Економічні науки /10. Економіка підприємства

К.е.н., доцент Богацька Н.М. , Сольвар Л.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Резерви підвищення продуктивності праці

Становлення ринкової економіки в Україні, створення конкурентоспроможнього середовища сприяє створенню умов ефективного використання ресурсів на кожному робочому місці та зростанню продуктивності праці. Ці зміни потребують наукового прогнозування фонду робочого часу на підприємстві, належне відношення до проблеми продуктивності праці.

Встановлено, що для виявлення резервів зростання продуктивності праці внаслідок ліквідації втрат робочого часу потрібно докладно аналізувати фактичний баланс робочого часу, встановлювати причини цих втрат і розробляти заходи щодо їхнього зменшення чи повної ліквідації. Зниження трудомісткості продукції забезпечується, насамперед, запровадженням високопродуктивного устаткування та прогресивних технологій.

Сьогодні ефективне використання персоналу на підприємстві здебільшого залежить від розроблених систем та чинників, спрямованих на підвищення продуктивності праці. Під продуктивністю праці треба розуміти співвідношення основних результатів діяльності торговельного підприємства до затрат праці персоналу на її здійснення у звітному періоді.

Питання виявлення резервів росту продуктивності праці, їх зростання досить широко досліджені в працях зарубіжних вчених-економістів, таких як А.Є. Аврутін, Ю.Д. Борисов, Б.С. Бушуєв, В.М. Зарубіна, В.І. Золотарьов, Я.М. Куперман, В.С. Сєров, Є.К. Сєдих.

Основною метою управління трудовими ресурсами є забезпечення мінімізації витрат підприємства на формування та утримання трудових ресурсів,а також максимізація результатів від їхнього використання. Особливої актуальності у зв'язку з цим набуває пошук та реалізація резервів підвищення продуктивності праці персоналу підприємств у сучасних умовах соціально-економічної кризи. Адже важливою особливістю показника продуктивності праці є його динамічність. Він постійно змінюється під дією величезної кількості чинників. Одні з них сприяють підвищенню продуктивності праці персоналу, інші навпаки, – їхньому зниженню.

Ефективне використання робочого часу, а також боротьба з його втратами потребують поліпшення організації праці без додаткових капітальних вкладень. При цьому необхідна чітка уява, в яких напрямках має йти процес зростання продуктивності праці. Найголовнішим в цьому є питання удосконалення організації самої праці.

Серед основних напрямків організації праці на рівні підприємства відокремлюють: раціональний розподіл праці в колективі; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці; удосконалення підбору, професійної підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; удосконалення нормування і стимулювання праці; поліпшення умов праці та ділової робочої атмосфери у колективі; раціоналізація режиму праці та відпочинку; виховання сумлінного

ставленя до праці.

Резерви підвищення продуктивності праці персоналу підприємства в умовах соціально-економічної кризи доцільно знаходити у таких напрямках:

Ø оптимізації структури персоналу підприємства;

Ø покращенні якісного складу персоналу у частині досвіду окремих категорій працівників;

Ø зменшенні втрат робочого часу.

Продуктивність праці персоналу підприємства можна підвищити за рахунок удосконалення матеріального та морального стимулювання персоналу, покращення використання робочого часу, економії чисельності працівників, зменшення рівня плинності працівників та за рахунок удосконалення наукової організації праці персоналу підприємства. Запропоновані внутрішні резерви підвищення продуктивності праці персоналу підприємства в умовах соціально-економічної кризи в кожний конкретний період здатні сприяти економії праці за мінімальних витрат і, як наслідок, спрямовані на максимізацію результатів від їх використання.

До резервів зростання продуктивності праці пропонується віднести:

Ø виконання планів наукової організації праці;

Ø дотримання заходів плану соціального розвитку колективу;

Ø відповідність рівня технологічного оснащення від проектного;

Отже, резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науково-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому доцільно в кожний конкретний період використовувати саме ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат. Пошук резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної під час вимірювання й оцінювання досягнутого рівня продуктивності праці на підприємстві загалом і за окремими видами праці зокрема з наявною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці на аналогічних роботах. Для пошуку резервів підвищення продуктивності праці необхідно заохочувати висококваліфікованих представників різних спеціальностей, що володіють фундаментальністю і широтою поглядів та вміють бачити перспективу.

Література:

1.Мірошниченко І.С. Основні підходи до класифікації резервів росту продуктивності праці підприємств з різним типом виробництва/ І.С. Мірошниченко // Вісник економічної науки України. - 2011. - № 1. - С. 94-98;

2.Бондаревська К.В. Управління факторами підвищення продуктивності праці на сільськогосподарських підприємствах/ К. В. Бондаревська // АгроСвіт : Науково-практичний журнал. - 2012. - № 11. - С. 5-9;

3.Бабицький В.А. Моделі економічного зростання і проблема підвищення суспільної продуктивності праці /В А. Бабицький // Персонал. - 2011. - № 1. - С. 22- 27.