Студентка Рушківська О. ., доцент Тепла О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ГЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯУ МОВОЗНАВСТВІ

Протягом ХХ ст. новоспечені феміністки відшуковували нерівність між чоловіками та жінками. Спочатку з’ясувалося, що ми не маємо свободи, потім прав і, нарешті, рівності. Поступово досягаючи поставлених перед собою цілей, феміністки зосереджували увагу на все новіших галузях знання. Так, не секрет, що ми різні у засобах і способах мислення, у своїй меті та методах досягнення її, у поглядах на життя та його сенсі, у способах розваги, у цінностях, у стосунках з друзями, у ставленні до кар’єри та родини... Сенсацією стає заява фемінологів, що ми не тільки по-різному мислимо, діємо чи мріємо, але й висловлюємо свої бажання й думки. Виявляється, що чоловіки і жінки доволі часто не розуміють один одного саме через те, що не вміють спілкуватися мовою гендерів. Так от, проводячи різні соціологічні, лінгвістичні, культурологічні, а також феміністичні та гендерні дослідження, було встановлено, що чоловікам важко сприймати темп, швидкість, емоційність та експресивність жіночої мови. Водночас жінкам не завжди зрозуміла повільність, занадто обміркованість та однобічність чоловічих думок. Гендеристи вважають, що жіночій мові властива статичність, нейтральність, у її лексиці частіше трапляються застарілі слова та звороти. Вже йшлося про те, що жіноча мова є більш емоційною і це, в свою чергу, виявляється у вживанні вигуків (Ай! Боже! Йой! і т. ін.), метафор, порівнянь, епітетів, образних слів. У лексиконі жінок присутні слова, які описують почуття та психофізіологічний стан. Також жінки схильні до вживання евфемізмів („жінка у положенні” – замість „вагітна жінка”). Вони намагаються уникати елементів панібратства, кличок та інвективної (матірної) лексики. На відміну від жінок, чоловіки ліпше сприймають нове в мові, вони більше вживають неологізмів (нові слова), термінів. При цьому було встановлено, що з підвищенням рівня освіти відмінності у мові стираються.

Відомі американські вчені Алан та Барбара Піз, проводячи дослідження чоловіків та жінок майже у всіх країнах світу, з’ясували, що диференціація за ознакою статі чоловічої та жіночої мови пов’язана з анатомічними властивостями будови мозку. Так, у жінок, на відміну від чоловіків, на одній з півкуль головного мозку міститься спеціальна ділянка, яка відповідає за швидкість та правильність мови. Цим пояснюється більша здатність дівчат до вивчення гуманітарних наук. Вже у дворічному віці дівчата мають більш різноманітний запас слів, аніж хлопчики, і достатньо добре володіють мистецтвом вимови деяких складних словосполучень.

На сучасному етапі розвитку гендерології актуальними стають дослідження саме з гендерної лінгвістики. Остання вважається молодою наукою, оскільки виникла приблизно десять років тому. 

Першим гендерно-лінгвістичним дослідженням визнається праця О. Есперсена “The Language”. В цій роботі є розділ “The Woman” (жінка), і відсутній розділ “The Man”. Гендеристи пояснюють це тим, що „жіноча мова вважається маркованою, в той час як чоловіча – відповідає літературній нормі”. Варто зазначити, що поняття „жіноча мова” відоме ще з XVII ст., оскільки це явище згадувалося в повідомленнях місіонерів, мандрівників та купців про їх перебування в екзотичних країнах: „примітивні жінки говорять інакше, аніж „примітивні” чоловіки”. Повноправними носіями мови вважалися чоловіки, тому європейські лінгвісти й описували „чоловічі” мови, „жіночі” ж вважались відхиленням від норми.

На Заході феміністки запропонували ввести у лексикон нові слова, котрі краще описують жінок та їх стосунки, власно жіночу сутність. Зараз майже усюди у західних країнах ввійшло у практику при друкуванні оголошень про найм на роботу вказувати чоловічі та жіночі назви професій; невиконання цього загрожує великими грошовими штрафами. У правових та офіційно-ділових текстах прийнято завжди позначати особу відповідно до її статі.

Наша сучасниця, В. А. Маслова, дійшла висновку, що „уся традиційна західна (і не тільки) культура є гетеросексуальною та маскуліноцентричною”, що відобразилось в першу чергу у мові: „У цілого ряду народів саме поняття „людина” асоціюється тільки з чоловіком, німецьке das Man, англійське a man, французьке - un home – чоловік та людина”. Тому не дивує бажання феміністок відшукати рівність у „слові”.

   Знаменно, що в українській художній літературі нерідко знаходиться аналогічний підхід. Так, в романі А. Свидницького „Люборацькі” така тенденція спостерігається на рівні діалогу між хлопцем та дівчиною. Вустами головного героя висловлюється основна думка: «Хіба ж ви не чували, що як ідуть самі чоловіки, то кажуть на них: „якісь люди йдуть”, а як буде між ними жінка, чи молодиця, то кажуть: „ідуть якісь чоловіки і молодиця з ними, чи дівчина, чи баба”, ... люди – тільки чоловіча стать”.

Активно проводяться дослідження з гендерної проблематики й у російському науковому дискурсі. Так, російські гендеристи вбачають, що навіть слово жінка ( в рос. мові женщина) з самого початку мало негативне значення вже за походженням. Вони мотивують це тим, що усі слова, які в російській мові закінчуються на –щина мають негативне забарвлення (конотацію) – деревенщина, казенщина, чертовщина, групповщина. Якщо ж звернутися до етимологічних словників, то виявиться, що слово жінка походить від слов’янського жено і несе в собі конотацію зневаги. Однак по мірі розвитку цивілізації цей ореол було втрачено словом. Нагадаю, що ще за часів язичників жінка вважалась першим джерелом всього живого в Світі і водночас прирівнювалась безодні. У мовах збереглось уособлення жінки з долею - давньоруське „кобъ” – доля (порівняно з польським kobieta – жінка).

Оцінюючи гендерні дослідження у вітчизняному мовознавстві в цілому, вчені відзначають відсутність тут яскраво вираженого феміністичного спрямування. На їх думку, це пояснюється кількома причинами. По-перше, тим, що українські жінки приблизно після 1917р. отримали рівні права з чоловіками; по-друге, меншою значущістю проблеми статі в українській культурі порівняно із західною; і, нарешті, відсутністю феміністичної ідеології, яка була поширена у США та Західній Європі.