Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

К.е.н. Саєнко В.Г.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Восьме положення життєзабезпечення господарського механізму пенітенціарної системи

Щоб довести суспільству теоретичну, методичну і практичну значимість ресурсу пенітенціарної системи, розглянуто ряд умов розвитку визначеного середовища за принципом від загального до приватного. Вони формуються саме за змістом пенітенціарної системи, що фактично є установою по вихованню і перевихованню в’язнів, тобто за внутрішнім змістом і структурою організаційної системи, але треба враховувати, окрім цього, ще й зовнішні фактори і чинники, що корелюють зі станом економіки у державі. За цим чільне місце в узагальненнях займають такі саме спільні процеси, якими є:

теоретичні, за якими узгоджується загальне відношення суспільства до пенітенціарної системи;

науково-методичні, за якими визначається загальний методичний зміст щодо вирішення виникаючих проблем розвитку якраз організаційного і технічного середовища пенітенціарної системи;

забезпечувальні, за якими визначаються умови і шляхи налагодження організаційних, управлінських і економічних зв’язків пенітенціарної системи з державним і підприємницьким середовищем.

Для обговорення наведене восьме положення життєзабезпечення пенітенціарної системи науково-методичної розробки [1], в якій представлено дванадцять положень розвитку пенітенціарної системи.

За цим положенням необхідно розглядати сукупності тих закономірностей, що діють у суспільстві і можуть бути частково перенесені у досліджуване середовище на загалах господарського механізму.

Пенітенціарна система не може абстрагуватися від тих закономірностей, які діють в середовищі суспільного виробництва, капіталу і товарообігу, але вона повинна поєднувати в собі сукупність обмежувачів, регуляторів і умов специфічного призначення, що управляють. Не можна спочатку стверджувати, що досліджувана система занурена в процеси виробництва, руху капіталу і товарообігу, але в той же час не можна стверджувати і зворотне, що на неї не розповсюджуються умовності виробництва, розподілу, обміну і споживання. Тобто вона кінець кінцем, на наш погляд, вдає із себе повноправний орган того суспільного середовища, в якому складаються виробничі відносини і на яку свою дію поширює господарський механізм держави. Це означає, що вона, як орган держави, має в своєму розпорядженні матеріальну основу забезпечення, штучне середовище життєдіяльності і господарський механізм організації самодостатності. Згідно схеми, представленої на рисунку 1, дана теза демонструється.

Щоб перейти від представлень контура пенітенціарної системи до її опису, треба знайти місце як частини, і особливу структуру, яка невіддільна і від частини, і від цілого, на основі спільності властивостей, виділяючи зовнішні і внутрішні моменти.

Зовнішні моменти пенітенціарної системи наступні:

1. Пенітенціарна система - це власність держави з обмеженим доступом в неї підприємців з своїм капіталом і з широким доступом освіти, виховання і перепідготовки її учасників.

2. Пенітенціарна система - це економічний механізм взаємодії і самозабезпечення життєдіяльності.

Виходячи з того, що будь-який економічний механізм - це підсистема способу виробництва, яка не тільки розповсюджується на весь простір даного способу виробництва, але і в неї входить переважна частина елементів способу виробництва, то розробка шуканого господарського механізму, а точніше економічного механізму взаємодії пенітенціарної системи повинна починатися власне з аналізу способу виробництва, характеристики його з позиції внутрішнього наповнення продуктивними силами і четвертого чинника виробництва, який є зовнішнім щодо пенітенціарної системи, - підприємництвом.

У складі господарюючих суб'єктів пенітенціарної системи знаходять своє місце виробничі і невиробничі складові. Виробничі складові є безпосередніми учасниками суспільного виробничого процесу. У їх структурі виробничі державні і приватні підприємства. Невиробничі складові впливають на процес виробництва товарів і послуг, бо їх функції полягають в управлінні виробничою системою зовні. Це - державні установи, суспільні інститути, і оскільки вироблювана продукція в їх систему передається, а сама залишається байдужою до процесів, що виконуються згодом, то тут детально конкретні складові не розглядаються.

Окрім названих складових, в середовище виробництва включаються на принципах підприємництва учасники, що виконують приватні по відношенню до пенітенціарної системи завдання: це суспільні агенти, що діють від імені суспільства і переслідують суспільні цілі. Вони прискорюють виробництво, бо приймають на себе частину функцій виробництва і оборотності, виступаючи в ролі інвесторів і посередників продажу товару. Така ж думка відстоюється в джерелах [2-3] і піддержується автором [4].

Тобто можна зробити проміжний висновок про те, що форми господарюючих відносин в пенітенціарній системі менш різноманітні. Практично тут порушені не тільки безпосередні (неупредметнені) відносини, такі як угода, пряма кооперація або керівництво, і опосередковані (упредметнені) відносини, такі як еквівалентний продуктообмін, тобто відносини макрорівня, але і прямі відносини (двохстороння угода і прямий продуктообмін), і непрямі (субпідряд або суспільний продуктообмін, здійснюваний за допомогою загального еквівалента) відносини, і виробничі (безпосередньо виробничі) відносини, що реалізовуються у сфері продуктивного процесу як такого, і невиробничі (опосередковано виробничі) відносини господарства, що здійснюються в невиробничому середовищі. Услід за названим порушуються і відносини взаємодії, що виникають між незалежними агентами, і відносини дії, вживані для орієнтації діяльності залежних агентів, тобто ігноруються відносини мікрорівня. Разом з цим, реєструються факти, коли господарські відносини реалізуються як оформлені, так і неоформлені юридично, а нарівні з цим мають місце стихійно виникаючі (по відношенню до центру) і свідомо встановлювані (з центру) відносини. У пенітенціарній системі наявні господарські відносини по повній структурі виробничого процесу, а саме: по фазі виробництва, по фазі обміну, фазі розподілу і споживання, але ці відносини мають в своєму розпорядженні значні відмінності від прийнятих в державі. Пенітенціарна система до різноманітності форм господарюючих суб'єктів і господарських відносин вносить, крім того, власні форми, але це вже виступає матеріалом для обґрунтування економічного механізму взаємодії.

У пенітенціарній системі діяльність господарюючого суб'єкта, разом з описаним, організована і підкоряється певній власній організаційній системі. Їй властиві, з одного боку, механізм внутрішньої організації, що забезпечує узгодженість всіх внутрішньовиробничих елементів і процесів і їх якісний розвиток, а з іншої - механізм зовнішньої організації, направлений в зовнішнє для виробника середовище. Не вдаючись до рушійної сили організаційної системи, скажемо, в сукупності обидва механізми утворюють загальний механізм, який можна кінець кінцем визначити як механізм господарювання суб'єкта. При розробці господарського механізму пенітенціарної системи із загальної його сукупності до розгляду прийнято три головні спеціальні функції, серед яких:

1) забезпечення збалансованості суспільного виробництва - пошук і підтримка відтворювальних пропорцій;

2) розширення виробництва - забезпечення розширеного відтворення;

3) розвиток виробництва - вдосконалення продуктивних сил і структури виробництва.

На стадії реалізації моделі «виробництво - обмін - розподіл - споживання» господарському механізму будуть властиві конкретніші спеціальні функції, які враховані теж за трьома наступними характерними особливостями, а саме: забезпечення загального продуктообміну, реалізація продукції і перерозподіл продукції.

Із сказаного виходить загальний висновок про те, що господарський механізм пенітенціарної системи - це система організації багаторівневої будови і управління виробництвом продукту для власного споживання, товарів і послуг, що відправляються в сферу обміну діяльністю. Вона поєднує в собі три групи рівневих цілісностей, які відрізняються співвідношенням рівнів:

1. Первинних і вторинних, тобто основних і не основних елементів механізму, відносин, що представляються суб'єктами, з одного боку, і допоміжними чинниками (параметрами, методами, принципами) - з іншого;

2. Частини і цілого, тобто господарюючого суб'єкта і суспільства, галузі і суспільного господарства;

3. Центру і периферії, тобто об'єднання господарюючих суб'єктів виробництва і окремого підприємства (фірми), центрального елементу управління і господарюючих суб'єктів.

Література:

1. Саєнко, В.Г. Організаційно-методичні положення життєзабезпечення пенітенціарної системи з порушеними відтворювальними процесами у промисловому регіоні / В.Г. Саєнко. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2008. – 132 с.

2. Папаика, А.А. Развитие экономических отношений в среде преобразований промышленного региона / Папаика А.А., Саенко В.Г., Саенко Г.В. – Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского, 2003. – 720 с.

3. Папаіка, О.О. Розвиток середовища підприємства: господарський механізм стабілізації / О.О. Папаіка, В.М. Пристюк. – Луганськ: „Альма-матер”, 2004. – 247 с.

4. Саєнко, В.Г. Науково-методичні положення організації самодостатності пенітенціарної системи регіону / В.Г. Саєнко. – Луганськ: ЛІПСТ, 2008. – 131 с.