Ковчин Н. А., канд. пед. наук,

Інститут педагогіки НАПН України

Формування толерантності в учнів загальноосвітньої школи на уроках географії через становлення цілісної географічної наукової картини світу: психолого-педагогічні аспекти.

Нині головними наслідками процесу глобалізації є стандартизація законодавства, економічних, технічних процесів, зближення культур різних країн, міжнародний поділ праці, міграція в масштабах всієї планети, капіталу, людських і виробничих ресурсів.

Цей процес є об’єктивним і носить системний характер і охоплює всі сфери життя світового суспільства. Світ у результаті глобалізації стає більш взаємопов’язаним і залежним від усіх його об’єктів. Глобалізаційні системні зміни відбуваються в планетарному природному комплексі, в соціальній сфері [ 6; 9].

Всі ці події потребують змін у освіті, яка має не тільки підготувати школярів до оволодіння певними професіями, а й допомогти адаптуватись в сучасному трансформуючому світі.

Освіта, як і культура, будучи ресурсом розвитку суспільства, орієнтується на критичний підхід, перманентну переоцінку цінностей, діяльності та стосунків. Засвоєння критичного потенціалу культури через освіту є показником персонального розвитку суб’єкта. У цьому полягає виховання позитивного сенсу свободи [2].

Як результат освіти, культура віддзеркалює не лише відношення людини до природи, соціуму, але й до самої себе. Тому культура набуває цілісно-нормативного виміру, стає взірцем. У цьому відношенні культура (як результат освіти) є засобом орієнтації людини в навколишньому світі, критерієм оцінки і самооцінки і функціонує як сукупність символів, стимулів, знаків, значень, цінностей, оцінок, технологій і принципів діяльності. Відношення до природи має бути гармонійним, до інших людей – моральним, гуманним [2].

Взаємозв’язок освіти і глобалізації В. Кремень оцінює як складне явище. Глобалізація, безумовно, є об’єктивним процесом у світовому розвитку. Будучи за змістом спрямованою на консолідацію, поєднання потенціалів, зусиль усе більшої частини людства, вона має відігравати вирішальну роль у забезпеченні успіху подальшого розвитку людської цивілізації. Але процес глобалізації є суперечливим, на його шляху виникло декілька глобальних проблем, що потребують негайного вирішення. Нині однією з основних проблем суспільного розвитку є недостатній рівень культури та духовності в суспільстві, як на глобальному рівні, так і стосовно окремих спільнот та особистостей.

Без належної культури і духовності суспільства й особистості, що поєднують у собі насамперед такі якості, як гуманність, толерантність, розуміння найвищої цінності людини та людського життя, повага до людей інших держав, націй та рас у поєднанні з самоповагою до себе, до своєї національної належності – буде неможливим успіх у глобальному поступі людства.

Глобалізація небезпек і ризику в постіндустріальному суспільстві вимагає посилення педагогічної компоненти цивілізаційного процесу [5].

Отже, виховання толерантності в учнів загальноосвітньої школи в умовах глобалізації є однією з актуальних проблем.

Толерантність – (лат. tolerans (tolerantis) терплячий – особистісна якість, ознака гуманної людини або один із принципів гуманістичного виховання. Толерантність можна розуміти як партнерство у спілкуванні, як суб’єкт-суб’єктну взаємодію (І. Бех, А. Петровський); як формування культури діалогу (М. Бахтін, В. Біблер); як формування установок толерантної свідомості (О. Асмолов, Г. Солдатова, Л. Шалгерова). Педагогічними умовами створення толерантності у вихованні є: 1) формування толерантного простору; 2) культура спілкування як осягнення іншого в діалозі; 3) синергетичне мислення; 4) особистісно орієнтований підхід у виховному процесі [3].

Як уже було сказано толерантність створює умови для подальшої адаптації особистості в інших сферах соціальних відносин. Але як показують дослідження забезпеченню успішної адаптації в соціумі і оточуючому середовищі в сучасних умовах, в природі і формування толерантності – сприяє формування адекватної цілісної наукової картини світу, зокрема географічної картини світу, шляхом вивчення географії в загальноосвітній школі [4].

Географія одна з унікальних наук акумулює в собі значні інтегративні можливості. Вивчення географії в середній та старшій школі дає можливість, спираючись на таку особливість, формувати в учнів адекватну, цілісну наукову картину світу.

Навчання географії має особливу психологічну доцільність, адже і зміст географії як навчального предмета, і всі психологічні процеси, сприйняття, мислення, уява, увага та інше об’єднує об’єктивно єдиний інтегруючий фактор – це об’єкт пізнання – оточуючий світ, географічна оболонка Землі та її структурні складові, географічні аспекти взаємодії суспільства та природи як єдиної системи, причинно-наслідкові взаємозв’язки і залежності між географічними процесами, явищами, проблеми взаємодії природних і суспільних територіальних систем на рівні світу, регіону, конкретної місцевості. Свідомість учня як частина цього об’єкту є теж цілісною, всі процеси природньо зінтегровані в єдине ціле в процесі філо – та онтогенезу. Ось чому всі органи сприйняття, всі системи його скоординовані на пізнання оточуючого світу, формування цілісної картини світу, адекватного образу світу, в цьому теж є психологічна і біологічна доцільність – це адаптація до середовища, яка полягає в двоєдиних процесах асиміляції і акомодації [8, 9]. Географічна картина світу – це результат інтегративної діяльності свідомості і інтегруючий фактор подальшої життєдіяльності людини та для подальшого процесу пізнання.

Створення цілісної адекватної картини світу та географічної картини світу сприяє формуванню стратегії життєдіяльності суспільства в цілому і дає можливість кожній особистості усвідомити сенс власного буття, мету життя, що доводить і підтверджує соціально-психологічну доцільність і закономірність цього процесу [4].

Географічна картина світу, образ світу, що формується в процесі навчання з географії, виступає як динамічна цілісна інтелектуальна структура, яка допомагає старшокласнику визначати і усвідомлювати правильність чи неправильність спрямування своєї життєдіяльності, визначити свою роль у процесі взаємодії з природою, суспільством, середовищем, створеним людиною. Своєрідним індикатором адекватності образу світу є стан здоров’я людини, рівень душевного комфорту (М.Амосов), успішність самореалізації у суспільстві, рівень компетентності, рівень реалізації потреби самоактуалізації [1,7]. Правильно сформована адекватна картина світу забезпечує сприятливі умови для самореалізації людини, успішної адаптації у суспільстві в цілому і в колективі, безпечного існування у навколишньому середовищі, серед природи, формування толерантності як якості особистості.

Цілісна картина світу виконує дуже важливу функцію в індивідуальній і суспільній свідомості, і якою вона буде безпосередньо залежить від змісту освіти, вцілому, і географічної, зокрема, розпочинаючи з початкових класів і далі у середніх та старших класах.

Отже, сучасна освіта покликана підготувати школярів до успішної адаптації в трансформуючому світі, формувати толерантність як якість особистості шляхом становлення у них цілісної наукової картини світу. Це сприятиме успішній самореалізації особистості учня у подальшому житті.

Література

1. Амосов Н.М. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья. Человек и общесово. – М.: Сталкер, 2003. – 464 с.

2. Гавриленко І. М., Мельник П. В., Недюха М. П. Соціальний розвиток : Навчальний посібник. – Київ, 2001. – 484 с.

3. Енциклопедія освіти / АПН України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

4. Ковчин Н.А. Психолого – педагогічні основи профільної географічної освіти /Ковчин Н.А.// Курси за вибором з географії. Зміст і методичні рекомендації / уклад. Т.Г. Назаренко.- Х.: Вид. група «Основа», 2011р., С 8-17.

5. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в освітньому просторі / В. Г. Кремень. – 2-е вид. – К. : Т-во «Знання» України, 2011. – 520с. – Бібліогр. : с.504-511.

6. Малафіїк І. В. Теорія та методика формування системності знань у старшокласників: дис… д-ра пед. наук [Текст] / І. В. Малафіїк. – Рівне, 2007. – 440 с.

7. Носенко Е.Я. «Картина світу» як інтегруючий та гуманізуючий фактор у змісті освіти. – Видавництво Дніпропетровського університету. – 1996. – 74 с.

8. Пиаже Ж. Избранные психологические труды /Жан Пиаже. – М. : Междунар. пед. академия, 1994. – 680 с.

9. Цехмистро И. З. Холистическая философия науки [Текст] / И. З. Цехмистро. – Сумы : Университет. кн., 2002. – 363 с.