Рекомендації щодо організації обліку розрахунків з оплати праці на підприємстві

Винагорода за працю є основним стимулом працівників, які здійснюють процес виробництва та виробляють матеріальні блага. Витрати на оплату праці як складова собівартості безпосередньо впливають на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, однак їх збільшення при нормальній організації виробничого процесу є наслідком підвищення рівня продуктивності праці, якісних характеристик продукту, що виробляється, та доходу.

Бухгалтерський облік є важливим інструментом управління та діловою мовою бізнесу. Ґрунтуючись на даних бухгалтерського обліку, як системи суцільного, безперервного та документального оформлення господарських процесів, вони дають змогу оцінювати результати господарської діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності виробництва і приймати необхідні управлінські рішення.

Оплата праці - один із елементів собівартості продукції. Нараховування заробітної плати у водночас і її розподілом на відповідні рахунки по статтям в залежності від характеру та призначення використання на підприємстві праці.

Облік використання трудових ресурсів та фонду оплати праці займає одне з центральних місць в системі бухгалтерського обліку на підприємстві і потребує постійного вдосконалення.

Одним з найважливіших показників, який характеризує роботу підприємств, а точніше, виступає загальним критерієм ефективності праці і головним ланцюгом її розвитку, є прибуток, який залежить не тільки від ефективності господарської діяльності, але й багато в чому від ефективності управління процесом взаємовідносин на підприємстві між працівниками, розвитку мотиваційної основи їхньої діяльності.

Важливою особливістю підприємств є, перш за все, їх чутливість до зміни зовнішнього середовища, зокрема, з позицій «близькості» кінцевих результатів їх діяльності і результатів індивідуальної праці персоналу. Щоб цього досягти, треба уміло організувати доцільну, мотивовану поведінкову діяльність працівників. Головним інструментом мотиваційного впливу на поведінку персоналу є набір моделей, які дозволяють оцінювати і кількісно представляти результати його праці так, що вони виступають як рівень досягнення стратегічної цілі.

Слід пам'ятати, що оплата праці працівників — суб'єктів підприємницької діяльності потребує постійного уточнення нюансів у зв'язку з постійними змінами у законодавстві.

Одним із ключових напрямів ринкової реформи оплати праці є зміна порядку формування і використання фонду оплати праці на підприємстві.

Нові підходи до цієї проблеми припускають розгляд фонду оплати праці крізь призму комерційної діяльності підприємств.

Фонд оплати праці підприємства безпосередньо входить до системи комерційних і підприємницьких відносин, що значно підвищує його стимулюючу роль. Посилення стимулюючої функції оплати праці неможливо забезпечити без проведення кожним підприємством самостійної політики в галузі оплати праці. У зв’язку з цим відзначимо , що в теорії і практиці на сьогодні тривають інтенсивні пошуки таких форм організації оплати праці, які найбільшою мірою врахували б специфічні особливості виробничого процесу, його техніко-технологічний устрій, а також своєрідність зовнішнього ринкового середовища, в якому функціонує підприємство.

На підприємстві можуть використовуватися два варіанти формування оплати праці: по-перше, як фіксованої величини, що встановлюється за визначеними нормами, при цьому форма участі робітників у прибутку визначається окремо; по-друге, як частини валового доходу підприємства за винятком податків, частка працівників у прибутку при цьому не встановлюється; інша ж частина валового доходу розподіляється між власниками –– акціонерами. Ці варіанти прийнято розглядати в економічній літературі як нормативний і залишковий метод формування фонду оплати праці.

Оплата праці від валового доходу –– реалізованого чистого продукту –– адекватна умовам ринкової економіки. Цей варіант формування фонду оплати праці вимагає достовірних цін, тобто прямо спирається на ринкові принципи вільного ціноутворення. Найбільш перспективним методом розподілу валового доходу на підприємстві після сплати податків є вільний без нормативний метод. Йдеться про самостійне використання товаровиробниками отриманого доходу, що є його повною власністю на цілі споживання і накопичення, виходячи з власної виробничої стратегії і перспективної оптимальної моделі розподілу ресурсів.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинний забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного працівника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; контроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати і т.п.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

Перехід до ринкових відносин, конкуренція змушують підприємства позбутися зайвих працюючих, або скоротити витрати на оплату праці. В умовах економічної кризи заробітна плата повинна використовуватися як найважливіший засіб для стимулювання до зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва. Але в Україні відсутня ефективна державна політика зайнятості, зарплат і трудових доходів.

Для забезпечення розширеного відтворення і створення засобів для подальшого зростання заробітної плати важливе значення має зростання продуктивності праці у порівнянні із ростом середньої заробітної плати.

Удосконалення повинно відбуватися в результаті оцінки величини робочої сили, в основі якої лежить вартість життєвих благ і послуг, необхідних для нормального життя працівника і членів його сім’ї. На сьогодні, щоб досягти цієї умови, потрібно збільшити середню заробітну плату в декілька разів. Підвищення заробітної плати повинно природно ґрунтуватись на підвищенні продуктивності праці. Джерелами фінансування зарплати можуть бути - ліквідація непотрібних ланок держустанов, скорочення штатів апаратних працівників.

Удосконалення оплати праці передбачає необхідність більш правильного обліку в ній кількісних і якісних затрат праці і покращення використання заробітної плати з метою стимулювання розвитку продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва в цілому.

Для того, щоб людина більш ефективно працювала її потрібно заохочувати. Заохочування можуть бути у вигляді премій та різних надбавок.

Вид та кількість винагород, що організація пропонує, мають важливе значення для оцінки якості трудового життя. Як показують дослідження, винагороди впливають на рішення людей щодо того, влаштовуватися чи ні на роботу, на прогули, на те, скільки вони повинні виробляти, коли потрібно піти з організації, та чи має сенс залишати цю роботу. Дослідження показують, що залежність між прогулами, плинністю кадрів та винагородою носить прямий характер. При добрій роботі, що дає відчуття задоволеності, кількість прогулів має тенденцію знижуватись. Коли робота неприємна, їх кількість значно зростає.