Строительство и архитектура / Архитектурные решения объектов строительства и реконструкции

Д. мистецтвознавства Урсу Н.О.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна

Діяльність архітекторів на теренах Кам’янеччини у ХІХ ст.

У ХІХ столітті будівельні традиції попередніх періодів не змінились, і на подільських теренах провадилася активна архітектурна діяльність, але спрямована вона була вже в іншій бік. З часу утворення губернії (1834) до Кам’янця-Подільського почали прибувати російські чиновники та військові інженери, які складали детальні описи Подільської губернії, плани міст та містечок, вивчали і фіксували соціально-економічний стан новоприєднаних земель. Поряд із зміною адміністративної системи, змінювалися планувальна структура й архітектурний вигляд подільських міст. В першу чергу зводилися і перебудовувалися адміністративні споруди, в яких знаходилися представники царської влади. Важливу роль у створенні нових адміністративних центрів на Поділлі відігравали міські та губернські архітектори.

До 1812 року Кам’янець-Подільський залишався прикордонною фортецею, тому архітектурний образ міста і губернії формували переважно військові архітектори. Вони готували плани щодо розширення фортеці, знесення старих і зведення нових її фортифікаційних споруд, розробляли нові проекти планів міста з відповідними містобудівними нормами. З ліквідацією кам’янецької фортеці як оборонного форпосту у 1812 році архітектурно-планувальною структурою губернського центру почали займатися світські архітектори [6, с. 101]. Їх діяльність була спрямована на перетворення міст у цивільні губернські центри. Складалися нові плани, розширювалися вулиці й дороги, в результаті чого частково руйнувалися середньовічні оборонні і сакральні споруди [3, с. 264].

На початку XIX ст. архітектурою та містобудуванням у Російській імперії відало Міністерство Внутрішніх Справ; йому підпорядковувалися ряд закладів, що займалися складанням та розглядом генеральних планів, а також планів окремих будівель: Технічно-будівельний комітет, Департамент державного господарства та громадських будівель, Департамент виконавчої поліції та ін. До цієї системи входив і навчальний заклад – Будівельне училище (з 1882 року – Інститут цивільних інженерів) в Санкт-Петербурзі. Це був єдиний навчальний заклад, який готував архітекторів для всієї Російської імперії. Виявлений у бібліотеці Академії мистецтв Санкт-Петербургу ювілейний збірник інституту цивільних інженерів дозволив віднайти імена багатьох подільських зодчих [1].

Архітектурний проект того часу зазвичай містився на одному аркуші (Вінниця, Тиврів), рідше на кількох (Старокостянтинів, Чарторийськ). Він включав: плани ділянки, найближчого оточення, план будинків костелу і кляштора, назву проекту, місцевість, адресу будівлі, персональні дані замовника (ім’я та станову приналежність), підпис архітектора, інженера, кресляра і чиновників, які схвалювали проект. Проекти виконувалися зазвичай чорною тушшю з акварельною відмивкою. Розміри креслень не наносилися, їх підрядник брав прямо з проекту за масштабом оскільки внизу проекту знаходилася масштабна сітка в сажнях (1 сажень – 2, 13 м).

З 1813 по 1831 роки міським архітектором Кам’янця-Подільського був Семен Учта. За його участю була здійснена перебудова францисканського костелу в архієрейський будинок, перероблено купол францисканського та інтер’єри кармелітського і домініканського костелів [5, с. 38]. Під його керівництвом здійснювався ремонт основи – балансиру статуї Діви Марії на мінареті, яка після влучення в неї блискавки значно нахилилася і загрожувала падінням.

У 1832 році на запрошення подільського губернатора Грохольського до міста прибув архітектор Людвіг Станзані. Основним напрямком діяльності архітектора було будівництво громадських будівель. Єпархіальним архітектором у той час був Антон Островський. За його проектом в 1835 р. проводилася реконструкція Троїцького монастиря. В 1838 р. було завершено будівництво церкви Антонія і Феодосія Печерських на 2 поверсі Троїцького монастиря й облаштовано кімнати для настоятеля, а в 1851 році під наглядом А. Островського розпочалося будівництво Георгієвської церкви [2].

З 1848 до 1859 рр. на посаді губернського архітектора перебував Микола Карчевський [1, с. 44]. Йому належать проекти багатьох будівель в губернії. У 1839 році він закінчив Петербурзьке Будівельне училище і почав виконувати обов’язки губернського архітектора. В 1848 році його офіційно затвердили на цій посаді, де він працював до 1859 року. Помічником архітектора в Подільській будівельній і дорожній комісії працював з 1851 року цивільний інженер Казимир Антонович. Під безпосереднім керівництвом М. Карчевського в губернському центрі була проведена реконструкція римо-католицького костелу (влаштовано дві бані) [3, с. 265]. Отже, творча діяльність архітектора була надзвичайно багатоплановою, а окремі споруди збереглися до наших часів.

Упродовж 1864-69 років у будівельному відділі Подільського губернського правління працював архітектором Михайло Романович [1, с. 289-290]. За його проектами побудовані кам’яні церкви у восьми подільських селах. 1869 року М. Романовича перевели до Товариства Південно-західної залізниці, де інженер продовжував проектувати і будувати споруди різного призначення.

Єпархіальним архітектором з 1866 по 1877 рік був Дмитро Освальд. Найбільш значною його роботою була перебудова кармелітського костелу у Казанський собор. Робота тривала з 1867 по 1878 роки.

1868 року Подільським губернським архітектором був призначений Дмитро Орєхов, який до цього працював молодшим архітектором Орловської губернії. Трьома роками раніше, в 1865 році, в Подільську губернію було відряджено Віктора Жайворонкова «для будівництва православних церков в поміщицьких садибах» [1, с. 144]. За період з 1865 по 1870 рік у Подільській губернії ним було збудовано вісім кам’яних та п’ять дерев’яних храмів, а сімнадцять кам’яних церков перебудовано. У Кам’янці В. Жайворонков керував реставрацією церков при архієрейському будинку та при духовному училищі. 1875 року посаду молодшого архітектора Подільського будівельного відділення зайняв 24-річний Костянтин Введенський. З 1877 по 1880 роки він був єпархіальним архітектором. За цей період зодчий займався розбудовою архієрейського будинку з церквою в Кам’янці-Подільському, проектуванням і будівництвом будинку для арештантів у Брацлаві, будівництвом дерев’яного мосту з дамбами через річку Південний Буг і гостинного двору у Вінниці.

1877 року губернським архітектором було призначено Олексія Анкудінова. До цього, після закінчення у 1867 році навчання, він працював у Могилівській і Таврійській губерніях. Упродовж 1879-1886 рр. молодшим архітектором у Подільському губернському правлінні працював Олександр Перніц. За його проектами збудовано будинок Зайончевського та перебудовано монастир черниць-візиток у жіноче духовне училище в Кам’янці-Подільському. В цей же час, з 1880 по 1883 роки, молодшим архітектором працював і Костянтин Токмаков. З 1883 по 1886 роки. посаду губернського архітектора займав Василь Сазонов [1, с. 298-290].

З 1884 року В. Сазонов обіймав ще й посаду єпархіального архітектора. Тому основна його діяльність була спрямована на будівництво церков у повітах Подільської губернії. Під його наглядом за типовими проектами постали кам’яні церкви в селі Садки, Ямпільського повіту і в містечку Муровані Курилівці. Дерев’яні храми були збудовані в десяти подільських селах та в містечку Ярмолинці. В губернському центрі, за проектом В. Сазонова, була збудована кам’яна дзвіниця з брамою на міському кладовищі. В цей же час було побудовано приміщення жіночого духовного училища в Тульчині.

Одним з провідних архітекторів Поділля другої половини XIX ст., як засвідчують писемні джерела, був Іоанн Петрович Калашніков (1861-1915). Після закінчення навчання у Петербурзі у 1885 року він з наступного року і до своєї смерті працював на Поділлі. В 1886-88 роках під його керівництвом вдалося розширити будівлю жіночого єпархіального училища у Кам’янці-Подільському, закінчено будівництво жіночого єпархіального училища в Тульчині та мурованої церкви в Черепашинцях біля Вінниці. Обіймаючи посаду єпархіального архітектора, І. Калашніков виконав і реалізував проект дерев’яних церков у Боришківцях Кам’янецького повіту і селі Павловці Вінницького повіту. І. Калашніков був автором проектів таких будівель у Кам’янці-Подільському, як Олександро-Невський собор, Державний банк, Об’єднаний банк, Подільська казенна палата, Подільська духовна консисторія, духовне і технічне училища [4, с. 34]. В цей час на Поділлі працювали також архітектори М. Балог, К. Пруссак та М. Зайцев. В 1883 році на посаду міського архітектора Кам’янця було призначено Мацея Балога [1, с. 266].

Таким чином, протягом XIX ст. динамічна діяльність подільських архітекторів повністю змінила вигляд подільських міст і сіл. На теренах Поділля постали кам’яні та дерев’яні церкви, виконані в стилі тогочасних архітектурних традицій, в повітових центрах з’явилися нові адміністративні будівлі. Разом з тим, подільські міста, містечка і села поступово втрачали свою самобутність. Споруди часто будувалися за типовими проектами на території всієї імперії. Діяльність подільських архітекторів XIX ст. надзвичайно сильно відбилася на архітектурі краю. Приблизно таке ж становище спостерігалося на теренах Волині, Київщини і Брацлавщини.

Література:

1. Барановський Г.В. Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников института гражданских инженеров (Строительного Училища) 1842-1892 гг. / Г.В. Барановський. – СПб., 1893.

2. ДАХО (Державний архів Хмельницької області). – Ф.315. – Оп.1. – Спр. 2619. – Арк. 3, 9.

3. Задорожнюк А. Б. Подільські архітектори ХІХ ст. / А. Б. Задорожнюк // Освіта, наука і культура на Поділлі : збірник наук. праць. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2004. – Т. 4. – С. 264-270.

4. Некролог І / Зодчий. – 1916. – №4. – С. 34.

5. Пламеницька Є.М. Кам’янець-Подільський : історико-архітектурний нарис / Є.М. Пламеницька. – К., 1968. – 120 с.

6. Сецинский Е. Город Каменец-Подольскій. Историческое описание / Е. Сецинский. – К. : Тип. С.В. Кульженко, 1895. – 247 с. : ил.