Технические науки/4. Транспорт

Павловська О.М., Марусяк О.І..

Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ «ДонНТУ»

Уточнення параметра розрахунку перехідного інтервалу світлофорного циклу

Перехідний інтервал призначений для забезпечення безпеки руху конфліктних потоків. Як правило, перехідний інтервал складається з жовтого і повністю червоного інтервалу (повністю червоний інтервал - по всіх напрямках діє червоний сигнал).

Під перехідним інтервалом розуміється проміжок часу, протягом якого відбувається зміна сигналів світлофорів, що дозволяють рух, для двох суміжних фаз регулювання, тобто проміжок часу з моменту вимикання зеленого сигналу в одній фазі до моменту включення зеленого сигналу наступної фази регулювання.

Тривалість перехідного інтервалу повинна бути такою, щоб транспортний засіб, що підходить до перехрестя, при зміні сигналу світлофора із зеленого на жовтий мав можливість або зупинитися у стоп-лінії, або минути всі конфліктні точки на перехресті до того, як їх досягнуть транспортні засоби або пішоходи, що почали рух по зеленому сигналу в наступній фазі регулювання (тут під «конфліктною точкою» слід розуміти точку можливої зустрічі транспортних засобів або транспортного засобу й пішохода, рух яких відбувається в різних фазах регулювання [3]). З урахуванням цього положення формулу для визначення тривалості перехідного інтервалу можна записати у вигляді:

, с, (1)

де t₁ – проміжок часу, протягом якого транспортний засіб має можливість або зупинитися у стоп-лінії, або минути саму далеку конфліктну точку (ДКТ) на перехресті, с; тобто, за час t₁ транспортний засіб має можливість або зупинитися на відстані (δ_і+τ_і), або проїхати відстань (δ_і+τ_і+τ₂+l_a) (рисунок 1);

t₂ - проміжок часу, протягом якого транспортні засоби або пішоходи, що почали рух по зеленому сигналу світлофора в наступній фазі регулювання, проїдуть (пройдуть) відстань до ДКТ (відстань τ_і+1 на рисунку 1), с.

Для розуміння суті розрахунку тривалості перехідного інтервалу розглянемо схему на рисунку 1.

Рисунок 1 – Схема до розрахунку тривалості перехідного інтервалу

де δ_і – час реакції водія при гальмуванні, с;

τ₁ - час, необхідний автомобілю для проїзду відстані, рівної гальмовому шляху;

τ₂ - час руху до ДКТ, с;

τi+1 – час, необхідний для проїзду від стоп-лінії до ДКТ автомобілю, що починає рух у наступній фазі, с.

Формула для визначення тривалості перехідного інтервалу має вид:

- якщо в ДКТ конфліктують транспортні потоки:

, с, (2)

де l_ДКТ – відстань від стоп-лінії до самої далекої конфліктної точки, м;

l_a – габаритна довжина автомобіля, м.

V – середня швидкість руху транспортного потоку у даному напрямку, м/с;

а_у – середнє комфортне уповільнення при гальмуванні, м/с².

а_п – середнє прискорення в'їзду автомобіля на перехрестя, м/с²;

- якщо в ДКТ конфліктують транспортний і пішохідний потоки:

, с, (3)

де V_піш – швидкість руху пішохода по пішохідному переходу, м/с.

У процесі розрахунків рекомендується приймають t_р = 0,8 ... 1,2 с [2], а_у = 2,5 ... 3 м/с² [2, 3], а_п = 2 ... 2,5 м/с² [2, 3], V_піш = 1,3 м/с [2, 3], l_a = 6 м [1].

Аналізуя формули (1) та (2) можна зробити висновки , що окремі елементи формул повинні обиратися таким чином, щоб забезпечити безпеку руху при зміні фаз регулювання. Одним із головних параметрів є відстань до ДКТ. Як видно з рисунка (1), ця відстань геометрично знаходиться на пересіченні траєкторій руху двох конфліктуючих транспортних засобів, то ж якщо уявити розташування автомобілів безпосередньо в цій точці то бачимо, що відстань половини транспортного засобу не враховується. Тому, щоб забезпечити безпеку руху при зміні фаз регулювання відстань до ДТК потрібно розуміти, як відстань до дальньої точки конфліктної зони (рисунок 2).

Рисунок 2 – Схема розташування дальньої конфліктної точки.

Визначення тривалості перехідного інтервалу має проводитися вкрай ретельно і з науково-дослідницьким підходом, оскільки від значень перехідних інтервалів залежить безпека руху на перехресті.

Література:

1. Левашов А.Г. Проектирование регулируемых пересечений : Учебное пособие / А.Г. Левашов, А.Ю. Михайлов, И.М. Головных. – Иркутск : Изд-во ИРГТУ, 2007. – 208 с.

2. Організація та регулювання дорожнього руху: підручник / за заг. ред. В.П. Поліщука; О.О. Бакуліч, О.П. Дзюба, В.І. Єресов та ін. – К.: Знання України, 2011. – 467 с.

3. Руководство по регулированию дорожного движения в городах. – М.: Стройиздат, 1974. – 97 с. (Министерство внутренних дел СССР, Министерство коммунального хозяйства РСФСР).