Мамедова Надія Олександрівна,

старший викладач кафедри

здоров’я і реабілітації Республіканського

вищого навчального закладу «Кримський

гуманітарний університет» (м. Ялта)

Формування в студентської молоді Криму толерантного відношення до культури різних народів

За етнічним складом населення України належить до числа найбільш поліетнічних країн. Згідно з результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р., в Україні проживають представники 134 етносів.

Кримський регіон у багатьох відносинах є унікальним для України. Одна з головних його особливостей полягає в етнічному складі населення Криму, де на цей час проживає близько ста невеликих за чисельністю етнічних груп.

На гербі АР Крим написаний девіз «Процвітання в єдності», але єдність неможлива без знання, розуміння і поваги один одного. «Єдність у різноманітті» – ідея, яка може бути реалізована лише в тому випадку, якщо на кожному з етапів ступеневої системи освіти і виховання буде приділятись достатньо уваги формуванню культури толерантності.

Ми живемо в полікультурному суспільстві, і ця політкультурність актуалізує проблему підготовки молоді до життя в суспільстві в мирі, дружбі, поважаючи інші народи, проблему виховання в дусі загальнолюдських цінностей. Тому формування толерантності, тобто розуміння, а відповідно, усвідомлене поважне ставлення до різноманітних культур усіх етнічних складових українського суспільства, є одним з найважливіших завдань сьогодення.

Слід ураховувати, що міжнаціональна толерантність складається з безлічі компонентів, і найбільш важливими є наступні види знань: знання історії, культури свого етносу, її традицій, а також знання національної культури етносів, з якими здійснюється процес спілкування; знання мови, як своєї рідної, так і мов міжнаціонального спілкування; знання особливостей і ролі своєї національної культури і ролі культури етносів-партнерів в світовій культурі; емпатія, тобто, здатності до співпереживання, вміння поставити себе на місце іншого.

Перший крок до формування культури толерантності – вивчення історії народу, рідного краю, мови, звичаїв предків. Це підносить людину, робить її сильніше розумом, твердіше характером, дає її моральну опору. Знання історії цементує зв'язок поколінь, є потужним інструментом громадянського та патріотичного виховання.

Педагоги вважають, що формування толерантності відбувається через прищеплення молоді миролюбності, прийняття і розуміння інших людей, через уміння позитивно з ними взаємодіяти, а саме:

• формування негативного ставлення до насильства і агресії в будь-якій формі;

• формування поваги і визнання себе і людей, їх культури;

• розвиток здатності до міжнаціональної і міжрелігійної взаємодії;

• розвиток здатності до толерантного спілкування, до конструктивної взаємодії з представниками соціуму незалежно від їх належності та світогляду;

• формування вміння визначати межі толерантності.

Важливим у розвитку толерантності студентської молоді є створення толерантного середовища в суспільстві і в сфері освіти, за рахунок: гуманізації та демократизації існуючих взаємин між людьми, системи навчання і виховання; профілактики екстремізму та агресії в суспільстві; включення в основу реформування освіти провідних ідей педагогіки толерантності.

Вихованню толерантності може сприяти впровадження в освіту елементів полікультурності. Головним у вирішенні цієї проблеми можна вважати передусім: всебічне оволодіння культурою свого власного народу; формування умінь і навичок ефективної взаємодії з представниками різних культур; створення умов для інтеграції в культури інших народів; формування уявлень про різноманіття культур України та Криму; навчання дотриманню прав людини і миролюбства; виховання в дусі миру, терпимості, гуманного міжнаціонального спілкування, позитивного ставлення до культурних відмінностей.

На основі інваріантних загальнолюдських цінностей мають бути сформовані і підтримані національні та міжнаціональні цінності, базова культура особистості, її відповідність реаліям мінливого світу.

У відкритому полікультурному освітньому просторі потрібно реалізувати процес створення умов, які забезпечуть захист і підтримку розвитку кожної особистості.

У відповідності з цим в практику роботи доцільно впроваджувати методи і технології, що сприяють індивідуально-особистісному підходу в соціальному становленні, адаптації людини в міжнаціональному середовищі за допомогою різних видів діяльності.

Таким чином, ми бачимо, що основні педагогічні постулати формування толерантності співвідносяться із загальноприйнятими принципами духовно-морального розвитку особистості. Отже, резюмуючи все сказане вище, можна сказати, що розвиток толерантності в умовах полі етнічного середовища виступає гарантом мирного взаємопроникнення і взаємозбагачення народів, культур, мов, традицій.

Література

1. Бех І. Д. Виховання особистості. Підручник. – Київ : Либідь, 2008. – 848 с.

2. Гайсина Л. Ф. Готовность студентов вуза к общению в мультикультурной среде и ее формирование: Монография. – Оренбург, 2004.

3. Гасанов Н. Н. Особенности формирования культуры межнационального общения в многонациональном регионе // Педагогика. – 1994. – №5. – С. 12–20.

4. Дробижева Л. М. Социально-культурная дистанция как фактор межэтнических отношений // Идентичность и конфликт в постсоветских государствах. – М., 1997.

5. Уолцер М. О терпимости / Пер. с англ. А.Абрамов. – М. : Идея-Пресс, 2000. – 159 с.