Чернишова Л.В.

Дніпропетровський національний університет

Розвиток зорового сприйняття у дітей з вадами слуху

Загальні і специфічні закономірності психічного розвитку дітей з порушеннями слуху виявляються у процесі становлення пізнавальних процесів, особливе значення серед них має сприйняття.

Сприйняття - віддзеркалення предметів, ситуацій і подій, що виникає при безпосередній дії фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуття в сукупності їх властивостей, їх цілісності. Сприйняття має активний саморегулюючий характер. У розвитку всіх видів сприйняття у дітей з недоліками слуху є специфічні особливості. Велике значення для компенсації порушень слуху має зорове сприйняття. Розвиток зорового сприйняття слід розглядати відповідно до етапів його формування в дитячому віці.

Якщо дитина народилася глухою, то своєрідність розвитку зорового сприйняття виникає вже в перші місяці життя. У дитини з нормальним слухом в перші місяці життя виникає зв’язок між слуховими і зоровими діями. Зовнішній вигляд матері пов’язується з її голосом. Предмети, які мають звучання притягують увагу дитини з нормальним слухом, розширюють коло її зорового сприйняття, тоді як глуха дитина не має цієї можливості. Найбільш суттєві зміни в розвитку зорового сприйняття у глухих дітей у порівнянні з дітьми із нормальним слухом починають виникати в кінці першого року життя і найбільше посилюються в перші 2-3 роки життя, тому що діти із збереженим слухом в цей період оволодівають словесною мовою.

Психологічні дослідження показують, що процес сприйняття змінюються, коли дитина оволодіває словесними визначеннями предметів. Включення мови в процес сприйняття дає можливість дитині узагальнювати предмети, ігноруючи несуттєві ознаки в тому випадку, коли предмети мають однакову назву.

Для розвитку сприйняття велике значення мають практичні дії з предметами. У дітей з нормальним слухом дії з предметами часто супроводжуються словесним спілкуванням з дорослими або з старшими дітьми, які повідомляють їм назви не тільки предметів, але і їх окремих частин, властивостей. Вони зосереджують увагу дітей на цих ознаках, що робить процес сприйняття більш повним. Отже, мовні засоби дозволяють аналізувати і синтезувати предмети, виділяти окремі частини і властивості предметів, групувати їх за будь-якою ознакою.

З розвитком практичних дій глухих дітей їх зорове сприйняття уточнюється і деталізується. Удосконалення зорового сприйняття допомагає оволодінню відповідним міміко-жестовими позначеннями. Але недостатня диференційованість міміко-жестових позначень не дає тої допомоги для розвитку зорового сприйняття, яку дає оволодіння словесною мовою. Без спеціального навчання словесної мови та розширення уявлення про навколишній світ глухі діти оволодівають тонким диференційованим сприйняттям предметів, їх якостей і частин по відношенню до тих предметів, з якими безпосередньо пов’язана їх практична діяльність.

Як показують експериментальні дослідження, в молодшому шкільному віці глухі діти мають особливості зорового сприйняття у порівняні з їх однолітками з нормальним слухом. Процес зорового сприйняття предметів в них відбувається повільніше, ніж у дітей з нормальним слухом. Їм складніше розчленувати предмети на частини та за ознаками при сприйнятті, особливо коли треба виділити частини в предметах, і такі ознаки, які мало відрізняються від аналогічних ознак інших предметів. Глухим дітям складніше ніж їх одноліткам із нормальним слухом встановлювати співвідношення між цілим предметом та окремими його елементами, відрізняти предмети за формою і контуром. Вони також мають труднощі у визначенні предметів, які сприймаються у незвичайних ракурсах.

Труднощі, які виникають у глухих молодших школярів, при розпізнаванні предметів по контуру та в незвичайних ракурсах впливають на сприйняття зображень. У дітей виникають труднощі в пізнанні предметів, які зображені по законам перспективи, в розумінні зображеного руху. Разом з тим, вони можуть зрозуміти і описати такі малюнки з допомогою педагога.

За даними досліджень, зорове сприйняття глухих значно розвивається в період навчання в школі, що приводить до зближення ліній розвитку зорового сприйняття у глухих дітей та дітей з нормальним слухом. Але існує специфіка в розвитку зорового сприйняття глухих. В них формується диференційоване сприйняття міміки та жестів інших людей, зміни положень пальців руки людини при дактильній мові, а також руху губ, обличчя та голови людини при мовленні. Зорове сприйняття має дуже велике значення для розвитку можливостей глухого спілкуватися з оточуючими його людьми, для сприйняття зверненої до нього мови. Зорове сприйняття глухої дитини широко використовується в процесі навчання мови.

Зорове сприйняття виконує й іншу дуже важливу роль в житті глухих - воно є головним джерелом їх уявлень про навколишній світ. Його роль важко переоцінити в трудовій діяльності глухих. Тому педагогам і вихователям глухих необхідно уважно ставитись до формування і розвитку зорового сприйняття глухих дітей, забезпечити можливість більш раннього розвитку зорового сприйняття в єдності з формуванням словесної мови та мислення.

На кожному етапі навчання глухих дітей велике значення має розвиток диференційованості сприйняття, його аналітико-синтетичних можливостей, його цілісності та розуміння від рівня оволодіння засобами словесної мови та абстрактно-логічного мислення, від глибини знань дитини про предмет, який вона сприймає.

Отже, зорове сприйняття дітей з порушеннями слуху розвиваються за тими ж законами , що і сприйняття дітей з нормальним слухом, але специфіка порушень приводить до несвоєчасного формування між функціональних взаємодій (між сприйняттям та мовою), а це негативно впливає на розвиток одного з найскладніших ознак сприйняття - розуміння.