К. І. Приходченко¹, В. В. Приходченко², О. В. Приходченко²

1 – Донецький національний технічний університет

2 – Донецький національний медичний університет ім. М. Горького

Формування у молоді здатності до креативної діяльності

Ключовою проблемою у забезпеченні якості освіти є її зміст. Виявлено, що важливою передумовою формування здатності до креативної діяльності є залучення навчаючих до активного творчого процесу, який має чотири етапи: зародження; виношування ідеї; появу та перевірку гіпотези; втілення ідеї [1].

Кожен окремий етап сприяє формуванню когнітивних умінь та навичок зростаючої особистості. Для розвитку просторової уяви використано тести А. Цукаря [2], які допомагають простежити за рівнем якості пізнавально-інформаційної, адаптивно-перетворювальної, конструктивно-продуктивної пошукової діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу.

Під час формування когнітивних якостей особлива увага звертається на безперервні тренінги, практикуми, які є необхідними для навчаючих. Ефективність роботи підвищується за умови постійного використання рольових та ситуативних ігор, які сприяють посиленню навчальної мотивації. Такі форми роботи в тісному поєднанні із самостійною та індивідуальною діяльністю, проведенням позанавчальних виховних заходів є ефективною рушійною силою у розвитку технологічної компетентності зростаючої молодої людини як умови сформованості позитивних якостей.

І. Г. Песталоцці стверджував, що прогрес навчання має бути побудований таким чином, щоб, з одного боку, розмежовувати між собою окремі предмети, а з іншого – об`єднати в нашій свідомості схожі та споріднені, вносячи тим самим величезну ясність в нашу свідомість і після повного їх уточнення підвищити до ясних понять [3]. Навчаючі залучаються до різних видів пізнавальної діяльності, пробують себе в творчому пошуку. Такі види навчально-практичної діяльності сприяють визначенню нахилів, інтересів, творчих здібностей, можливостей вибору правильного життєвого шляху, пов`язаного з ранньою профорієнтацією навчаючого, умілим використанням здібностей.

Головним механізмом мислення, вважає Л. С. Виговський, є здатність комбінувати образи життєвого та культурного досвіду на основі асоціації та дисоціації. Навчаючі вчаться не стільки у викладача, скільки разом з ним. Вони проходять тривалий шлях виношування та розвитку засобів діяльності, що завершуються актом творчості. Найбільшою творчою знахідкою у педагогічній діяльності, на думку В. Сухомлинського, є та мить, коли зростаюча людина сказала своє слово. У цю мить вона піднялася на одну сходинку у своєму інтелектуальному розвитку [4]. Спілкування навчаючих використовуємо тільки за допомогою загальнозрозумілих знаків, тобто слів, їх поєднань, різних мовних зворотів.

Таким чином, розвиток когнітивних якостей, як здатність до креативної діяльності, створює сприятливі можливості для розвитку кмітливості, уміння використовувати культуру спілкування для вирішення конкретного завдання; формує усвідомлене відношення до своєї та колективної роботи; виховує пошану до праці педагога; спонукає до інтелектуальної творчої активності; професійно орієнтує, підвищує соціальну компетентність; спрямовує безпосередньо на досягнення конкретно значимих результатів; формує досвід поведінки у мікро- і мікро групах; створює кожному умови для демонстрації набутих вмінь; формує когнітивну сферу навчаючих як особистісну креацію у середовищі діяльності.

Література

1. Талызина Н. Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников / Н. Ф. Талызина. – М. : Просвещение, 1988. – 175 с.

2. Цукарь А. Я. Упражнения на развитие пространственного воображения. Задания для учащихся / А. Я. Цукарь. – СПб. : Союз, 2000. – 114 с.

3. Шевченко П. Ідеї трудового виховання у педагогічній творчості І. Г. Песталоці / П. Шевченко // Рідна школа, 2002. – № 2. – С. 14-17.