Полянська Марія Олександрівна

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Б. Хмельницького

Театралізована діяльність як засіб мовленнєвого розвитку дітей

Вивчення рідної мови починається з раннього віку в сім’ї і вдосконалюється вже в дошкільному навчальному закладі. Одним із продуктивних напрямів роботи в дошкільному закладі з розвитку мовлення визнано театралізовану діяльність. Вона виступає як специфічний вид дитячої активності і є одним із найулюбленіших видів творчості малюків.

Розглядаючи театрально-мовленнєву діяльність потрібно зазначити, що це вид художньо-мовленнєвої діяльності дошкільників, пов’язаний із сприйманням і відтворенням засобами театрального мистецтва художніх образів, навіяних літературними творами, складанням на цій основі власних сценаріїв і сюжетів [1, с. 220].

Проблема театрально-мовленнєвої діяльності є досить різноплановою й розглядалася науковцями у різних аспектах: лінгводидактичному (Богуш А., Водолага Н., Гавриш Н., Чемортан С.), педагогічному (Зимняя І., Карпинська Н., Славина Л.), психологічному (Виготський Л., Гальперин П., Давидов В., Ельконін Д., Запорожець О.), філософському (Каган М.). Так, у своїх напрацюваннях дослідники Богуш А., Водолага Н., Гавриш Н., Чемортан С. з’ясували сутність театрально-мовленнєвої діяльності, її види і специфіку на етапі дошкільного дитинства, особливості сприймання дітьми художніх творів та постановок; доведено позитивний вплив художніх творів на формування особистості дитини.

Театралізація відіграє особливу роль у житті дитини. Саме через неї діти знайомляться з навколишнім світом, виконують різні ігрові завдання, які сприяють інтелектуальному розвитку. Дитина співчуває героям, розділяє їх почуття, живе разом з ними у світі казки. Загальна мета вихователів щодо організації театралізованої діяльності полягає у:

– розвитку вміння дітей „входити в образ” і „утримувати” його впродовж усієї театралізованої діяльності;

– усвідомленні мовленнєвих та виконавчих дій;

– вмінні передавати характерні особливості будь-якого художнього образу;

– усвідомленні змісту, ідеї, художніх образів літературних творів;

– вмінні переносити отримані уявлення в самостійну ігрову діяльність;

– виявленні зацікавленості до театру, як виду мистецтва [2].

Театралізована діяльність – це, власне, гра в театр „для себе”, підготовка та показ вистав „для глядачів”. У процесі театралізованої діяльності дошкільники знайомляться з особливим видом праці (актора, режисера і ін.), застосовують кращі літературні форми [1, с. 220]. Театралізовані ігри – це розігрування в особах певного літературного твору, відтворення за допомогою виражальних засобів (інтонації, жестів, пози, ходи) конкретних образів.

У своїх доробках Л. Артемова розрізняє театралізовані ігри залежно від виду гри та специфічного сюжетно-рольового змісту. Вона розподіляє їх на дві основні групи: режисерські та ігри-драматизації. У першому випадку дитина і режисер, і водночас „голос за кадром”, організовує театрально-ігрове поле, акторами, виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку – актори, сценаристи, режисери самі діти, які у ході гри домовляються між собою про те, хто чим буде займатися, хто яку роль виконуватиме [2, с. 554]. Більш детальніше театралізовані ігри класифікує Н. Сиротич.

Театралізована діяльність у різних її проявах вирішує конкретні завдання мовленнєвого розвитку дошкільників.

Змістовими компонентами театралізованої діяльності є:

– пізнавальний (дозволяє дітям познайомитися з театром та людьми, які там працюють);

– ігровий (надає змогу використовувати отримані знання у грі);

– сценічний (допомагає дітям перетворюватися на акторів) [1, с. 227].

Для театралізованої діяльності дітей дошкільного віку використовують різні види театру: тіньовий, пальчиковий, ляльковий, маріонеток, на фланелеграфі. Можна створити багато різних видів театру. Головне – фантазія і бажання педагога, завдання якого не тільки зацікавити малят театром, а й викликати у них бажання самим взяти участь у створенні театральних персонажів. Крім того, кожен з видів має свої специфічні можливості щодо розвитку мовлення дітей та їхньої ігрової діяльності: складання сюжету, відтворення діалогів, розвитку уяви. Діти дошкільного віку під час театралізованої діяльності отримують зразки правильного, красивого, емоційно забарвленого зв’язного мовлення, насиченого влучними образними виразами, метафорами, прислів’ями, приказками, фразеологізмами. У них розвивається діалогічне й монологічне мовлення.

Резюмуємо: театралізована діяльність дітей дошкільного віку є могутнім засобом мовленнєвого розвитку. Вона пов’язана із сприйманням і відтворенням засобами театрального мистецтва образів, які створюються після знайомства з літературними творами. Поєднання літературної та театралізованої діяльності спонукає дітей до виконання творчих завдань, стимулює до імпровізації, сприяє розвитку сюжетоскладання й розвиває зв’язне мовлення дошкільників. Отже, виходячи з вище сказаного потрібно зазначити, театралізована діяльність є перспективним напрямом, одним із ефективних засобів розвитку мовленнєвих здібностей дітей.

Література:

1. Богуш А. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти / А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик. – К.: Видавничий Дім „Слово”, 2006. – 304 с

2. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах: [підручник] / за ред. А. М. Богуш. Друге видання, доповнене. – К.: Видавничий Дім Слово”, 2011. – 704 с.

3. Сиротич Н. Попередження синдрому „соціокультурного споживача” засобами театралізованої гри / Н. Сиротич // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2013. – №9. – С. 15-19.