Воропаєва О.О.

Одеський національний політехнічний університет

Реструктуризація підприємства як економічна категорія

При здійсненні реформ в економіці України вирішальну роль відіграють зміни як в структурі національної економіки в цілому, так і в структурі окремих галузей і суб’єктів господарювання. Такі зміни найчастіше пов’язують з реструктуризацією. Проблема реструктуризації в Україні на мікрорівні набула ключового значення для всього процесу реформування економіки країни.

У нормативно – законодавчих актах України термін “реструктуризація підприємства” вперше було використано у Законі “Про відновлення платоспроможності підприємства - боржника або визнання його банкрутом” ( попередня назва – Закон України “Про банкрутство”). Згідно останньої редакції цього Закону під реструктуризацією підприємства слід розуміти “здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів”.

У сучасній науковій літературі поширеним явищем є ототожнення понять “реформування підприємства” і “ реструктуризація підприємства”. В російській “Типовій програмі реформи підприємства” трактується, що мета реформування може бути досягнута шляхом реструктуризації. Разом з тим, автори колективної монографії “Реструктуризация предприятий и компаний”, роблять висновок про те, що реструктуризація є основним засобом реформування підприємства, і в той же час розглядають її як «можливо єдиний засіб реформування підприємства»[1].

Як типове також можна навести наступне визначення: “Під реформою фірми та інших комерційних організацій розуміється зміна принципів їх дій, спрямована на їх реструктуризацію, яка сприяє поліпшенню управління, підвищенню ефективності виробництва і конкурентоспроможності продукції, що виробляється, продуктивності праці, зниженню витрат виробництва, поліпшенню фінансово-економічних результатів діяльності”[2].

Хоча поняття “реформування підприємства” є ширше за змістом, і, окрім реструктуризації, включає напрямки, які не передбачають структурної перебудови підприємства.

У сучасній науковій літературі зустрічаються випадки ототожнення поняття “реструктуризація підприємства” з поняттями “реорганізації” або “реінжинірингу”, прикладом чого є положення, висловлене авторами монографії “Антикризовий менеджмент”, що всі “фундаментальні перетворення і радикальне перепроектування підприємства та його найважливіших процесів” виступає як його реінжиніринг [3].

Слід зазначити, що реорганізація підприємства і його реінжиніринг виступають лише як окремі напрями реструктуризації.

Під реструктуризацією в усьому світі розуміється безупинний процес підвищення конкурентоспроможності підприємства через вжиття менеджментом комплексу внутрішніх заходів для адаптації системи управління бізнесом до ринкових умов, що постійно змінюються [4].

В цьому трактуванні поняття реструктуризації відзначена її головна характеристика, а саме – адаптація. Подібний підхід простежується і у працях таких авторів, як І.І. Мазур, В.Д. Шапіро. Вони розглядають реструктуризацію підприємства як “сукупність заходів щодо комплексного приведення умов функціонування компанії у відповідність до умов ринку, що змінюються, і розробленої стратегії її розвитку” [5].

Реструктурування – це комплексне запровадження змін в управлінні підприємством, спрямоване на підвищення його ефективності і конкурентоспроможності, це зусилля, спрямовані на підвищення пристосованості конкретного суб’єкта економіки до змінених умов і правил гри.

Спираючись на зарубіжний досвід трактування поняття “ реструктуризація підприємства” (у працях закордонних вчених реструктуризацію часто пов’язують з необхідністю адаптації підприємства до нових умов ринкової економіки і до змін попиту) і практичні аспекти її проведення, та враховуючи, що для українських підприємств вона має означати перетворення в організації ринкового типу, у деяких вітчизняних авторів з’являється усвідомлення необхідності втілення реструктуризаційних заходів як “способу усунення суперечностей між потребами ринку та застарілою логікою поведінки підприємства”.

Найбільш повне та узагальнене трактування сутності поняття “реструктуризація підприємства” зустрічається в роботі Білик М.Д., яка під реструктуризацією підприємства розуміє “...систему організаційно-економічних та інших заходів, спрямованих на реформування його господарської діяльності та досягнення стратегічних цілей його розвитку шляхом здійснення необхідних структурних перетворень, адаптованих до зміни факторів зовнішнього середовища його функціонування”[6].

Проведений аналіз наукових поглядів фахівців дозволяє визначити наступні найбільш характерні риси, які мають бути покладені в основу визначення поняття “ реструктуризація підприємства” як економічної категорії і в кінцевому підсумку подати власне бачення цього терміну.

1. Основу реструктуризації має становити комплекс структурних перетворень. У процесі її проведення має бути забезпечена комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери функціонування підприємства (маркетинг, фінанси тощо). Якщо структура розглядається як “сукупність внутрішніх зв’язків, будова, внутрішня упорядкованість об’єкта”, як сукупність стійких зв’язків об’єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах, то реструктуризацію можна розглядати як зворотній процес, покликаний здійснити перебудову цих зв’язків у вигляді реакції на зміни усередині організації та поза її межами, створити оптимальні структури для досягнення певних цілей.

2. Структурні перетворення підприємства в процесі його реструктуризації мають проводитися на системній основі багатьма заходами. Спектр засобів, які використовуються у рамках проектів реструктуризації, досить широкий. Адже деякі підприємства потребують проведення простих оздоровчих заходів з метою поліпшення стану своєї фінансово – господарської діяльності, а в інших випадках необхідне впровадження складних довготривалих проектів.

3. Реструктуризація підприємства повинна бути орієнтована на стратегічні цілі його розвитку. Головним критерієм ефективності проведення реструктуризації слід розглядати реалізацію поставлених завдань у процесі її здійснення та ступінь досягнення стратегічних цілей функціонування підприємства.

4. Розглядаючи реструктуризацію підприємства як систему певних заходів, необхідно виділити таку властивість системи, як її адаптивність, тобто здатність ефективно виконувати задані функції у певному діапазоні мінливих умов. Дії щодо адаптації до нових умов господарювання можна вважати головною характеристикою реструктуризації. Таким чином, реструктуризацію підприємства не слід розглядати як реалізацію одноразової мети (наприклад, запобігання банкрутству), це постійний інструмент пристосування до нових умов господарювання.

5. Управлінські рішення у процесі проведення реструктуризації повинні мати перспективну спрямованість на пристосування до зміни факторів зовнішнього середовища. Існування тісної залежності між станом зовнішнього середовища та поведінкою підприємства, його внутрішнім середовищем призводить до необхідності своєчасної адаптації до нових ринкових умов.

6. Інноваційний характер запроваджуваних структурних змін. Здійснення реструктуризаційних заходів повинно ґрунтуватися на використанні інновацій та створювати можливості для впровадження новітніх досягнень науки і техніки у подальшу діяльність підприємства.

Враховуючи наведені особливості реструктуризації підприємства, пропонується наступна редакція цього поняття: під реструктуризацією підприємства слід розуміти сукупність економічних відносин, пов’язаних із послідовним впровадженням системи організаційно – економічних, техніко – технологічних, фінансових та правових заходів, що носять інноваційний характер та спрямовані на адаптацію господарської діяльності підприємства до змін умов зовнішнього середовища функціонування і обраної стратегії розвитку.

Список літератури

1. Мазур И.И., Шапиро В.Д и др. Реструктуризация предприятий и компаний. Справочное пособие. – М.: Высшая школа, 2000. – 587 с.

2. Бондарь Н.П. и др. Эффективное управление фирмой: современная теория и практика. – СПб.: Изд. дом «Би- знес-пресса», 1999. – 416 с.

3. Антикризисный менеджмент / Под ред. А.Г. Грязновой – М.: Тандем- эмос, 1999. – 368 с.

4. Заболотний В.М. Реструктуризація і конкурентоспроможність українських підприємств: сутність і підходи // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2000. - № 2 (90). – с. 71 – 72.

5. Мазур И.И., Шапиро В.Д и др. Реструктуризация предприятий и компаний. – М.: Высшая школа, 2000. – 587 с.

6. Білик М. Сутність та класифікація реструктуризації державних підприємств // Економіст. – 2000. - № 1. – с. 96 – 99.