к.е.н., доцент Канєєва І.І.

Темерєва І.О.

Cтратегія управління ризиками в комерційному банку в умовах фінансової кризи

У світовій практиці стратегію управління ризиками ефективно використовуються в багатьох сферах бізнесу та управління. Управління ризиками в останні роки стає все більш необхідним у будь-якому бізнес-середовищі. Особливо гостро ці проблеми постають у банківській сфері, що зумовлено глобальною фінансовою кризою.

Проблемами ризиків займалися такі вчені, як І.А. Бланк, А.В.Воронцовський, К.В. Галіцин, М.С. Дороніна, В.І.Жлуктечко та інші.

У сучасних кризових умовах цей процес стає дуже актуальним. Тому є необхідним розробка ефективної стратегії управління ризиками в умовах кризи. Метою статті є визначення найбільш прийнятної стратегії управління ризиками на прикладі Промінвестбанку.

Стратегія ризик-менеджменту банку базується на дотриманні принципу беззбитковості діяльності та спрямована на забезпечення оптимального співвідношення між прибутковістю окремих бізнес-напрямів та рівнем ризиків, що приймає на себе банк, здійснюючи певні операції [1].

В процесі управління ризиками будь-якого банку задіяні Спостережна Рада, Правління, Управління внутрішнього аудиту та спеціалізований підрозділ – Департамент ризик-менеджменту. Правління Банку є відповідальним за функціонування системи внутрішнього контролю та управління ризиками. Спостережна рада систематично відстежує стан управління ризиками, впливає на обрану Правлінням схильність до ризиків. Управління внутрішнього аудиту здійснює перевірку та тестування систем внутрішнього контролю та управління ризиками [2].

Розглянемо стратегію управління ризиками на прикладі «Промінвестбанку». Управління банківськими ризиками є одним із ключових елементів стратегії розвитку Промінвестбанку. Головні засади управління ризиками в Промінвестбанку базуються на загальновизнаних підходах і рекомендаціях Базельського комітету (Базель ІІ) та Національного банку України [4].

Мета системи аналізу й керування ризиками діяльності банку досягається на основі системного, комплексного підходу, що включає вирішення наступних завдань:

· виявлення та аналіз всіх ризиків, які виникають у банку в процесі діяльності;якісна й кількісна оцінка (вимір) окремих видів ризиків;

· встановлення взаємозв'язків між окремими видами ризиків;

· проведення повного аналізу рівня ризиків за здійснюваними та запланованим банком операціям з метою визначення сумарного розміру банківських ризиків.

Виявлення ризиків проводиться на регулярній основі з огляду на динамічну зміну зовнішнього та внутрішнього середовища. Відповідно до статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для управління ризиками в банку працюють: Комітет з питань управління активами і пасивами;Головний кредитний комітет;Головний тарифний комітет. Комітети приймають рішення в межах своєї компетенції, здійснюючи управління основними категоріями ризику, такими як кредитний ризик, ризик ліквідності, ринковий ризик, валютний ризик, процентний ризик, операційно-технологічний ризик. Загальний контроль за управлінням ризиками здійснюється керівництвом та Спостережною Радою Промінвестбанку [4].

Стратегія ризик-менеджменту банку базується на дотриманні принципу беззбитковості діяльності й спрямована на забезпечення оптимального співвідношення між прибутковістю бізнес-напрямків діяльності банку й рівнем прийнятих на себе ризиків [1]. Стратегія ризику-менеджменту має на меті використання всього спектру інструментів зниження ризику й застосування кожного конкретного інструмента залежно від виду ризику. Велика увага приділяється аналізу та оцінці ризиків, з якими стикається банк в своїй діяльності. Управління кредитним ризиком, вплив якого на капітал банку є найбільш суттєвим, спрямований на підвищення якості активів, створення диверсифікованої структури кредитного портфеля, формування достатнього обсягу страхових резервів. Процес управління ризиком здійснюється на центральному рівні, на рівні Головних регіональних управлінь та на рівні філій банку. Ефективно діє система лімітів та розподілу повноважень. Банк завжди керується принципами обережності та зваженості при формуванні свого кредитного портфеля, що забезпечується завдяки системі лімітів на активні операції, якісній оцінці платоспроможності позичальника та вартості застави, регулярного моніторингу обслуговування заборгованості та стану застави упродовж терміну кредиту. Не меншу увагу банк приділяє підтримці адекватного рівня ліквідності, достатнього для виконання усіх зобов'язань перед клієнтами та контрагентами у повному обсязі та в строк. Ризик ліквідності банку обмежується встановленням лімітів на довгострокові та короткострокові розриви ліквідності, обсяг високоліквідних коштів, коефіцієнти ризику ліквідності. Для визначення величини умовно-постійних коштів на рахунках клієнтів розраховується величина незнижуваного залишку. Управління ризиком платоспроможності здійснюється шляхом визначення оптимальних значень для ключових показників ризику та контролю за дотриманням цих значень філіями банку. Для дослідження впливу форс-мажорних обставин на показники діяльності банку та виконання нормативних вимог, встановлених Національним банком України, використовуються алгоритми стрес-тестування [3].

Управління внутрішніми операційними ризиками здійснюється на основі розробки і впровадження внутрішніх правил здійснення банківських операцій, дотримання принципів розмежування меж повноважень та відповідальності, підтримання взаємоузгодженої системи лімітування операцій, забезпечення послідуючого контролю банківських операцій, належного підбору та підготовки кваліфікованого персоналу, автоматизації банківських процесів, технологій та систем захисту інформації, створення резервних та дублюючих систем. Контроль за ризиком

Методики та моделі, які використовуються банком для оцінки, вимірювання та контролю за ризиком періодично оцінюються на предмет адекватності поточним реаліям і вимога, в тому числі на основі проведення бек-тестувань. Розуміння ризику, його оцінка і методи управління ним в Промінвестбанку є пріоритетними, тому система управління ризиками постійно вдосконалюється і розвивається.

Таким чином, можна сказати, що для подальшого розвитку стратегія управління Промінвестбанку повинна будуватися на таких засадах:

1. Мінімізація процентного ризику, тобто: ціноутворення на банківські продукти, контролю за встановленими лімітами на показники чистої процентної маржі, частки процентних доходів в структурі доходів банку, обмеження коефіцієнту ризику, розрахованого на основі оцінки різниці між активами, чутливими до зміни процентних ставок, і зобов'язаннями, чутливими до зміни процентних ставок (геп-аналізу), тестування чутливості чистого процентного доходу до зміни процентних ставок. Ринкові та валютні ризики мінімізуються шляхом встановлення лімітів на здійснення операцій філіями банку, здійснення міжбанківських операцій, обмеження максимальних потенційних втрат від утримання фактичних позицій.

2. Контроль за ризиком, що повинен охоплювати контроль за дотриманням встановлених лімітів, розмежування обов'язків, повноважень, впливу та відповідальності між підрозділами і працівниками Банку, контроль за портфельними та індивідуальними ризиками, контроль за виконанням банком та його структурних підрозділів цільових орієнтирів, встановлених на основі бізнес-планування, періодичне проведення внутрішнього та зовнішнього аудиту банку та банківських операцій та інші складові.

3. Моніторинг ризику, що передбачає відстеження усіх фінансових та господарських процесів, що здійснюються Банком, розрахунок поточних показників ризику, вивчення їхньої динаміки, аналіз причин зміни, розробку превентивних заходів для мінімізації ризиків у разі виявлення негативних тенденцій та вдосконалення банківських процесів за результатами проведеного аналізу.

Список використаних джерел:

1. Бланк, И.А. Стратегия и тактика управления финансами [Текст] : монография / И.А. Бланк, – К.: Итем ЛТД, 2006. – 534 с.

2. Воронцовский, А.В. Управление рисками [Текст] : Учеб.пособие / А.В. Воронцовский , – 2-е узд. испр. и доп. – СПб.: ОЦЭ и М, 2006

3. Дороніна, М.С. Передумови формування сучасної методології управління підприємством [Текст] / М.С. Дороніна // Комунальное хазяйство городов. – К.: Техника, 2007. – С.81-91.

4. http://www.pib.com.ua,