Студ. Сащук Т.О., ст. викл. Шишкова Л.С.

Національний університет біоресурсів і природокористування, Україна

Конструкція та значення синонімічного ряду

Яскрава синонімія сучасної української літературної мови є одним з багатьох показників розвиненості мови, її багатства, гнучкості. Вона відображає національну специфіку мови, її самобутність, робить мовлення більш образним, дієвим і виразним.

Під синонімічним рядом розуміється організована певним чином мікросистема слів, денотативне значення яких об’єднується інтегруючою ознакою, а розрізняється диференційними ознаками. Інтегруюча ознака передає семантичну спільність слів, а диференційна - семантичний обсяг синонімів.

Синонімічні ряди складаються зі слів, що мають однакове основне лексичне значення; спільні основні граматичні значення, належать до однієї лексико-граматичної категорії, що зумовлює тотожні контекстні оточення, в яких вони функціонують і де виникає можливість заміни одного синоніма іншим. Спільність основних граматичних значень не вимагає збігу їх усіх. Компоненти синонімічного ряду пов'язані відношенням градації: кожен наступний член групи виражає більшу міру вияву певної характеристики, ніж попередній.

У синонімічні відношення вступають слова й вислови, які можуть бути якісними означеннями того самого поняття. В один синонімічний ряд об’єднуються тільки близькі за значенням слова й еквівалентні їм фразеологізми, співвідносні семантично і функціонально з однією частиною мови, а також перифрази - описові звороти, які назву предмета, явища тощо замінюють описом найхарактерніших його ознак.

Коли заходить мова про структуру синонімічного ряду, особливої уваги потребують окремі питання його внутрішньої організації, зокрема питання про опорне слово, яке є організуючим центром усього синонімічного ряду і в науковій літературі дістало різні назви: опорне слово, стрижневе слово, слово-показник, слово-ідентифікатор, домінанта, що останнім часом набирає найбільшого поширення.

Щодо питання про внутрішню організацію синонімічного ряду існує два погляди. Переважна більшість дослідників схильна виділяти у синонімічному ряду домінанту, яка характеризується найзагальнішим значенням, є носієм основних прикмет, властивих усім членам ряду. У синонімічних словниках його використовують як реєстрове слово. Найчастіше це синонім без виразного стилістичного забарвлення. Усі інші слова синонімічного ряду безпосередньо пов'язані зі стрижневим, спільні з ним за основним значенням і протиставляється особливостями значеннєвих відтінків. Всі слова, що входять до синонімічного ряду, знаходяться в синонімічних зв'язках з іншими словами цього ряду, вони рівнозначні його члени, незважаючи на специфіку кожного з них. Не завжди легко визначити опорне слово синонімічного ряду, тому дехто з мовознавців дотримується погляду, що домінанти взагалі не існує, бо члени ряду рівноправні.

При дослідженні конкретного тексту може статися, що слово, яке претендувало б на роль домінанти, не виявлено. У такому випадку його добирають із словника, але це має бути однослівне, рідномовне, обов’язково моносемантичне, вжите у прямому значенні слово, хоч окремі дослідники допускають можливість визначення домінантою слова, вжитого в переносному значенні, емоційно забарвленого.

У кожному синонімі представлене і загальне, що дозволяє його ставити в паралель з іншими словами, і часткове, своєрідне, що відрізняє його від інших. Питання внутрішньої організації синонімічного ряду найтіснішим чином пов’язується також з проблемою установлення меж синонімічного ряду, його семантичного простору.

Межі синонімічного ряду не завжди чітко визначаються, і при встановленні їх виникає ряд труднощів, оскільки міра семантичної близькості й експресивної диференціації членів ряду далеко не однакова.

Серед дослідників лексичної синонімії намітилося дві тенденції щодо визначення семантичного простору синонімічного ряду: одні схильні до звуження синонімічних рядів рамками справді синонімічних відношень, а інші - до розширення їх, оскільки синоніми можуть позначати одне широке поняття.

Зважаючи на те, що синоніми утворюють досить складні семантичні комплекси, які членуються на менші групи, то й широко розгалужені синонімічні ряди можна членувати на менші групи синонімів. Так, ряд дослідників синонімії вважає, що не можна ставити в один синонімічній ряд слова нейтральні, позитивно забарвлені і слова з негативною оцінкою, однак значна частина учених-лексикологів і лексикографів вводить до синонімічного ряду як нейтральні, так і лексичні одиниці негативно- і позитивно-оцінної семантики. Тож можна говорити про певну відносність меж синонімічних рядів, що пояснюється полівалентизацією позначуваних їх членами понять.

Межі синонімічного ряду не є чимось сталим, статичним. Синонімічні ряди – незамкнена структура, яка в процесі історичного розвитку мови, соціально-економічного розвитку суспільства, семантичної диференціації значень може поновлюватись новими словами, втрачати застарілі, що стосується навіть слова-домінанти. Члени синонімічного ряду можуть різною мірою перегруповуватись, внаслідок чого виникають нові ряди.

Отже, кожний синонімічний ряд потребує виділення слова-домінанти, навколо якого розташовуються спочатку найуживаніші слова, а слова з спеціалізованим значенням чи стилістично - марковані тяжіють до периферії ряду. У синонімічні ряди включаються також переносні, образно-метафоричні значення слів та контекстуальні синоніми. Синоніми подаються за принципом семантичної градації, тобто спадаючої або наростаючої видозміни основної ознаки, залежно від того, як вона виражена домінантою.

Список літератури

1. Буткова Г.В. Структура синонімічного ряду і його семантичний простір: Зб.наук.праць. - К.:КДПІ,1990. - С. 46-53

2. Гречко В. А. Лексическая синонимика современного русского литературного языка. - Саратов, 1987.

3. Русанівський В.М. Структура лексичної та граматичної семантики. - К., 1988. - 236 с.