Витоптова В.А.

НДЦ "Кіровоградагропромпродуктивність"

Аналіз динаміки продуктивності праці в скотарстві і факторів, що впливають на її рівень

За останнє десятиріччя в сільському господарстві і в інших галузях агропромислового комплексу України відбулися значні соціально-економічні перетворення. Перехід до ринкових відносин в АПК проходить неоднозначно. Формування ринку продовольства – одне з найбільш складних завдань реформування економіки. Це зумовлюється, перш за все, складністю галузі як об’єкту реформування, оскільки сільське господарство представляє собою складну виробничу систему, в якій взаємодіє багато економічних, соціальних і біологічних факторів.

Впровадження економічних методів управління, притаманних ринковим відносинам, в своїй основі, базується на використанні нормативних показників праці, матеріалів, коштів, які в свою чергу являються мотиваційними чинниками економії ресурсів, трудозатрат і підвищенні ефективності господарювання.

Для узагальнюючих висновків потрібно розглянути продуктивність праці стосовно його складової – тваринництва, а також на рівні сільгосппідприємства. При цьому результат праці визначається вартістю валової продукції. У звітних документах вона вимірюється зіставними цінами, які протягом значної кількості років залишаються незмінними. Це дозволяє простежити динаміку продуктивності праці та зіставити її рівні в різних галузях економіки.

Особливість галузі скотарства полягає в тому, що об’єктом відтворення є молодняк і дорослі тварини на відгодівлі, які належать до оборотних засобів виробництва. Отже, кінцевий результат, ефективність використання відгодівельного контингенту, а також інших засобів виробництва залежить від швидкості обороту м’ясного поголів’я, інтенсивності його вирощування та відгодівлі. Тому підвищення ефективності виробництва яловичини можна досягнути лише на основі інтенсивної відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, що дозволяє використовувати енергію його росту, прискорювати оборот засобів, підвищувати коефіцієнт використання тваринницьких приміщень. Результатом інтенсифікації є забезпечення відгодівлі тварин з великою масою і вгодованістю.

Розвиток виробництва яловичини тісно пов’язаний з реформуванням аграрних підприємств, удосконаленням їх виробничої та галузевої структур, які можуть бути сформовані лише на основі спеціалізації, кооперування й оптимальної концентрації галузей. Повною мірою судити про рівень економічної ефективності виробництва яловичини можна лише після її реалізації. Ринок м’яса великої рогатої худоби формується в основному з двох сегментів: перший – реалізація яловичини та телятини у свіжому вигляді, яка відбувається на ринках і в роздрібній торгівлі, другий – продаж худоби як сировини для підприємств м’ясної промисловості. Ці сегменти ринку суттєво відрізняються. Якщо перший можна віднести до конкурентних ринків, то другий є складною ринковою системою з монополістичною владою, яка полягає у формуванні закупівельної й реалізаційної ціни.

Для суспільства збільшення виробництва м’ясної продукції відповідає вимогам повноцінного харчування населення, сприяє створенню експортного потенціалу, дозволяє раціонально використовувати природноекономічні умови досліджуваного регіону. Нині ж гострою проблемою є недовиробництво, дефіцит м’ясної продукції, хоча через низьку купівельну спроможність населення створюється видимість її перевиробництва. Такий стан галузі зумовлений дією багатьох чинників, насамперед, економічного характеру. На макрорівні – це диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, позбавлення державної підтримки розвитку скотарства, на мікрорівні – низький рівень забезпечення оборотними коштами, зниження рівня годівлі, погіршення якості кормів і матеріально-технічної бази, зниження рівня організації виробництва й мотивації праці. Все це не дає змоги застосовувати нові технології, не забезпечує ритмічності виробництва, не сприяє збільшенню обсягу продукції, поліпшенню якості та зниженню собівартості яловичини. У нинішніх умовах забезпечення високого рівня розвитку скотарства вимагає від господарств значних матеріальних і фінансових ресурсів, однак у більшості з них вони відсутні.

Аналітичні дані досліджуваних підприємств показали, що найбільший вплив на основні показники ефективності виробництва яловичини має рівень продуктивності худоби. Групування господарств за рівнем середньодобових приростів живої маси 1 голови худоби свідчить, що при збільшенні цього показника від 350 до 500 г на 55,6% зростає віддача кормів і праці. Затрати кормів на 1 ц приросту знижуються на 24%, а трудомісткість – на 36 відсотків. Окупність кормів підвищується на 34,5%, а продуктивність праці при вирощуванні худоби зростає на 53,3 відсотка. За таких умов спостерігається зниження собівартості 1 ц приросту живої маси на 22 відсотки. Знижується також і рівень збитковості виробництва яловичини.

Продуктивність худоби, виробництво яловичини та його економічна ефективність тісно пов’язані з рівнем годівлі тварин, тобто, з успішним вирішенням проблеми кормозабезпечення господарств. Так для отримання середньодобового приросту 600 гр. Необхідно за добу згодовувати молодняку ВРХ вагою 180-200 кг - 5-5,5 к .од. Але на протязі 2001-2005 років цей показник в середньому становить 4,7 к.од., що також негативно впливає на ріст економічної ефективності виробництва яловичини.

Прямий зв’язок оплати праці з її продуктивністю виявляється у всіх випадках. Незначна порівняльно з іншими галузями вітчизняної економіки оплата праці в тваринництві, зокрема в скотарстві, пояснюється надто низькою продуктивністю праці. Частка оплати праці в структурі виробничих витрат стала вдвічі меншою, ніж наприкінці 80-х років. Але за період 2003-2008 рр. в досліджуваних господарствах видна чітка тенденція до збільшення відсотку оплати праці (від 9,97% в 2003 р. до 12,63% в 2008р.). Це свідчить про можливість суттєвого підвищення заробітків за рахунок економії на матеріальних витратах. Водночас дороговизна матеріальних ресурсів при фінансовій неспроможності підприємств змушує обмежувати частку оплати праці. Раціонально організована і неухильно зростаюча оплата стає надійним фактором ефективності виробництва.

За аналізований період відбулося значне скорочення обсягів виробництва яловичини і воно стало збитковим. Основні причини цього полягають у низькому рівні окупності витрат, обумовлених високим диспаритетом цін на худобу і виробничі ресурси, порушенні технології виробництва, недостатньому рівні годівлі і низькій продуктивності худоби.

Дослідженнями встановлено, що поголів’я великої рогатої худоби в даних господарствах скоротилося за аналізований період майже вдвічі. Особливо негативним є те, що різко скоротилося поголів’я корів - відповідно на 46 і 60 відсотків. Водночас багато сільськогосподарських підприємств позбуваються тваринництва, зруйновано спеціалізовані відгодівельні господарства.

Відбувається зниження ефективності виробництва яловичини в сільськогосподарських підприємствах: продуктивність худоби зменшилася на 16,4%, затрати кормів і праці зросли, відповідно, на 11 та 64 відсотки, а собівартість 1 ц приросту живої маси за останні 5 років підвищилася на 31,2 відсотка. Хоча ціна реалізації 1 ц живої маси і зросла з 2004 по 2008 р. більш ніж у два рази, рівень збитковості вирощування худоби на м’ясо залишається досить високим.

На основі проведеного аналізу обґрунтовано положення підвищення економічної ефективності виробництва яловичини за рахунок системного удосконалення організаційних, техніко-технологічних і економічних факторів, які сприяють зростанню ефективності виробництва м’яса великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах. Таким чином, важливо використати комплексні підходи до вирішення всіх основних регуляторів для поліпшення економіки тваринництва.