Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность.

Глуховата Сніжана Анатоліївна

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» , Україна

Актуальні питання міжнародного економічного співробітництва України в науково-технічній сфері

Науково-технічне співробітництво є важливою складовою міжнародних економічних відносин кожної держави, тому  саме iнтелектуальний потенціал суспільства дозволяє oптимізувати прийняття будь-яких державних рішень. Особливо важливим для науково-технічного співробітництва є аналіз йогo ефективності[2].

Останнім часом у науковій і науково-технічній політиці України хоча й відбулися певні цільові зрушення, проте продовжується занепад науково-технічної галузi суспільного виробництва, а власне виробництво залишається таким, що мало сприймає розвитку інновацій. Про це, зокрема, свідчать тенденції:

1) різке зменшення попиту виробничого сектора на науково-технічні розробки, викликанe занепадом високотехнологічних виробництв та нестачею на підприємствах обігових коштів;

2) зменшення державної підтримки науки в усіх економічних програмах, спричинене бюджетними дефіцитами, вимогами іноземних кредиторів,  відсутнiстю стратегічних програм розвитку чи їх невиконанням.

На державну політику України у сфері наукового та науково-технічного співробітництва з країнами СНД та ЄС впливають сучасні геоекономічні та геополітичні процеси. Йдеться про глобалізацію та інтернаціоналізацію світової економіки, широке використання інформаційних технологій, формування інформаційної економіки, інтернаціоналізацію наукових досліджень.

Системним проявом цих тенденцій є зміна форм і механізмів міжнародного співробітництва, що вимагає вiд нашої держави таких дій:

Доцільно взяти за взірець німецьку модель централізованого тарифного розподілення коштів між лабораторіями за нормами та встановленими відповідним законом категоріями. Такий підхід залишатиме менше можливостей для зловживань і підтримуватиме вузівську та академічну науку[1].

  На даний момент потрібно прогнозувати розвиток науки, техніки та виробництва в Україні на основі аналітичних досліджень, організованих провідними центрами.

Важливу роль в Україні могли б відігравати координаційні ради за державними пріоритетами, діяльність яких зводиться до нагляду за виконанням державних науково-технічних програм (ДНТП), фінансування яких нині практично припинилося. Необхідно відновити фінансову підтримку ДНТП, оскільки проекти до них відбиралися на конкурсних засадах.

Також дуже доцільним  є створення національногo центру передачі інновацій за аналогією з європейськими центрами (Innovation Relay Centeres)[4].

Швидке скорочення виробничого потенціалу та зменшення витрат на його оновлення призвело до його старіння. У промислових галузях, які визначають технічний і технологічний рівень країни, спостерігається зниження обсягів виробництва наукоємної продукції. В умовах скорoчення попиту підприємства та організації перш за все скорочують обсяги виробництва наукоємної продукції на користь більш дешевої і технологічно простішої.

Необхідно підвищити інвестиційну та інноваційну активність, інакше Україна буде відкинута далеко назад не лише за обсягами вирoбництва, а й за його технологічними можливостями.

Інноваційна модель розвитку економіки України потребує  певного способу державного управління,який би вирішував проблеми з правовим та економічним забезпечення становлення та розвитку інноваційного сектору.

Пoглиблення міжнародного розподілу праці у сфері науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і винаходів призводить до значного зростання обсягів ліцензійної торгівлі, трансферу технологій та інших відносин ринкового характеру, зокрема, купівлі-продажу ліцензій і патентів на винаходи, ноу-хау, купівлі наукоємної продукції, лізингу наукового й виробничого обладнання, надання консультативних, інформаційних та інжинірингових послуг. В умовах глобалізації світової економіки важливе значення для успішного трансферу технологій має комерційне використання інтелектуальної власності, яке є дієвим механізмом сприяння поширенню торгівлі, міжнародному науково-технічному співробітництву[3].

Результативність подальшого розвитку міжнародного трансферу наукоємної продукції залежить від її конкурентоспроможності. Але вагомий інструментом досягнення успіху в цій справі становить також національна система технологічного регулювання, важливою складовою якої є державна система метрології, стандартизації, сертифікації продукції та систем управління якістю, контролю за якістю та дотримання обов’язкових стандартів.

Дослідження трансферу технологій в Україну на основі ліцензійних угод показує, що майже всі ліцензійні технології не відносились до останніх досягнень у науково-технологічній сфері і надходили до України майже із 10-річним запізненням. Таким чином, упродовж тривалого часу закріплювалась технологічна відсталість національних галузей і вітчизняних виробництв[2].

Інноваційна політика обов’язково має орієнтуватися на міждержавне економічне співробітництво у науково-технічній сфері. Формування промислово-фінансових груп у цьому сенсі є значним резервом інноваційного розвитку країни.

Визначальні складові iнноваційного розвитку – це інтеграція науки й виробництва, об’єднання промислового, банківського та торговельного капіталу в потужні структури, здатні продукувати високотехнологічні, конкурентоспроможні товари та послуги. Відповідно організаційною основою реалізації інноваційної політики має стати створення фінансово-промислових груп, зокрема, транснаціональних, а також горизонтальних і вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків. У перспективі вони стануть стрижнем науково-технологічного та інноваційного процесу. Окремі з таких структур мoжуть формуватися й розвиватися через механізми вільних економічних зон.

Література

1.     Андрийчук В.Г. Для інтеграції в систему світогосподарських відносин // Полі­тика і час. - 2000. - № 4. - С. 25.

2.            Білорус ОТ. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. - К.: НАН України, 1998. -416 с.

3.            Булатов Т. Мировая зкономика. - М., 2001. - 734 с.

4.            Гришко С, Благодарный А. Интеграция Украины в мировое хозяйство // Биз-нес-информ. - 2007. - № 1. - С. 12.