Мазанюк Олена Федорівна,

викладач економіко-гуманітарного коледжу

Республіканського вищого навчального закладу

„Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта)

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ПОВЕДІНКИ СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖІВ АР КРИМ

Проблема взаємовідносин людини і природи є однією з провідних гуманітарних проблем сучасності, оскільки антропогенний прес на природне середовище став представляти реальну загрозу продуктивності біосфери й якості життя самої людини. Наприкінці ХХ – початку ХХI ст. людство усвідомило, що основним чинником сталого розвитку сучасної цивілізації є гарантія екологічної безпеки.

Історіографічний аналіз виявляє, що інтерес дослідників до проблеми взаємодії суспільства і природи сягає своїм корінням в античні часи. Звернення до праць філософів (Арістотель, Р. Декарт, В. Дільтей, Г. Гегель, Дж. Локк, Платон, Б. Спіноза, М. Хайдеггер) показує, що в них розглядаються різні аспекти індивідуальної і суспільної свідомості. У роботах філософів (М. А. Бердяєв, А. Ф. Лосєв, В. С. Соловйов) проблему свідомості представлено в контексті принципів формування способів мислення. Роль останніх як передумови вирішення екологічних проблем підкреслено в працях С. Д. Дерябо, М. Мамардашвілі, К. Юнга, В. А. Ясвін. Історичну взаємообумовленість розвитку суспільства і природи досліджено в роботах Л. Н. Гумільова, В. О. Ключевського, В. С. Соловйова, П. А. Флоренського, В. Хесле. Деформація системи екологічних відносин, дефіцит відповідальності перед майбутнім відносяться до найважливіших причин кризової екологічної ситуації. У зв’язку з цим цілком закономірним стало розгортання в останні десятиліття досліджень, пов’язаних із екологічною освітою всіх верств населення. Надзвичайно актуальною ця проблема є для Криму, з його багатими та надзвичайно красивими природними ресурсами, переважна більшість із яких є історичними та культурними пам’ятниками.

Отже, екологічна освіта сьогодні покликана формувати адекватне світосприйняття сучасної людини, сприяти продуктивному переосмисленню її місця в природі, виховувати почуття відповідальності за свої вчинки і дії, в тому числі в сфері професійної праці. Визнання провідної ролі екологічної освіти серед заходів, спрямованих на гармонізацію відносин людини, суспільства і природи, відображено як у вітчизняних, так і зарубіжних державних документах та нормативних актах.

При розгляді питань, пов’язаних із екологічною освітою, особливого значення набуває проблема свідомості людини, оскільки всі сторони її ставлення до природи і взаємодії з нею здійснюються або на основі досвіду попередніх поколінь, або на основі власного розуміння. Можна сказати, що в науці виник особливий напрям досліджень у сфері індивідуальної та масової свідомості, що позначається як екологічна та являє собою духовно-практичне освоєння дійсності, характеризується як принципово нове ставлення до світу – прагнення до адаптації, коеволюції, гармонізації взаємозв’язків у системі «Людина-природа».

Визначаючи сутність ключового поняття дослідження – «природоохоронна поведінка» та її формування в студентів коледжів АР Крим, вважали за необхідно уточнити сутність дефініції «екологічна поведінка», яку розглядаємо як сукупність конкретних дій і вчинків людей, безпосередньо або опосередковано пов’язаних із впливом на природне оточення, використанням природних ресурсів. Екологічна поведінка людини визначається особливостями її екологічної свідомості й основними практичними вміннями в галузі природокористування.

У структурному відношенні екологічна свідомості являє собою сукупність екологічних і природоохоронних уявлень людини, її світоглядних позицій і ставлення до природи, стратегій практичної діяльності, спрямованої на природу, системи еколого-орієнтованих цінностей.

Отже, природоохоронна поведінка безпосередньо пов’язана з рівнем сформованості екологічної свідомості людини, компонентами якої є: знання про взаємовідносини людини і природи; екологічне мислення, пам’ять, воля, перцепція, афект; екологічні цілепокладання, програмування, прогнозування взаємодії з природою; екологічне прийняття рішення; екологічна самосвідомість, самооцінка, самоконтроль, відповідальність; відображення в свідомості процесів взаємодії між людиною як організмом і особистістю; суспільством і навколишнім світом в обумовлених природними чинниками аспектах біосоціального життя.

Зважаючи на вищевикладене, з-поміж особливостей природоохоронної поведінки студентської молоді нами виділено такі:

– високий рівень обізнаності студентів із флорою, фауною, заповідниками та заказниками Криму;

– обізнаність з існуючими туристичними маршрутами;

– здатність розуміти нерозривний зв’язок людського товариства з природою;

– усвідомлення прямої залежності благополуччя людей від цілісності і відносної незмінності природного середовища;

– використання розуміння цих явіищ у практичній діяльності;

– дбайливе поводження в природі;

– дотримання законів природи;

– оволодіння навичками активної природоохоронної діяльності, усвідомлення її взаємозв’язків і взаємозалежностей;

– набуття особистістю активної життєвої позиції стосовно свого образу й місця в природі;

– створення педагогічних умов гармонійного розвитку особистості в активній взаємодії з природою на основі принципів екоцентризму;

– перетворення студентів із пасивних спостерігачів і мислителів на проактивних дослідників і захисників природних процесів, творців свого майбутнього.