11) визначення основних напрямів щодо підвищення ефективності використання та управління необоротних активів на підприємстві.

До основних напрямів підвищення ефективності використання необоротних активів можна віднести:

- вибір оптимальної амортизаційної політики;

- оцінка проектів інвестування в основні засоби та нематеріальні активи.

Висновок. Внутрішній аудит необоротних активів повинен бути спрямований на збір аудиторських доказів, проведення аналізу, застосування моделей і методів з метою розробки рекомендацій щодо оптимізації роботи облікового апарату, а також напрямів підвищення ефективності управління основними засобами та нематеріальними активами.

Таким чином, проведення ефективного внутрішнього аудиту необоротних активів сприяє більш успішному розвитку підприємства в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Література:

1. Борисюк О.С. Внутрішній контроль ефективності використання необоротних активів // Вісник ЖДТУ. – 2010.- №3 (53). – С. 46-48.

2. Сметанко О.В. Внутрішній аудит основних засобів в акціонерних товариствах України // Вісник ЖДТУ. – 2011. - №1(55). – С. 155-160.

3. Сметанко О.В. Удосконалення методики проведення внутрішнього аудиту нематеріальних активів в акціонерних товариствах України // Вісник СевНТУ. – 2011. – Вип. 116. – С. 194-199.

4. Фатюха Н.Г., Бобіна І.В. Впровадження внутрішнього аудиту в діяльність підприємства // Економічний простір. – 2011.- №46. – С. 300-305.