Студентка Боженко Г.А., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Лексика поезій Ліни Костенко

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Л.Костенко

Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших – це мова. Слово – найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення у прийдешнє. Мову як матеріал літературно-художньої творчості не можна ставити в один ряд з матеріалами будь-якого іншого мистецтва, наприклад, з бронзою в скульптурі, фарбою в малярстві.

Життєдайність рідної мови значною мірою залежить від людей, які н айближче стоять до слова, які присвятили своє життя вірному служінню йому – письменників. Ліна Костенко – митець трагічного світовідчуття. На творчість її надихає драматизм, дисгармонія між реальністю і мрією, ідеалом; між істиною і неправдою. На висоту естетичного ідеалу поетеса підносить мистецтво як стан душі, особливе ставлення до світу. Так народжується мотив безсловесної поезії, мотив невимовних слів.

Поетична мова Ліни Костенко становить її творчу авторську індивідуальність, є константою її поетичного стилю. Зрозуміти творчість автора як прояв індивідуальності – мета кожного дослідника. Авторський словник поетеси – надзвичайно багатий. Лексеми її віршів – це унікальне своєрідне явище органічного співіснування різних мовних і стильових рівнів, які ввійшли до широкого культурного контексту світового рівня. Звичайно, творчість Ліни Костенко неодноразово була об’єктом досліджень українських мовознавців і літераторів. «Бо кожна людина – це мікрокосмос. ЇЇ неповторність (окрім багатьох інших особливостей) виявляється і в мовному етикеті. Тим паче якщо це мовний етикет поезії, в якій гармонійно поєднуються традиційні для українців вирази з авторськими новотворами. Найперше, що впадає в око під час читання поезії Ліни Костенко, персоніфіковане, «язичницьке» сприйняття світу, що визначає основу світосприйняття українців» [3, с. 400]. Коли мова йде про образну систему Ліни Костенко, цілісність та інтонаційна завершеність поезій формується системою повторів на різних рівнях: емотивному, синтаксичному, лексичному, метафоричному, композиційному. Лексичні повтори – це синоніми (земля-планета, страждаю-мучусь- гину), антоніми (живу-гину), розгалужена система метафорики (Всесвіт – акваріум планет, біль тенет).

У художньому словнику Ліни Костенко багато важить точний епітет.

Романтичне світосприйняття поетеси найповніше виявляється, коли вона говорить про любов. Як ознаки індивідуальної стильової манери Ліни остенко сприймаються такі словесні єдності, в яких сучасна наукова лексика поєднується з традиційним поетичним словником.

Ліна Костенко тонко естетизує колір, звук, форму. Колірна гама її поезій психологізована, збагачена умовно-асоціативним змістом. Своє бачення предметного світу поетеса передає влучними метафоричними висловами.

Одним із улюблених прийомів поетеси – встановлення асоціативно- смислових зв’язків між близько звучними словами, в результаті чого народжуються несподівані синонімічні пари.

Твори Ліні Костенко мають потужний пафос заперечення, драматичного зіткнення полярних ідей – думок. Це зумовлює значну стилістичну вагу художніх антонімів.

Поетеса вдається до творення неологізмів. «Філологізм» художнього мислення поетеси яскраво виявляється також у переосмисленні сталих словосполучень. Афористичного звучання набувають парадоксальні висновки, які починають або завершують вірш.

Поезія Ліни Костенко розкриває в національно-культурному словнику цікаві грані, нові смисли, глибокі думки та емоції.

Ліна Костенко – глибоко сучасна, глибоко українська поетеса, та навдивовижу це не те, що не заважає, а, навпаки, допомагає бути відкритою, як у космос український, так і в космос історії наших народів, в космос загальнолюдської історії; і та історія в неї – не скам’янілі чи спорохнявілі релікти, а живе дійство, яке начебто продовжує звершуватися й сьогодні, все ще перебуває у творчому світі, й так само часто певна подія нинішнього дня в її сприйнятті та під її пером виглядає не локально й самодостатньо, не ізольовано, а пропонується в єдиному потоці світової історії, сповнюється масштабності й значення історичного.» Ці слова Євгена Гуцала влучно визначають масштаб геніальної особистості нашої сучасниці, її художнього світу «в єдиному потоці світової історії» [2].

Література:

1. Барабаш С. Г. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літературної доби : дис.... д-ра наук : 10.01.01 / С. Г. Барабаш. – Кіровоград, 2004.

2. Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність / С. К. Богдан. – К.: Рідна мова, 1998. – 475 с.

3. Брюховецький В. С. Ліна Костенко / В. С. Брюховецький. – К. : Дніпро, 1990. – 261 с.