Нескреба Т.А., Добровольська Н.О., Ульянкіна О.В., Шиншина С.І.

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького

Кафедра фізичного виховання та здоров’я

Рухова діяльність як фактор визначення структури спеціальної фізичної підготовленості студентів-борців

Велика конкуренція на міжнародних змаганнях і підвищення вимог до рівня підготовленості борців на всіх етапах багаторічної підготовки вимагають подальшого удосконалення засобів і методів роботи із спортсменами. До числа найважливіших аспектів цієї проблеми входить виявлення і систематизація найефективніших тренувальних програм впливу на основі моделювання основних сторін підготовленості спортсменів.

Об’єкт дослідження: навчально-тренувальний процес підготовки борців.

Предмет дослідження: модельні характеристики спеціальної фізичної підготовки борців.

Мета дослідження. Оптимізація спеціальної фізичної підготовленості студентів-борців.

Наукова новизна роботи. Виконаний аргументований аналіз динаміки і кореляції основних показників фізичної підготовленості борців в річному циклі підготовки. Систематизовані способи тестування і моделювання фізичної підготовленості борців, які застосовуються в практиці. На цій основі об'єктивно вибрані найбільш інформативні показники.

Дослідження полягає у визначенні оптимальної процедури тестування і оцінки досягнень в тестах, які були включені в експериментальну програму моделювання фізичної підготовки борців. Встановлена значущість різних фізичних якостей і здібностей в структурі підготовленості борців. Використовування в дійсному дослідженні методу моделювання для удосконалення процесу підготовки юних борців дозволить значно підвищити ефективність цього процесу в практиці спортивної боротьби.

Сучасний спорт потребує від спортсменів досягнення високого функціонального рівня, фізичної підготовленості, здібностей переносити велике тренувальне і змагальне навантаження і швидко відновлюватися після них. Для цього потрібен спеціальний фундамент, який точно співпадає з вимогами до обраного виду спорту і забезпечує підготовленість для ефективного подальшого тренувального процесу. Склад і структура результативних техніко-тактичних дій у боротьбі швидко змінюється у змагальній практиці. Багато відомих технічних дій вже практично не застосовуються, у той час як перевага віддається більш надійним, з більшою варіативністю підготовлених дій.

Процес відновлення техніко-тактичних дій також прискорюється змінами правил й умов проведення змагань, загостренням конкуренції в боротьбі за світову першість, обміном спортсменами й тренерами. У цих умовах особливу значимість здобуває фактор своєчасної інформації борців і тренерів про перспективні напрямки розвитку боротьби. Тому педагогічний аналіз змагальної діяльності провідних сучасних спортсменів країни й миру є досить актуальним завданням для наступної корекції процесу фізичної й технічної підготовки борців. У боротьбі складнокоординаційні дії виконуються у непостійних варіативних умовах внаслідок необхідності вибору дій в залежності від поведінки суперника. Головними відмінними рисами боротьби є її варіативність, висока координаційна складність відповідних дій, травматична безпека і деякий суб'єктивізм при оцінці змагальних спарингів суддями.

Спортсмени борці виконують дії різного рівня складності за координацією. В основі всіх вправ лежать біомеханічні можливості тіла людини. При цьому борцям необхідно тонко координувати кожен рух і дії, що полягають в точно дозованих м’язових зусиллях. Одним із важливіших питань, які вирішуються в процесі підготовки спортсменів є профілактика травматизму. Виконання безліч рухових дій і прийомів визначає виникнення травматичних небезпечних ситуацій. Причин, які можуть призвести до травм, дуже багато. Велика імовірність одержання травм обумовлюється наявністю стресу, тому що його супроводжують підвищена нервова напруга і стан тривоги, які викликають порушення в координації рухів. Головною метою підготовки борців є удосконалення техніки виконання рухових елементів в спарингу. Оволодіння майстерністю певною мірою визначається розвитком спеціалізованих рухових здібностей, які у сукупності утворюють широкий комплекс спеціальних здібностей борців. В умовах змагань борець “стартує” кілька разів. У цьому разі спортсменам необхідна спеціальна витривалість, яка дозволяє зберігати точність рухів на тлі зростаючого стомлення наприкінці схватки, змагального дня і змагання у цілому. Неодноразові виходи на килим пов’язані з великою психічною напруженістю тому, що спортсменам необхідно щоразу знову настроюватися.

Основним видом підготовки вважається - технічна. Процес оволодіння вправами завжди знаходився в центрі уваги фахівців. Раніше розпочата спеціально-технічна підготовка сприяє ранньому досягненню максимальних можливостей борців. У багаторічній підготовці виділяється п’ять етапів: етап початкової підготовки; попередньої базової підготовки; спеціалізованої базової; максимальної реалізації індивідуальних можливостей і збереження досягнень.

Між технічною та фізичною підготовленістю існує взаємозв'язок, обумовлений анатомічними та фізіологічними закономірностями, спільністю центральних і периферичних механізмів, які лежать в основі розвитку рухових навичок і фізичних якостей. У практиці спортивного тренування був апробований та одержав широке поширення метод спряженості. Завдяки методиці одночасного розвитку фізичних якостей і удосконалення координації рухів зберігається рівновага в технічній та фізичній підготовці борців.

Структура рухових здібностей борців визначається змістом діяльності в боротьбі. Насамперед, - це рівень розвитку м’язової сили, яка виявляється у різних формах: від силових ізометричних фіксацій до вибухової роботи. Із силовими тісно пов’язані швидкісні здібності, а найбільш - швидкісно-силові. Також велике значення має вміння борців виконувати такі “штучні” рухи, як махи, напівшпагати, нахили, виворітні положення ніг і кистей. Це вимагає від борців великої рухливості в суглобах – динамічної та статичної гнучкості. Без здатності виконувати змагальні дії без вираженої втрати якості на тлі стомлення неможливо досягти високих результатів. Спортивна підготовка в боротьбі містить розвиток загальної та спеціальної витривалості, якій приділяється особлива увага.

З сенсомоторикою спортсменів пов’язані “функціональні якості”, які впливають на ефективність змагальної діяльності. Це здібності до чутливого сприйняття й оперативної обробки інформації о процесі виконання дій і рухів: точність оцінки м’язових зусиль, часових і просторових характеристик, вестибулярна стійкість, реакції антиципації. Боротьба пов’язана з виконанням рухів з обертаннями в різних площинах. Виконання таких вправ супроводжується інтенсивним подразненням вестибулярного аналізатора, отже, висуває підвищені вимоги до функціонального стану даної сенсорної системи – збереженню рівноваги. Від рівня розвитку вестибулярної стійкості багато в чому залежить формування рухових навичок.

Точність відтворення та диференціювання рухів за просторово-часовими та силовими параметрами також має велике значення при засвоєнні провідної ланки техніки будь-якої рухової дії, тому що для освоєння координаційних вправ важливе значення має уміння спортсменів тонко відчувати й аналізувати свої рухи, рухи суперника, точно сприймати просторові переміщення тіла. Точність відноситься до числа найбільш значимих рухово-координаційних якостей. Порушення точності рухів, а також несорозмірність м’язових зусиль спричиняються двома факторами: іррадіацією порушення в корі великих півкуль і слабкістю диференційованого гальмування. Іррадіація нервових процесів у рухових аналізаторах ЦНС сприяє залученню до роботи надлишкового числа рухових одиниць. Вони роблять працю неекономічною, а рух – неточним і.

Управління точністю рухів неможливо без таких проявів психомоторики, як відчуття спеціалізованих сприйнять, простих, складних і антиципіруючих реакцій. Точність управління рухами за параметрами простору, часу, інтенсивності докладених зусиль обумовлює техніку виконання рухових дій в боротьбі. Приймаючи різні положення, борці, як правило, повинні піклуватися про збереження або зміну рівноваги свого тіла й тіла суперника. Для прийняття будь-якого фіксованого положення борець повинен забезпечити необхідні умови взаємодії свого тіла з опорою (килимом), суперником.

Однак не тільки розташуванням загального центра мас визначається ступінь стійкості тіла борця. Не менш важливим критерієм стійкості є величина площі опори тіла. Отже, борець повинен прагнути до збільшення площі опори й зниження висоти розташування над нею загального центра мас.

Визначення так названого моменту стійкості допомагає одержати інтегральну оцінку ступеня стійкості борця, який прийняв конкретну позу. Момент стійкості залежить від маси борця й площі опори. Площа опори тіла борця рідко приймає обриси фігури правильної форми, і, природньо, лінія ваги майже ніколи не перетинає її по центру. Регулюючи відносну рухливість сегментів тіла потужною мускулатурою, можна значно впливати на ступінь стійкості тіла. Для збереження рівноваги необхідно, щоб момент стійкості був більше перекидаючого моменту. Цього можна досягти, прийнявши відповідну позу, збільшивши площу опори, наблизивши до неї загальний центр маси тіла й напружуючи великі групи м'язів.

Виводи: Заняття боротьбою висувають особливі вимоги до розвитку спеціальних рухових здібностей, до яких відносяться: силові здібності, спеціальна витривалість, гнучкість, швидкісно - силові здібності, почуття простору, часу, м’язових зусиль, стійкість вестибулярного апарату, рухова пам’ять, а також концентрація, стійкість і переключення уваги. Комплекс цих здібностей дозволяє борцям удосконалювати спортивно-технічну майстерність і досягати більш високих та стабільних результатів на змаганнях. Саме ці фізичні якості і здібності найбільшою мірою впливають на результативність змагальної діяльності і є одними із модельних характеристик з урахуванням комплексу умов їх використання.