О.І.
Левченко, В.М.Кушков
Національний
університет харчових технологій, Україна
ОЦІНКА
ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ЯК ЛАНКИ ЛЮДИНО-МАШИННОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ
З розвитком автоматизації
комплексних процесів потужних промислових установок вирішальною інстанцією є
людина, особливо у критичних для безпеки ситуаціях. Суб’єктивні чинники, які
обмежують здатність діяти активно, повинні своєчасно виявлятися з тим, щоб
інерційність у прийнятті рішень могла враховуватися.
Збирання і обробка
інформації, обмеженість у часі і неповнота відомих обмежень набули вирішального
значення. Усе частіше помилки людини–виконавця призводять до аварій з тяжкими
наслідками.
Взаємодія людини–оператора з автоматизованою системою повинна
базуватися на таких принципах:
1.
Мінімально можливе завантаження людини.
2.
Максимальна зрозумілість інформації, що її одержує людина від системи
управління.
3.
Виконання людиною тих функцій, що він реалізує краще технічних засобів і
навпаки.
4.
Виховання у оператора почуття відповідальності за прийняття тих чи інших
рішень.
Діяльність людини-оператора характеризується швидкодією і
надійністю. Критерієм швидкодії є час вирішення задачі, тобто час від моменту
реагування оператора на відповідний сигнал до моменту закінчення управляючого
діяння. Цей час пропорційний кількості опрацьованої інформації:
t = d
+
Q/V, (1)
де d
- проміжок часу від моменту появи сигналу до реакції на нього оператора; Q - кількість опрацьованої інформації; V -
середня швидкість
опрацювання інформації.
В реальних умовах
оператори стикаються із лімітом і дефіцитом часу. Під "лімітом"
розуміються певні зовнішні обмеження у часі. "Дефіцит" часу
спостерігається тоді, коли відведений оператору час менший за мінімально
необхідний для вирішення задачі. Але за рахунок саморегуляції деякі оператори
можуть підвищити свої швидкісні можливості і укластися у відведений час.
Надійність людини-оператора визначається його здатністю виконувати
покладені на нього функції і характеризується його адекватністю, своєчасністю,
точністю і відновлюваністю.
Усі
помилкові дії оператора поділяються на закономірні і випадкові. До
закономірних відносяться ті помилки, причини яких можуть бути виявлені, і
ліквідовані. Причини випадкових помилок невідомі, вони носять стохастичний
характер.
Основні характеристики
надійної роботи оператора такі:
§
безпомилковість;
§
витривалість;
§
готовність до екстреної роботи;
§
стійкість до перешкод;
§
емоційна стійкість;
§
відновлення працездатності під час відпочинку;
§
багатоваріантність способів і прийомів роботи;
§
гнучкість і здатність своєчасно змінювати
стратегію дій;
§
швидкість прийняття і виконання рішення.
Надійність оцінюється на
підставі статистичних даних.Якщо компенсація помилок оператора і відмов
апаратних засобів неможлива, то імовірність безвідмовної роботи системи
P1
(t0,t) = Pc(t0,t)* P0 (t), (2)
де Pc (t0,t) - імовірність безвідмовної
роботи технічних засобів за час від t0 до t0+t;
P0(t) - імовірність безпомилкової роботи оператора на протязі
часу t за умови, що комплекс
технічних засобів працював безвідмовно; (t0,t0+t,)
– визначений період роботи системи.
При компенсації помилок оператора з імовірністю Р імовірність
безвідмовної роботи системи:
P2 (t0,t)=Pc(t0,t)[
P0 (t)+(1- P0 (t)]*P. (3)
У випадку компенсації тільки відмов технічних засобів
імовірність безвідмовної роботи системи
P3 (t0,t)=P0(t)[
Pc (t0,t)]+[1-
PC (t0,t)]* P k (t0,t), (4)
де P k (t0,t)
- умовна імовірність компенсації наслідків відмови і подальша робота за умови
появи відмови за час (t0,t0+t).
Імовірність безвідмовної роботи системи з компенсацією помилок
оператора і відмов комплексу технічних засобів
P4 (t0,t)= [P0(t)+(1-
P0 (t))p]*[PC (t0,t)+(1-
P c (t0,t)] * P k (t0,t). (5)
Перевага в надійності Gp за рахунок компенсації помилок і відмов
визначається відношенням
G p=
(6)
Надійність системи зростає із збільшенням P і Pk,
тобто із покращенням рівня
профпідготовки оператора.
Таким чином, маючи статистичні дані по відмовам систем
автоматизації пов’язані з людським фактором, можна прогнозувати надійність та
безпечність таких систем
.