Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Ткачова О.О.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Основні засади формування артистичних умінь у майбутніх учителів

Основні методи формування артистичних умінь базуються на наш погляд на елементах ,,Системи” К.Станіславського, театральної спадщини М.Чехова, М.Кнебель, драматико-педагогічному методі та методі емоційної драматургії.

Система К. Станіславського, яка є базовою для формування артистичних умінь у майбутніх учителів. Головна мета цієї ,,Системи” полягає у створенні сприятливих умов для розкриття особистості актора і його творчих здібностей. К.Станіславський показав акторську техніку як оволодіння виразністю дій.

Основний принцип системи Станіславського - це принцип життєвої правди. Другий принцип у система Станіславського - принцип ідейної активності мистецтва, що знаходить своє вираження в його вченні про надзадачу. Надзадача - це те, заради чого автор хоче довести свою ідею до свідомості людей; вона містить у собі ідейну активність автора, його цілеспрямованість у прагненні до затвердження визначених ідеалів. З погляду освіти в початковій школі надзадачею буде те, що вчитель має своєю метою досягти в цілісному навчальному процесі. Надзадача – це кінцевий результат, заради чого актор бореться за праву. Надзадача в педагогічній діяльності – це насамперед усвідомлення спрямованості своєї роботи, вірність їй, вірі в кінцеву мету. Це прагнення бути Вчителем з уявною активність у вирішенні всіх навчально-виховних завдати. Надзадача полягає ще й у тому, що потрібно ,,бачити”, розуміти, правильно оцінювати свою й учнівську поведінку, уміти використовувати освіченість і професіоналізм умов для розкриття учня на уроці. Третій принцип системи К. Станіславського затверджує дію як збудника певних переживань та основи нагромадження все нових і нових. Уся практична частина системи побудована на цьому принципі. Це так званий метод психофізичних дій: в актора викликається природна внутрішня реакція (так, як і в житті), що спонукає в нього органічну зовнішню поведінку, зберігаючи при цьому попередньо знайдені внутрішні стани.

М. Чехов велику увагу приділяв розвитку особливого відчуття сцинічного простору, координації рухів, гнучкості і ритмічності; розвитку моральних якостей особистості людини, її творчі здібності, емоційну сферу людини (ознайомлення зі світом почуттів, настроїв, їх зовнішнім вираженням). Формування спостережливості та уважного ставлення дот навколишнього світу, людей; здатності до співчуття, співпереживання, готовності до співдіїї. М. Чехов надає перелік основні уміння, які формують техніку вчителя на уроці і актора в сценічних умовах:

а) уява, фантазія і внутрішнє бачення.

б) спрямована і зосереджена уява;

г) розсредоточина уява та її перемикання;

д) пам'ять фізичних дій, м’язів контроль фізичної напруженості;

е)взаємозв’язок та взаємодія з партнером, спілкування;

з) темпоритм дії і зміна темпоритма;

и) оцінка подій і фактів;

к) логіка, послідовність і завершеність безприривного ланцюжка і окремих дій;

л) продуктивність дії - його усвідомлена мета, почуття правди в реальної вигадки.

Всі ці уміння і навики потребують кропіткої та систематичної праці.

Іншим провідним діячем в галузі театральної педагогіки є М. Кнебель, спадщину якої ми застосовуємо в наш курс.

Педагогічні принципи М. Кнебель грають величезну роль у вирішенні багатьох питань, у створенні практичної і теоретичної бази театральної школи.

Педагогічні принципи роботи М. Кнебель з акторами направлені на розвиток здатності студента-актора і стоїть в центрі уваги, дають сьогодні перспективу у розробці багатьох питань. Тут слід особливо зазначити, що принципи діючого аналізу. Вона розробила педагогічна програму, заснована на розумінні дії як складного психофізичного явища, що перетворює дію в основу імпровізаційного (этюдного) репетиційного процесу, що дає величезні можливості для розкриття та розвитку різних творчих індивідуальностей.

Драматико-педагогічний метод. Великий інтерес до драматико-педагогічного методу проявляється в тому що його сутність повністю орієнтована на дію. Виділяються різні аспекти драматико-педагогічного навчання: теоретичні, індивідуально – і соціально психологічні, мовленево-дидактичні тощо. Основним девізом цього методу є: ми навчаємося готовою, серцем, руками і ногами. Головна ідея цього методу полягає в тому, що майбутні вчителі можуть багато чого запозичити у для своєї практичної діяльності у професійних працівників мистецтва і акторів.

Метод емоційної драматургії дозволяє накопити, ,,вбирати” в себе духовний досвід, підвищити їх пізнавальну активність. Особливе значення цього методу полягає в тому, що сприяє емоційному розвитку особистості. Сутність навчання полягає в тому, що учні систематично включаються вчителем у процес доказового вирішення проблем і таким шляхом вони вчаться самостійно здобувати знання, застосовувати раніше засвоєне, опановують досвідом творчої діяльності.