Филологические науки/1.Методика преподавания языка и литературы

Викл. Гелецька А.І.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Особливості ефективного навчання української мови студентів-іноземців

Важливе місце в розвитку суспільства надається системі освіти, в тому числі і професійній. Проблеми, що загострились в освітній сфері України та необхідність підвищення якості підготовки кваліфікованих спеціалістів потребують реформування у відповідності до тенденцій світового освітнього простору. Однією з цілей освіти є підготовка кваліфікованого фахівця відповідного рівня, конкурентноздатного, компетентного, здібного до ефективної роботи на рівні світових стандартів.

Підготовка іноземних фахівців у нашій країні – це одна із ефективних форм культурного і наукового співробітництва, що сприяє зміцненню авторитету України на міжнародній арені, а також є джерелом додаткового фінансування освіти. Найбільшою популярністю серед іноземних громадян користується спеціальність лікаря.

Обов’язковою умовою навчання іноземних студентів в україномовному ВНЗ є знання української мови. Проблема вивчення української мови як іноземної у немовних вищих навчальних закладах України на сьогодні залишається дискусійною. Незважаючи на те, що вже кілька років це питання активно обговорюється на наукових конференціях різного рівня, на засіданнях «круглих столів», де приймалися рішення про необхідність вивчення української мови як іноземної у немовних вищих навчальних закладах України, усе залишається без змін.

Українська мова сьогодні є не просто частиною культури іноземних громадян, які здобувають вищу освіту в українських вищих навчальних закладах, але це і запорука успіху майбутньої кар’єри студентів. Досягнення високого рівня володіння українською мовою не можливе без фундаментальної мовної підготовки у вищій школі. Складна ситуація викладання української мови іноземним громадянам у нашій державі вимальовується досить виразно. Не говорити про неї — означає не помічати нагальної проблеми, яка існуватиме до тих пір, поки у вищих навчальних закладах не буде перебудована методика навчання студентів української мови як іноземної.

Методика викладання української мови як наука досліджує процес навчання української мови, розкриває закономірності засвоєння різних сторін мови, визначає і вмотивовує засоби передачі знань студентам, прагне віднайти шляхи найбільш результативного навчання, зокрема визначити мету викладання мови, обґрунтувати принципи навчання з урахуванням закономірностей засвоєння фонетики, лексики, граматики, правопису тощо, вмотивувати найекономніші і найефективніші методи й прийоми навчання, вчить виявляти недоліки у викладанні і долати їх [7, c. 53].

Методи навчання – надзвичайно складні психолого-педагогічні та соціально-педагогічні утворення. При розкритті їх суті виявляється, що їм властиві не одна, а кілька істотно важливих ознак, і через те будь-якій з них можна віддати перевагу лише в цілком конкретних педагогічних умовах [7, c. 54].

На даний час немає жодної класифікації методів навчання, яка охопила б широкий та різноманітний діапазон традиційних та нетрадиційних методів викладання української мови як іноземної. Неможливо зупинятися на використанні тих чи інших методів окремо. Лише інтегруючись, поєднуючись та взаємодоповнюючись, традиційні та нетрадиційні методи викладання української мови як іноземної у вищих навчальних закладах можуть привести до очікуваних результатів.

Загально дидактичні й методичні вимоги ставляться до заняття з української мови для іноземних громадян як до основної організаційної одиниці навчального процесу, яка є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою [1, c. 54-63]. До нього ставляться ті ж загально дидактичні й методичні вимоги, що й до всього навчального процесу. В такому занятті синтезуються закономірності навчання, органічно взаємодіють цілі, зміст і методи. Воно реалізує методичну концепцію, покладену в основу навчання, а його сутність зумовлена методичним змістом — сукупністю положень, що визначають його особливості, структуру, види та прийоми роботи [5, c. 153].

Розглянемо вимоги до заняття з української мови для іноземних громадян, що випливають з цілей, змісту та технологій навчання цього предмету у вищому навчальному закладі.

1. Мовленнєва спрямованість. Визначення мовленнєвої діяльності як основного об’єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності — слухання, говоріння, читання, письма на занятті з української мови як іноземної. Для досягнення таких цілей необхідна, по-перше, практична орієнтація заняття, тобто переважання вправ у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожне заняття повинно мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. По-друге, мовленнєва спрямованість заняття означає комунікативний характер вправ. Такі вправи, як переклад, складання речень за зразком, переказ тексту тощо мають бути підпорядковані комунікативним цілям. Комунікативна направленість — це завжди мовленнєва діяльність у нових ситуаціях з певною метою. Комунікативна атмосфера повинна пронизувати все заняття, починаючи з повідомлення викладачем завдань і закінчуючи підсумком заняття, коли оцінюється робота студентів, наголошуючи на їх досягненнях саме в оволодінні комунікацією.

2. Комплексність. Ця особливість заняття зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного. Отже, всі аспекти мови — фонетичний, лексичний, граматичний — вивчаються у взаємозв’язку. Так, кожна доза мовного матеріалу повинна опрацьовуватись у всіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх видах мовленнєвої діяльності.

3. Українська мова як іноземна — мета і засіб навчання. Мовлення викладача українською мовою виконує дві важливі функції. По-перше, воно використовується для організації викладачем навчання та виховання на занятті. Тому воно повинно бути виразним, переконливим, грамотним, економним. По-друге, мовлення викладача української мови на відміну від викладачів інших предметів є засобом навчання, тобто стимулом, що спонукає до мовлення. Тому воно має бути зразковим, або нормативним; автентичним, тобто саме так сказав би у даній ситуації носій мови; адаптивним, тобто повинно відповідати можливостям та мовленнєвому досвіду студентів-іноземців; різноманітним за засобами вираження думки.

Створення іншомовної атмосфери на занятті має стати одним із завдань викладача. Мовлення викладача не повинно займати більше 10% часу заняття. Решта часу відводиться мовленню студентів.

4. Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності студентів-іноземців. Ефективність заняття визначається ступенем розумово-мовленнєвої активності іноземних студентів. Завдання викладача полягає у залученні їх до активної внутрішньої розумової та зовнішньої мовленнєвої діяльності і підтриманні її протягом заняття. До факторів, що стимулюють розумово-мовленнєву діяльність, відносяться: використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвитку студентів; постановка цілей, які спонукають студентів до вирішення комунікативних завдань, до висловлювання власних думок; застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному студенту брати безпосередню участь у мовленнєвій діяльності та максимально збільшують їх активний час на занятті (самостійна робота, колективні форми навчання тощо).

5. Різноманітність форм роботи студентів. Вимога різноманітності форм роботи є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мовлення потребує взаємних контактів, які й повинен забезпечити викладач на занятті української мови як іноземної.

Особливий ефект тут дає поєднання індивідуальних форм роботи з колективними. До індивідуальних форм відносять роботу у фронтальному режимі, опитування окремих студентів тощо. Колективні форми роботи охоплюють колективно-масове тренування в парах без змін або із зміною партнерів.

6. Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. Мотивація, під якою розуміють спонукальні сили до вивчення української мови іноземними студентами, зумовлена об’єктивним світом іноземного громадянина. Вона визначається його власним бажанням, пристрастями, особистісною зацікавленістю у навчанні. На занятті української мови мотивація забезпечується рядом факторів. По-перше, матеріал, що використовується на занятті, має бути цікавим. По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати студентів. Цьому сприяють колективні фактори роботи, де студент відчуває себе суб’єктом спілкування, рольові ігри, що ставлять його у життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку студента. По-третє, студент повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні української мови, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу студента. По-четверте, на мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на занятті. Атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає у студентів-іноземців задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь [6, c. 27].

Важливо зазначити, що можливості становлення нової якості теорії і практики навчання створюються за допомогою передачі, зберігання, відтворення інформації через інноваційні технології.

Інноваційні технології в галузі освіти – це професійно-орієнтоване навчання мови, проектна робота, застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій, навчальних комп’ютерних програм, дистанційних технологій у навчанні української мови, використання Інтернет - ресурсів та ін.

Варто зауважити, що на сьогоднішній день накопичено вагому кількість знань щодо впровадження новітніх технологій у практику навчального процесу. Педагогічні й теоретичні аспекти впровадження інноваційних технологій у практику висвітлені у працях відомих вчених: В. Загвязінського, Р. Гуревича, М. Жалдака, Ю. Жука, М. Кадемія, Ю. Машбиця, В. Монахова, Н. Морзе, І. Роберта та інших. Вищезазначені вчені зауважують, що сучасні технології зробили можливим доступ кожної людини до величезної кількості інформації.

Інноваційні засоби навчання дозволяють представити українську мову іноземним студентам в дії, де і учасники ситуації, і мова легко доступні сприйняттю студента. Професійне спілкування в медичному ВНЗ передбачає вміння вести монолог, брати участь у обговоренні історії хвороби пацієнта, в дискусіях, оформляти медичну документацію, спілкуватися з пацієнтом, його родичами, лікарями, середнім медперсоналом т. ін.

Особливий інтерес для студентів-медиків мають комп’ютерні програми, тематично пов’язані з їхньою майбутньою спеціалізацією. Іноземні студенти-медики повинні оволодіти великим обсягом загальнонаукової та термінологічної лексики, вміти застосовувати її як в усній формі (діалогічного та монологічного мовлення), так і в письмовій [3, с. 196].

У процесі вивчення української мови як іноземної використовуються різноманітні інформаційні технології, такі як: форуми, спілкування у соціальних мережах (Facebook, Vkontakte, LiveJournal та ін.), мережа Інтернет для пошуку, тестові програми для оцінювання знань [8, с. 134].

Серед технічних новинок, що використовуються зараз в галузі освіти, визначне місце посідають інтерактивні дошки. Використання інтерактивних комп’ютерних програм разом з комплексом обладнання дозволяють залучити всіх студентів до активної роботи, виконувати індивідуальні, групові та рольові завдання.

Використання нових технологій надають вагому допомогу у досягненні поставлених цілей, посилюють мотивацію вивчення української мови як іноземної студентами та підвищують їхню соціокультурну компетенцію [10, с. 55].

Дієвим методом впливу на аудиторію є створення викладачем власної сторінки в мережі Інтернет. Тут викладач може представити власні навчальні матеріали, які студенти можуть опрацьовувати в зручний для них час, і може здійснюватись контроль за виконанням завдань.

Сьогодні існує багато безкоштовних програмних ресурсів, що дозволяють викладачу самостійно створювати різноманітні електронні матеріали для вивчення предмету. Існують також програми, за допомогою яких можна підготувати навчальний матеріал безпосередньо в мережі Інтернет, створювати різноманітні Інтернет - сторінки із певними завданнями, розміщувати тематичні списки посилань, веб - квести (проблемне завдання з використанням ресурсів Інтернет), вправи, тексти, аудіо та відео файли.

Застосування всіх цих засобів у комплексі створює віртуальне середовище навчання. Прикладом такого навчального середовища є портал NiceNet. На цьому порталі викладач може зареєструвати власний навчальний курс, поточні та контрольні завдання, графік виконання модульних контрольних робіт, посилання на навчальні ресурси тощо. Студенти можуть працювати з навчальними матеріалами, розміщувати виконані завдання, отримувати коментарі викладача. Безкоштовне освітнє середовище Moodle (модульне об’єктно - орієнтоване навчальне середовище) теж дозволяє створювати навчальні курси, завдання, вправи, керувати навчальною діяльністю студентів, контролювати виконання ними завдань.

В Україні поступово отримує розповсюдження використання он-лайн журналів, щоденників або блогів. Однією з переваг таких ресурсів є можливість публікувати власні матеріали в Інтернеті, обговорювати опубліковане.

Широке використання різноманітних засобів і форм навчання на основі інноваційної моделі припускає формування комунікативної компетенції у студентів-іноземців.

Практика показує, що спеціаліст оволодіває тільки знаннями і уміннями, але не розвиває потребу у творчій і професійній діяльності. Професійну діяльність багато вчених розглядають як вид соціальної, яка сприяє розкриттю особистісного потенціалу в процесі виконання соціально значимої і соціально схваленої діяльності [4, с. 22]. Тому формування професійно-комунікативної компетенції та її прояв у відповідних відношеннях, переконаннях і особистісних установках багато в чому визначає і здібності до професійної діяльності, а професійні знання та уміння як особистісно-значимі.

Професійно орієнтована міжкультурна комунікативна компетенція – це мотиви, інтереси, знання, навички та вміння, які забезпечують спілкування українською мовою як іноземною в приватній, суспільній, професійній та освітній сферах у багатонаціональному суспільстві [2, с. 98].

Ця компетенція містить у собі такі основні компоненти володіння іноземною мовою:

- іншомовну комунікативну компетенцію (навички та вміння аудіювання, говоріння, читання й письма в межах як повсякденних, так і в професійно зорієнтованих ситуаціях);

- соціокультурну компетенцію (вміння і готовність враховувати культурні особливості країни та вербальну і невербальну поведінку носіїв мови);

- фахову компетенцію (фахові знання, навички і досвід, розуміння специфічної фахової термінології та міжпредметних зв’язків, а також уміння цілеспрямовано вирішувати професійні завдання);

- навчальну компетенцію (здатність й уміння співпрацювати в процесі навчання з викладачем та іншими студентами, виконувати різноманітні навчальні завдання, творчо використовувати здобуті знання);

- методичну компетенцію (навички і вміння оволодівати навчальними та комунікативними стратегіями при вирішенні професійних завдань, а також переносити як нові знання, так і стратегії їх здобуття на інші сфери діяльності) [9, с. 10-11].

Варто звернути увагу на те, що на сучасному етапі формування і функціонування наявних наочних освітніх ресурсів необхідне створення інтегрованого навчально-методичного комплексу нового покоління як навчального середовища по дисциплінах. Дане навчально-інформаційне середовище є зручним засобом створення, зберігання і відтворення навчально-методичних матеріалів, здійснює навчання і виховання студентів в умовах глобальної інформатизації суспільного життя, використовує як нові, так і традиційні прийоми, методи і засоби навчання дисциплінам, підвищує роль самостійної роботи студентів, а також стимулює їх пізнавальну діяльність.

Хотілось би підкреслити, що професійна діяльність майбутнього спеціаліста в значній мірі протікає в умовах спілкування, що складає основний зміст їх діяльності. Комунікативна компетенція дозволяє виокремити індивідуальну траєкторію сомоудосконалення, передбачає зміни значимих якостей в результаті свідомої цілеспрямованої активності, яка забезпечує підвищення професійної діяльності.

Проте, на сучасному етапі впровадження та ефективне використання інноваціних технологій неможливе без якісного реформування системи освіти. Головними напрямами цього реформування повинні бути:

- створення предметно-орієнтованих навчально-інформаційних середовищ, які дозволяють використовувати мультимедіа, електронні підручники тощо;

- освоєння для обміну інформацією засобів масової комунікації (комп’ютерні мережі, телефонного, телевізійного, супутникового зв’язку);

- ознайомлення з правилами «навігації» в інформаційному просторі;

- розвиток дистанційної освіти.

Цілеспрямоване реформування системи освіти в Україні та ефективне впровадження та використання іннноваційних технологій є запорукою формування якісної професійно-комунікативної компетенції іноземних студентів у вищих навчальних закладах України.

Отже, українська мова для іноземних громадян виступає як засіб комунікації, спілкування з представниками інших націй. В освіті продовжує розвиватися і надалі культурологічний або інтеркультурний підхід у навчанні в рамках концепції «діалогу культур», з метою формування полімовної грамотності студентів. А тому, на нашу думку, в сучасному ВНЗ не має бути місця для таких процесів, як бездумне завчання текстів іноземною мовою, що не мають практичної цінності для майбутньої професійної діяльності студентів. Іноземні студенти мають бути підготовлені на основі якісного сучасного автентичного навчального матеріалу до свідомого використання української мови в подальшому житті та роботі. Адже, добре знання української мови є зараз і продовжуватиме залишатися надалі однією з провідних вимог українських роботодавців. В цьому плані саме на ВНЗ покладається відповідальність у якісному забезпеченні студентів-іноземців комплексом мовних знань, вмінь, навичок, це вимагає передусім від навчального закладу систематично створювати умови для підвищення кваліфікації своїх педагогічних працівників, забезпечити заклад належною матеріально-технічною базою.

Литература:

1. Біляєв О. М. Методика вивчення української мови. — Київ, 1987, С. 54-63.

2. Золотнякова А.С. Личность в структуре общения / А.С. Золотнякова. – Ростов н/Д.: РГПИ, 1999., – С.87-124.

3.Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу: інноваційні засоби і технології: Колективна монографія.-К.: Атіка, 2005. 252с.

4. Инкина О.Н., Атаманов Ю.И. Формирование самообразовательной деятельности студентов вуза с целью повышения качества их подготовки. // Вестник НГАУ. – Новосибирск: НГАУ. – 2003. – С. 19-23.

5. Коваль Г., Суржук Т. Методика викладання української мови. Рекомендації до виконання науково-дослідної тематики: Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Тернопіль, 1993. – 368 с.

6. Кочан І. М. Контрольні завдання з методики викладання української мови. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — 59 с.

7. Кочан І. М. Словник-довідник з методики викладання української мови. — Львів: Видав. центр Львівського ун-ту (вид. друге, доповнене і перероблене). — 2005. — 340 с.

8.Освітні Інтернет ресурси / Укл. М.С.Коломоєць.-К.:«Освіта України», 2005. 202с.

9. Рамкова програма з німецької мови для професійного спілкування для вищих навчальних закладів України / [С.М.Анеліна, Л.С. Аззоліні, Н.Є. Беньямінова та ін.] – К. : Ленвіт, 2006. – 90 с.

10.Суворова Н. Интерактивное обучение: новые подходы // Инновации в образовании. – 2001. - №5. – С.106-107.