Экономические науки/3. Финансовые
отношения
Каспітська Л.Р., Погорелець О.А., Весельєва Н.К.
Донбаський державний технічний університет
РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ Й ПРОБЛЕМИ
ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ УКРАЇНИ
Однією з
найважливіших функцій державного управління, спрямованої на виявлення відхилень
від вимог законодавства стосовно доцільності й ефективності управління
державною власністю й розробку запобіжних заходів в разі наявності таких
відхилень є державний фінансовий контроль. Використання контролю в управлінні
державними фінансовими ресурсами обумовлено необхідністю здійснення ефективної
економічної політики, забезпечення фінансової дисципліни, оптимізації
бюджетного процесу, запобігання зловживанням та маніпуляціям із фінансовими і
матеріальними ресурсами держави.
Проблемам аналізу
результатів діяльності системи державного контролю України, її реформування та
приведення у відповідність з вимогами Європейського Союзу присвячені праці
вітчизняних науковців Іванової І.М., Головань М.М., Піхоцького В.Ф.,Чугунова
І.Я., Федосова В.М., Басанцова І.В.
Державний
фінансовий контроль в Україні здійснюється органами законодавчої (представницької)
і виконавчої влади. До системи органів державного фінансового контролю входять:
Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство
фінансів, Рахункова палата, органи Державної контрольно-ревізійної служби,
Державного казначейства, Державної податкової служби, Державної митної служби, Державний департамент фінансового моніторингу, Державна комісія з цінних паперів і фондового
ринку, Фонд державного майна України, дирекції державних позабюджетних цільових
фондів, аудитори та аудиторські
служби.
До
об’єктів державного фінансового контролю в Україні належать:
-
міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування, інші розпорядники бюджетних коштів;
-
державні і комунальні підприємства, установи та організації;
-
акціонерні, холдингові компанії, інші суб’єкти господарювання, у статутному
фонді яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків чи
становить величину, яка забезпечує державі або органам місцевого самоврядування
право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів;
-
державні цільові фонди;
-
інші підприємства, установи та організації, які отримують бюджетні кошти,
кредити, залучені державою або під державні гарантії, чи міжнародну технічну
допомогу, використовують кошти, що залишаються у їх розпорядженні у разі
надання їм податкових пільг, державне чи комунальне майно (далі - державні
фінанси) лише під час провадження ними діяльності з використання державних
фінансів.
Завданням системи державного фінансового контролю України на сьогодні є не
тільки виявлення фінансових порушень та відшкодування втрат від них, але й їх запобігання. З цією метою діяльність головного
органу незалежного внутрішнього
фінансового контролю України, Державної
контрольно-ревізійної служби, орієнтована
на системний аналіз обставин і причин, які сприяють вчиненню вказаних порушень.
Незважаючи
на посилення окремих етапів фінансового контролю - збільшення
кількості перевірок, зміцнення фінансової дисципліни та посилення
відповідальності за допущені порушення, слід
констатувати, що кількість й обсяг фінансових порушень з року в рік не
зменшується. Про це свідчать результати діяльності Державної
контрольно-ревізійної служби - протягом 2007-2008рр. спостерігається динаміка
зростання сум виявлених збитків і фінансових порушень в цілому (таблиця 1).
Таблиця 1 –
Результати діяльності Державної контрольно-ревізійної
служби за 2007-2008рр.
Показник |
2007 |
2008 |
% до попереднього року |
Кількість підприємств, установ і організацій, в яких виявлено фінансові порушення, од. |
15448 |
13610 |
88,1 |
Виявлено фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і
матеріальних ресурсів, од. |
2205312,68 |
3551127,77 |
161,03 |
Виявлено втрат фінансових і матеріальних ресурсів, допущених внаслідок
порушень законодавства, грн. |
1880336,76 |
3551127,77 |
188,86 |
Виявлено фінансових
порушень, що не призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, тис. грн. |
16167638,14 |
25058107,11 |
154,99 |
Притягнуто до
дисциплінарної відповідальності, осіб |
9796 |
9308 |
95,02 |
Кількість кримінальних
справ, порушених за матеріалами
ревізій, перевірок державних закупівель та
комісійних перевірок, од. |
899 |
778 |
86,54 |
Притягнуто осіб до адміністративної відповідальності, осіб |
22 889 |
25 804 |
112,74 |
Найбільш поширеними порушеннями
фінансово-бюджетної дисципліни в державі є:
- порушення
вимог Бюджетного кодексу в частині нецільового використання бюджетних коштів,
взяття до сплати зобов’язань понад затверджені асигнування, відволікання
бюджетних коштів у довготривалу дебіторську заборгованість тощо;
- зайве
витрачання бюджетних коштів внаслідок оплати завищених обсягів та вартості
виконаних робіт і наданих послуг;
- витрачання
бюджетних коштів на придбання меблів, обладнання, автотранспорту та інших
матеріальних цінностей з перевищенням граничних нормативів, а також на
утримання автотранспорту понад встановлені ліміти;
- незаконна передача державного та комунального майна суб’єктам недержавної
форми власності;
- незастосування
обов’язкових процедур державних закупівель;
- заниження
вартості активів внаслідок непроведення індексацій, а також в результаті неоприбуткування
придбаного майна та лишків товарно-матеріальних цінностей.
Основними причинами таких
порушень є низька якість внутрішнього контролю та безвідповідальне ставлення з
боку багатьох розпорядників бюджетних коштів.
Крім того, у своїй
діяльності органи державного фінансового контролю стикаються з низкою проблем
щодо ефективної організації фінансового контролю:
- недосконалість
законодавчої бази системи державного фінансового контролю;
- відсутність єдиних
нормативно-правових та методологічних основ здійснення внутрішнього фінансового
контролю, правових механізмів взаємодії та чіткого розмежування функцій
контрольних органів;
- підрозділи
внутрішнього відомчого фінансового контролю залежні від керівників цих
відомств, що не завжди сприяє об’єктивному оцінюванню їхньої діяльності;
- дублювання
контрольно-ревізійних дій між органами, на які покладено здійснення контрольних
функцій.
З метою
усунення недоліків у функціонуванні системи державного фінансового контролю та
підвищення її ефективності діяльності доцільно провести низку заходів, серед
яких:
- реформування
системи державного внутрішнього фінансового контролю для усунення її
багаторівневої підпорядкованості та ієрархічної замкнутості;
- створення
нормативно-правової бази державного фінансового контролю, яка б максимально
відповідала міжнародним визнаним стандартам та методикам, встановлення чітких,
однозначних та однакових для усіх користувачів регламентів, прозоре й ефективне
формування і використання державних коштів та майна, бо що досконаліше законодавство,
то довше діятимуть його норми без змін, а чим ґрунтовніше обізнані відповідні
особи з нормативно-правовими актами, тим міцніша фінансова дисципліна;
- спрямування системи
державного фінансового контролю не на виявлення вже здійснених порушень,
встановлення винних осіб та відшкодування збитків, а на впровадження заходів щодо
запобігання правопорушень, за для чого можливо використовувати окремі елементи механізму контролінгу;
- чітка
регламентація функцій, прав і відповідальності фінансових органів при
погодженні кошторисів витрат і штатних розписів, внесенні змін до них;
-
запровадження нових та вдосконалення чинних нормативів щодо планування видатків
і використання бюджетних коштів та матеріальних цінностей.
Література:
1. Головань М.М. Державний фінансовий контроль і
його реформування // Фінанси України. – 2003. - №9. – с. 133-140.
2. Іванова І.М. Реформування системи державного фінансового контролю // Фінанси України. – 2005. - №6. – с. 145-150.
3. Піхоцький В.Ф. Удосконалення і розвиток державного фінансового контролю та
аудиту за надходженням коштів державного бюджету України та їх використанням //
Фінанси України. – 2007. - №3. – с. 75-82.
4. Федосов
В.М., Чугунов І.Я. Державний внутрішній фінансовий контроль: стратегія розвитку
// Фінанси України. – 2009. - №4. – с. 3-12.
5. http://www.dkrs.gov.ua