Надобко Сергій Володимирович

Національний Університет «Юридична академія України ім. Я. Мудрого»

Громадянське суспільство як умова формування поліархічної форми державного правління

У сучасній юридичній науці погляди щодо громадянського суспільства досить різні, інколи навіть протилежні. Поняття «громадянське суспільство» все більше викликає цікавість у науковців – правників , а також у політологів, нерідко вживається у повсякденному житті. Аналізуючи юридичну літературу, можна твердо зазначити, що теорія громадянського суспільства встановлюється в нашій державі, а це дає можливість розроблювати певні наукові узагальнення.

Розглянемо найбільш узагальнені та розповсюджені підходи розуміння громадянського суспільства:

· це суспільство, члени якого пов’язані між собою належними їм на правах власності майном (іншою власністю) на засадах рівності й автономності, і які не мають над собою іншого авторитету, окрім власної волі. Держава в цьому випадку спрямовує свої дії лише на захист їх об’єктивних прав, підтримку потрібної рівноваги між приватними і публічними інтересами;

· це система відносин, зв’язків між людьми (а також їх спільнотами, об’єднаннями), котрим належать визнані державою формально рівні юридичні можливості бути власниками засобів і результатів своєї праці та брати участь у політичному житті, в управлінні суспільством;

· це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів та відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів та колективів, життєдіяльності соціальної, культурної та духовної сфер, їхнього відтворення й передачі з покоління в покоління.

· це система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їхніх добровільно сформованих об’єднань, що перебувають у відносинах конкуренції й солідарності, поза безпосереднім втручанням держави, яка покликана створювати умови для їхнього вільного розвитку.

Ознаками громадянського суспільства є: головною цінністю є людина, громадянин, права та свободи; рівноправність та недоторканність усіх форм власності; ефективна система соціального захисту населення ; політичний плюралізм; активна участь в управлінні державними справами громадських організацій, політичних партій; верховенство права, розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Розвинуте громадянське суспільство в державі - це умова демократичного врядування, оскільки його наявність полегшує захист індивідуальних і громадських інтересів громадян, стримує узурпацію влади, забезпечує підзвітність влади суспільству.

Громадянське суспільство активно сприяє процесам політичної демократизації, набуття державою ознак правової, відстоюючи матеріальну і духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової гарантії такої незалежності, захисту приватних і суспільних інтересів людей. Дослідженням стану формування в Україні громадянського суспільства займаються українські дослідники та вчені О.Гарань, А.Карась, А.Колодій, В.Полохало, С.Рябов, В.Сидоренко, В.Ткаченко, М.Томенко та інші.

Прийнято вважати, що в основі розвинутого громадянського суспільства лежить активна діяльність громадських інститутів. При цьому, донедавна поняття інститутів громадянського суспільства було більше філософською чи політологічною категорією.

У листопаді 2007 року актами Кабінету Міністрів було закріплено, що до інститутів громадянського суспільства віднесено: громадські організації, професійні та творчі спілки, організації роботодавців, благодійні і релігійні організації, органи самоорганізації населення, недержавні засоби масової інформації та інші непідприємницькі товариства і установи, легалізовані відповідно до законодавства.

В Україні громадянами створена велика кількість інститутів громадянського суспільства (громадські організації, благодійні організації, профспілки і організації роботодавців, друковані засоби масової інформації тощо). Через фіксацію зростання чи зменшення кількості утворених і легалізованих об'єднань громадян, інших громадських формувань можна оцінити стан формування громадянського суспільства в Україні. Об'єднання громадян створюються для задоволення та захисту законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів їх членів.

З розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських об'єднань у соціально-політичному житті, їх впливовості в конкретно-історичних ситуаціях. Найбільш поширеними різновидами громадських організацій у сучасній Україні є: фізкультурно-спортивні (18%), професійного спрямування (15%), молодіжні (11%), ветеранів та інвалідів (9%), культурно-просвітницькі (7%), організації, створені на етнічній основі (5%), та правозахисні організації (5%).

Громадські формування мають різну мету, завдання, рівень повноважень, територію діяльності, проте їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.

Громадські об'єднання можна класифікувати за певними критеріями:

1. За необхідністю формалізації створення:

а) підлягають легалізації (офіційному визнанню) державою:

- громадські організації;

- профспілки;

- організації роботодавців;

- органи самоорганізації населення;

б) не підлягають легалізації:

- батьківські комітети;

- органи учнівського самоврядування;

- колективи фізкультури на підприємствах.

2. За метою і функціями:

а) мають загальну мету і завдання, створюються без будь-яких спеціальних особливостей ;

б) мають спеціальну мету:

- громадські організації інвалідів, "чорнобильців", ветеранів війни;

- Національний Олімпійський комітет України;

- Українське товариство охорони пам'яток історії та культури;

- саморегульовані громадські організації;

- організації професійного спрямування;

- організації професійного самоврядування.

3. За характером повноважень:

а) мають визначені законами спеціальні повноваження:

- громадські організації споживачів;

- громадські організації з охорони громадського порядку і державного кордону;

- Українське товариство охорони пам'яток історії та культури

б) мають загальну мету і завдання, створені без будь-яких спеціальних особливостей

4. За територією діяльності:

а) всеукраїнські громадські організації;

б) міжнародні громадські організації;

в) місцеві громадські організації.