Педагогічні науки/ Стратегические направления

реформирова­ния системы образования

 

Швець Н. А.

Вінницький національний аграрний університет

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНСЬКОЇ МОЛОДІ У ВНЗ УКРАЇНИ

 

В Україні, як і у світі загалом, склались несприятливі тенденції щодо розвитку здоров’я населення в цілому та молоді зокрема. Забезпечення потреби у здоровому способі життя молоді – важливий крок на шляху активізації людського фактора, який має кінцевою метою забезпечення всебічно гармонійного розвитку особистості. Здоровий спосіб життя повинен реалізуватися в сукупності всіх основних форм життєдіяльності – трудової, суспільно-побутової та у дозвіллі. Забезпечення здорового способу життя передбачає закріплення комплексу оптимальних навичок, умінь та відповідних стереотипів, які охоплюють раціональну організацію праці, дозвілля, харчування, фізичну активність, сферу індивідуальної гігієни, сімейне життя, виключаючи шкідливі звички. Більшість науковців сходяться на тому, що необхідно виховну роботу в навчальних закладах організовувати так, щоб у молоді сформувалась активна життєва позиція, щоб діти і молодь займалися свідомим та цілеспрямованим самовдосконаленням.

Реалізація здорового способу життя молоді є важливою ланкою формування могутньої, процвітаючої держави, адже тільки здорові фахівці можуть творити нові технології, виробляти необхідну кількість якісного товару, ефективно навчати та лікувати. Тільки здорові фахівці можуть створювати навколо себе позитивний емоційний фон, який справляє значний вплив на рівень як розумової, так і фізичної працездатності людей, дітей і студентів, які їх оточують. Здорова людина є носієм гуманності, душовного добра, високих моральних якостей, творцем історії.

В Україні не існує стандарту вищої освіти, що до введення у навчальний процес дисциплін, що стосуються збереження та формування здоров’я, крім ВНЗ де студенти навчаються за спеціальністю реабілітолог, рекреолог, соціальний педагог. Ініціатором яких виступило колишнє Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, для підготовки майбутніх спеціалістів з роботи у закладах соціального спрямування з різними категоріями дітей, сім’ї та молоді[2].

На жаль, сьогодні реалії такі, що здійснення оздоровчих заходів у багатьох випадках не знаходять дієвої підтримки ні в Міністерстві освіти і науки України, ні у керівництва абсолютного більшості вузів. Збереження здоров’я та забезпечення здорового способу життя у вищих навчальних закладах, на сьогоднішній день покладено на кафедри  фізичного виховання і спорту, які повинні займатися оздоровленням і фізичним вдосконаленням студентів. Робота кафедр покладена на формування тільки фізичного здоров’я студентської молоді. На нашу думку однієї фізичної активності є замало для забезпечення здоров’я студентської молоді, тому слід не тільки інформувати студентство, а й мотивувати їх щодо здорового способу життя. З цією метою доречно вводити в навчальні плани дисципліни, що стосуються збереження здоров’я молоді.

Якщо проаналізувати дані проведеного нами дослідження, можна зазначити, що більша частина студентів вважають збереження здоров’я найважливішою цінністю в житті (75% опитаних). Не дивлячись на те, що здоров’я в системі цінностей у всіх респондентів займає перше місце, досить незначна частина студентської молоді, знає як правильно забезпечити здоровий спосіб життя, за результатами нашого дослідження, можна стверджувати, що тільки в 30% опитаних студентів, мають у своєму навчальному закладі дисципліну здоров’язберігаючого спрямування, 67% студентів стверджують, що у їхньому навчальному закладі відсутні дисципліни які б навчали здоровому способу життя. На нашу думку, для покращення здоров’я молоді, і для забезпечення гармонійного розвитку особистості, доречно було у навчальні плани університетів впровадити навчальну дисципліну здоров’язберігаючого спрямування. Вивчення студентами дисциплін які направлені на формування здорового способу життя дозволило б забезпечити:

– професійно орієнтований підхід студента до вибору форм своєї розумової і фізичної активності, причому самі мотиви вибору виду набувають належну соціально виправдану орієнтованість;

– зниження ступеня втоми після навчального процесу на 28,2%;

– зменшення втричі частки контингенту, яка відчуває підчас процесу навчання загальну фізичну втому, «розбитість»;

– зростання чисельності, тих хто займається вправами оздоровчої та рекреаційної спрямованості, крім академічних занять, в інших формах в 1,5 рази;

– зниження ступеня стоми при фізичних навантаженнях на 13,2%;

– поліпшення оцінки самопочуття на 19,0%;

– зниження чисельності студентів, яким потрібно на відновлення загальної працездатності після фізичних вправ декілька годин на 10,2%;

– зростання практично вдвічі кількості студентів, для яких звичною стала роль не глядача, а учасника оздоровчих, адміністративних і культурно-масових вузівських заходів[3].

В цілому впровадження в навчальний процес дисциплін здоров’язберігаючого спрямування, дозволяє досягнути позитивного ефекту в інформаційному, мотиваційно-установчому і поведінковому компонентах навчального процесу і значно підвищує його якість.

 

Література

1.           Башавець Н. А. Формування культури здоров’язбереження як цінності сучасної особистості/ Н. А. Башавець// Молодь і ринок. – Дрогобич, 2007. – № 8 (31). – С. 42–44.

2.           Вакуленко О.В Світогляд здорового способу життя як соціально-педагогічна проблема/ О.В. Вакуленко// Наук.вісн.: Зб.наук.праць. Вип. 10-11. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського, 2001. – С.44-49.

3.           Головко М.В. Загальні тенденції та психолого-педагогічні проблеми запровадження сучасних технологій навчання/М.В. Головко// Науково-методичний збірник. – К., 2001. – Вип. 30. – С. 89-98.