Рижова В.С.

Науковий керівник: Челишева Т.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Використання рейтингової оцінки для оптимізації структури доходів бюджету

Ефективність управління системою доходів бюджету значною мірою залежить від структурної побудови самої системи. Оптимальна структура є запорукою реального планування і повноти виконання доходів бюджету.

Доходи бюджету є предметом дослідження багатьох економістів, зокрема Т.І. Єфименко, В.П. Кодацького, Т.Ф. Куценко, Ц.Г.Огня, А.М.Соколовського та інших.

Метою даної статті є визначення оптимальної структури доходів бюджету шляхом здійснення рейтингової оцінки доходів.

Для початку необхідно визначити критерії групування окремих джерел доходів, на основі яких будуть визначатися рейтинги. До таких критеріїв відносяться

1. Динаміка виконання планових показників за кожним джерелом.

2. Можливість точного планування та прогнозування.

3. Наявність податкових пільг та податкової заборгованості.

4. Частка в сукупних доходах бюджету.

5. Динаміка частки джерела доходу в сукупних доходах бюджету.

6. Витрати на управління.

Далі визначимо рейтинги, з допомогою яких поводиться групування доходів бюджету.[1]

Рейтинг 0 характеризує структуру статей доходів зведеного бюджету, що склалася на сьогодні. Можна визначити, якщо частка окремого доходу у зведеному бюджеті перебуває на рівні 0-1%, то йому присвоюється рейтинг 1, якщо 1-3% - 2, 3-5% - 3, 5-10% - 4, 10-20% - 5, понад 20% - 6.

Рейтинг 1 характеризує рівень відхилення середнього показника виконання плану за останні п’ять років від 100%. Так, якщо виконання плану становило в середньому 100%, то присвоюється найвищий рейтинг 5, якщо виконання плану коливалося на рівні ±1% - 4, якщо ±3% - рейтинг 3, ±5% - 2, ±10% - 1понад ±10% - 0.

Рейтинг 2 відповідає на питання, чи перевиконувались у основному планові показники за п’ять останніх років. Якщо так, присвоюється рейтинг 1, ні – 0.

Рейтинг 3 характеризує динаміку виконання планових показників. Так якщо вона має тенденцію до зростання, то присвоюється рейтинг 3, до зниження – 1, а якщо коливається – 2.

Рейтинг 4 характеризує загальну динаміку окремих джерел доходів бюджету. Якщо воназ року врік зростає, присвоюється рейтинг 3, спадає – 1, важко виявити чітку тенденцію – 2.

Рейтинг 5 відповідає на питання, чи складним є контроль мобілізації доходів до бюджету. Якщо експерт вважає, що контроль даного джерела є досить простим, присвоюється рейтинг 3, складним – 1, а якщо важко сказати – 2.

Рейтинг 6 певним чином випливає із рейтингу 5 та відповідає на питання, чи легко приховати джерело доходу або об’єкт оподаткування. Цей рейтинг також базується на експертній дучці та характеризує складність управління, а саме етапів мобілізації й контролю. Якщо джерело доходу легко приховати то присвоюється рейтинг 1, якщо ні - 2.[2]

Рейтинг 7 виявляє потребу у значних витратах на мобілізацію окремих джерел до бюджету. Цей показник доцільно визначити на основі звітної інформації Державної податкової адміністрації. Якщо відомо, що даний дохід легко приховати, існує податкова заборгованість, різні пільги, планові показники періодично не виконується, скидано здійснити планування, а надходження є нестабільними, то такий дохід можно вважати затратним, йому присвоюється рейтинг 1, у проилежному разі- 3. А якщо важко визначитися з точно оцінкою – 2.

Рейтинг 8 показує залежність доходу від ВВП. Якщо доходи залежать від ВВП, то їм присвоюється рейтинг 2, а якщо ні – 1.

Рейтинг 9 показує, чи є джерело доходів бюджету вичерпним у майбутньому. Цей показник стосується переважно неподаткових платежів. Він досить важливий оскільки потрібно завчасно передбачати можливість зникнення джерела доходу, а також враховувати цей факт при плануванні і прогнозуванні. Якщо існує можливість зникнення джерела доходу, то присвоюється рейтинг 1 (характерно для операцій із капіталом, із продажу земельних ресурсів), а якщо джерело доходу невичерпне – рейтинг 2.[2]

Рейтинг 10 характеризує динаміку змін у структурі доходу, яка, у свою чергу, свідчить про стабільність джерела доходу протягом певного періоду. Так, якщо динаміки не змінюється, то джерело є стабільним (присвоюється рейтинг 4), якщо зростає – 3, спадає – 1, важко визначити – 2.

Використовуючи наведені рейтинги розраховується сукупна рейтингова оцінка. Чим вищий цей показник, тим легше управляти даним джерелом і навпаки. Так, розрахуємо приблизну сукупну рейтингову оцінку по основним податкам та зборам, які наповнюють доходну частину бюджету. Після розрахунку отримуємо такі дані: Податок з доходів фізичних осіб — 28 балів, ПДВ із вироблених товарів — 22 бали, Ввізне мито — 24 бали, Податок на прибуток підприємства — 17 балів, Плата за землю — 24 бали, Акцизний збір із вироблених товарів — 20 балів, Комунальний податок — 19 балів, Державне мито — 22 бали, Фіксований сільсько-господарський податок — 16 балів, Доходи від власності і підприємницької діяльності — 25 балів, Надходження від штрафів і фінансових санкцій — 16 балів.

Таким чином можна зробити висновок, що найкращими точки зору управління та значення для бюджету є податок з доходів фізичних осіб, доходи від власності і підприємницької діяльності, плата за землю та ввізне мито (група 1). Вони отримали найвищі бали за рейтинговою оцінкою, тобто ці доходи не потребують значних затрат і зусиль на управління і разом з тим мають істотне фіскальне значення, забезпечуючи високі надходження до бюджету.

До доходів, які забезпечують високі надходження до бюджету, але складніші в управлінні, відносяться податок на прибуток підприємства, доходи від операцій з капіталом, акцизний збір із вироблених товарів та інші неподаткові надходження (група 2). Державне мито відноситься до доходів, якими легко управляти, але вони не мають істотного значення для бюджету (група 3).

Комунальний податок, фіксований сільсько-господарський податок, надходження від штрафів і фінансових санкцій та плата за торговий патент - це доходи, якими важко управляти та які майже не грають ролі у доходній частині бюджету (група 4).

На підставі оцінки можна запропонувати при формуванні бюджету звернути увагу на доходи першої групи та доповнити їх доходами другої при правильному підході до їх управління. Доходи ж четвертої групи доцільно вилучити з бюджету, тому що при високих витратах на їх управління вони майже не мають фіскального значення

Список літератури:

1. Огонь Г.Ц. Доходи бюджету України: теорія та практика. – К.:КНТЕУ, 2005. – С.52

2. Тиимченко О.М., Сибірянська Ю.В. Оптимізація структури доходів бюджету. //Фінанси України. – 2008. – №7. - С. 17-27