Поліщук О. О., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ГЕНДЕРНА ПРОБЛЕМАТИКА В ЛІНГВІСТИЦІ

Гендерна лінгвістика (від англ. Gender – рід, стать і лінгвістика) – галузь мовознавства, яка досліджує залежність особливостей мовної поведінки, мовної компетенції, ментального лексикону від статі людини як соціального явища (гендеру).

Гендерна лінгвістика є складником таких галузей мовознавства, як:

o                       соціолінгвістика (виявлення відмінностей у чол. і жін. мовленні);

o                       психолінгвістика (спеціфика чол. і жін. асоціацій, гендерно спеціфічний розвиток мовних здібностей людини, гендерний аналіз дитячої мови, функціонування  асиметрії мозку в гендерному висвітленні);

o                       лінгвокульторологія (виявлення культур специфіки гендеру, загальне й особливе в його конструюванні залежно від мови і культури певного суспільства, що дозволяє встановити ступінь андроцентризму різних мов і культур).

Наприкінці 60-х років XX століття американським психоаналітиком Робертом Столлєром у науковий обіг був уведений термін «гендер», який позначає соціальний та культурний аспект статі. Термін використовувався спочатку в історії, соціології, потім термін сприйняла і лінгвістика.

З 80-х років минулого століття спостерігається зростання інтересу до гендеру у російській лінгвістиці: утворена при Московському лінгвістичному університеті лабораторія гендерних досліджень активно проводить експерименти, консолідує науковців Росії, СНГ, європейських країн, організовуючи з 1999р., Міжнародну конференцію «Гендер:мова,культура, комунікація». Стійкий інтерес до лінгвістично зорієнтованої гендерної проблематики спостерігається в Україні,щоправда на кафедрах російської та іноземних мов. Маю на увазі праці М.Холода,О.Горошко.

Гендер стосується не тільки жінок або чоловіків як окремих індивідів,а й характеризує відносини між ними як соціально-демографічними групами та гендерні відносини у цілому.

Гендерна проблематика в лінгвістиці розглядається в двох аспектах: як чоловік та жінка зображені в лінгвістиці та чи є відмінності у їхньому мовленні. У першому випадку ми маємо справу переважно з мовою як системою,тоді як у другому-з мовленням, яке є реалізацією мови на практиці.

Гендерні особливості спілкування:

У сучасній лінгвістиці в останні десятиліття особливої актуальності набуває проблема «стать і мова».

Не викликає сумнівів те, що чоловіки та жінки суттєво відрізняються за психічними, фізіологічними та комунікативними параметрами. Сьогодні наука не заперечує існування деяких стильових особливостей, властивих переважно чоловікам чи переважно жінкам у межах чітко окресленої ситуації спілкування. Найбільш перспективним і обґрунтованим напрямом вивчення чоловічої і жіночої  мови в даний час вважається вивчення  стратегій і тактик мовної поведінки чоловіків і жінок у різних комунікативних ситуаціях з       обов’язковим урахуванням культурної традиції даного суспільства.

Жінки,як правило,перевершують чоловіків у всьому,що стосується мови (дівчатка починають говорити раніше, мають багатший словниковий запас; вони більш схильні до кохання,прихильніші, емоційніші. Чоловіки ж частіше є лідерами; їхня самооцінка залежить від успіхів у сфері предметної діяльності,стабільніша й загалом вища від жіночої.

Мета спілкування у чоловіків і жінок різна: чоловік спілкується для того, щоб передавати важливу інформацію,а жінка-щоб зав’язати,підтвердити і укріпити емоційні зв’язки зі співрозмовником. Стосовно  аспектів спілкування,то дослідники лінгвогендерологічних проблем зазначають, що в мовленні чоловіків простежується більша кількість іменників і дієслів; жінки віддають перевагу прикметникам і прислівникам. У мовлені жінок частіше спостерігається явище неточного («приблизного») називання предметів;чоловіки ж намагаються все називати точно.

Гендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному спілкуванні. Під час розмови жінка зазвичай відверто дивиться у вічі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють її. Жінки частіше, ніж чоловіки просять вибачення, докладно щось пояснюють.

Великий інтерес становить дослідження гендера в професійній комунікації. Так, у результаті тривалої роботи німецьких лінгвістів із дослідження гендерної специфіки професійного спілкування встановлено,що чоловіки і жінки виявляють тенденції до різних стилів ведення полеміки. Чоловіки рідше погоджуються з критикою, використовують менше мовних засобів, що виражають невпевненість, і в результаті справляють враження більш компетентних і впевнених у собі і своїй правоті фахівців, тобто більш успішно досягають так  званого «статусу експерту».

Гендерні відмінності між чоловіками та жінками, безперечно, суттєві і значущі,але не такі вже й великі, щоб особи різної статі не могли дійти порозуміння. Багато факторів впливають на людину з самого народження,тим самим зумовлюючи поведінку чоловіків і жінок.

Отже, прояви маскулінності та фемініності можна спостерігати у різних сферах, зокрема у типах поведінки індивідів, різноманітних видах соціальної активності та, особливо у мові, що описує ці явища. Гендер, з-поміж інших соціолінгвістичних понять, найбільше повязаний з умовами життя, реаліями, нормами і традиціями певної культури.

Література:

1.     Волошин, Володимир Григорович. Лінгвістика: Навч. посіб. Для студ. вузів. – Суми: Університетська книга, 2004. – 382 с.

2.     Горошко Е.И.  Особенности мужского и женского стиля письма. Гендерный фактор в языке и коммуникации. – Иваново, 1999. – С. 28 – 41.

3.     Кирилина А.В. Гендер-лингвистические аспекты. – М. Институт социологии РАН, 1999. - 456 с.

4.     Савицька Л. Мова і стать. Критика. – 2003. - №6. - С. 12-18.