Методика прведення уроків узагальнення з хімії

Сучасна педагогічна психологія вважає , що для кожного вікового періоду є свій , найбільш характерний ведучий вид діяльності : в дошкільному – гра , в молодшому шкільному – вчення , в середньому шкільному віці - розвернута суспільно – корисна діяльність в усіх її варіантах ( учбова , трудова , суспільно – організаційна , художня , спортивна тощо ). В цей період учні активно оволодівають різними формами спілкування . В старшому шкільному віці ведучою стає особлива форма учбової діяльності , яка носить вже більш профорієнтаційний та забарвлений самостійними судженнями та оцінкми характер. Сказане не означає , що в кожному віці учень повинен займатися саме ведучим видом діяльності. Важливо постійно розбивати все багатство видів діяльності , що забезпечують всесторонній розвиток особистості . Разом з тим , знання ведучих видів діяльності дозволяє вчителям більш активно використовувати і формувати їх в навчанні та вихованні .

Учбово – пізнавальна діяльність супроводжується внутрішнім психічним процесом засвоєння учнями учбової інформації. Розглянемо психологічну характеристику процесу засвоєння , який включає в себе сприйняття , розуміння , осмислення , узагальнення , зкріплення , застосування .

Сприйняття припускає відображення у свідомості людини окремих властивостей предметів і явищ , що діють в цей момент на органи чуття. В сприйняття входять не тільки данні безпосередніх відчуттів учня ( зорових , моторних , тактильних тощо ) , але й данні його попереднього досвіду . В цьому розумінні сприйняття ширше безпосереднів відчуттів . Сприйняття припускає впізнання предметів і явищ , віднесення їх до конкретних груп , що знає учень по своєму минулому досвіду .

Сприйняття повинне обов’язково переростати в розуміння вивчаємого , яке здійснюється шляхом первинного і , в значній мірі , узагальненого встановлення зв’язків між явищами та прцесами , з’ясування їх будови , складу , призначення , вскриття причин вивчаємих явищ чи подій , мотивів окремих вчинків історичних особистостей або літературних героїв , суті окремих слів і т.д.

Для підвищення ефективності розуміння вивчаємого дуже важливі доступний та логічний виклад матеріалу , що дозволяє успішно слідкувати за думкою викладача. Особливо важливо будувати навчання таким чином , щоб самі учні зпівставляли вивчаєми факти , дослідження , з’ясовуючи їх причини , самостійно робили деякі попередні висновки .

Але не можна забувати , що розуміння ще не забезпечує повного засвоєння вивчаємого явища . Воноє лише необхідною основою для наступного , більш глибокого та різностороннього осмислення вивчаємої інформації. Осмислення характеризується вже більш глибоким протіканням прцесів порівняння , аналізу зв’язків між вивчаємими явищами , вскриття різносторонніх причинно – наслідкових залежностей . В ході осмислення значно збагачується розуміння вмвчаємого , воно стає більш глибоким . На цьому етапі з’являється окреме відношення до вивчає мого матеріалу , воно стає зародка переконань , вміння доводити справедливість окремих висновків та суджень , робити учбові відкриття і т. д. В результаті учень не тільки розуміє матеріал , але й глибоко осмислює його і впевнено оволодіває ним.

Осмислення безпосередньо переростає в процес узагальнення знань , в ході якого виділяються і об’єднуються загальні суттєві риси предметів і явищ дійсності , вивчаємих у відповідний період навчання . Саме у виділенні головного , суттєвого в учбовій інформації особливо яскраво проявляє себе узагальнення . Але , щоб здійснити видокремлення головного , треба аналізувати факти і властивості , стилізувати їх певним чином , абстрагуватися від деталей і конкретностей , порівнювати їх значимість і робити обоснований висновок про те , які з них найбільш суттєві . Під час навчання все це проявляється в русі думки учня до засвоєння суті і визначення понять , до складання плану , висновків , резюме , до здійснення класифікації та систематизації схем , таблиць .

Процес узагальнення не обов’язково завершує навчання . Узагальненні данні ( закон , визначення тощо ) можуть бути подані і на початку вивчення теми . Це зустрічається звичайно при дедуктивному підході . Ступінь узагальненості знань перевіряється в ході переносу їх на рішення нових учбово – практичних задач.

Процес узагальнення в ході навчання протікає при активному управлінні з боку вчителя , який спеціально заохочує учнів до діяльності ,що формує вміння узагальнити вивчаєме , відробляє , по психологічній термінології , діяльність узагальнення .

В ході засвоєння знань . потрібно забезпечити не тільки міцність та глибину , але і діючись знань , тобто вміння застосовувати їх на практиці в навчанні та житті . Застосування знань здійснюється в самих різноманітних видах і залежить від характеру учбового предмету , специфіки змісту навчального матеріалу .

Особливу увагу при вивченні хімії потрібно звернути на узагальнення теоретичних знань учнів , що є складовою частиною процесу навчання , ланкою , яка забезпечує перехід від одиночного до загального , від абстрактного до конкретного та відтворення його у мисленні. Узагальнення включає виділення та об’єднання загальних істотних рис предметів і явищ дійсності , диференціацію істотних ознак . Виявляючи найбільш суттєве у явищах , що вивчаються , учні встановлюють загальні ознаки , роблять висновки , на підставі яких вивчають конкретні явища .

Узагальнення є необхідним етапом навчання , оскільки дає змогу глибше зрозуміти провідні ідеї курсу , нові зв’язки між окремими елементами знань , привести знання в струнку систему .

Як відомо , у педагогічній психології і дидактиці за особливостями пізнавальної діяльності розрізняють два етапи узагальнення : емпіричне та теоретичне . Враховуючи вік учнів , їх навчальні можливості і особливості навчального матеріалу , в процесі навчання на першому етапі використовують емпіричне узагальнення , що досягається формально – логічним шляхом . У подальшому , в процесі розвитку набутих знань . використовується теоретичне узагальнення .

Узагальнення знань повинно проводитись в тій чи іншій мірі на кожному уроці , але це ж виключає проведення узагальнюючих бесід , лекцій , семінарів , які можуть проводитись на так званих уроках – узагальнення знань і вмінь .

Програмою з хімії передбачені уроки узагальнення знань з курсу неорганічної та органічної хімії . Вивчення шкільного курсу хімії завершується заключними уроками , на яких узагальнюються знання по всьому вивченому матеріалу за чотири роки .

На заключному етапі навчання хімії можна виділити п’ять основних типів узагальнюючих уроків :

1. Уроки узагальнення основних понять , законів , теорій хімії .

2. Уроки систематизації знань о залежності властивостей хімічних елементів та їх сполук від положення в періодичній системі Д.І. Менделєєва та електронної будови атомів .

3. Оглядові уроки , на яких розглядаються важливіші класи неорганічних та органічних сполук , на основі вчення про хімічний зв’язок та будову речовин .

4. Уроки по систематизації відомостей про хімічні процеси .

5. Уроки , що розкривають роль хімії в промисловому виробництві .

Уроки узагальнення рекомендується починати з постанови задачі та мети . Потім прослуховуються відповіді учнів або раніше підготовлені ними доповіді стосовно вузлових питань розділу чи курсу хіміїю На уроках узагальнення пропонується організовувати самостійну роботу учнів з підручником , довідниками та іншими посібниками , вирішення розрахункових та експериментальних задач , виконання дослідів . Урок закінчується узагальненням вчителя .

Різновид узагальнюючого уроку – урок – конференція , до якого учні по завданню вчителя готують доповіді , використовуючи не тільки підручник , але й додаткову літературу . Уроки конференції можна провести , наприклад , на теми «Білки », «Місце хімії в системі наук про природу . Значення хімії для розуміння наукової картини світу ».

Урок узагальнення може бути уроком вдосконалення знань та навчання їх використання , а може бути уроком вдосконалення знань і вмінь. Якими б не були за своєю конструкцією уроки узагальнення , їх об’єднує спільна основна мета – повторити навчальний матеріал , закріпити , узагальнити і вдосконалити уміння і знання учнів з певного розділу .А прийоми , методи і засоби для досягнення цієї мети , як і послідовність ланок процесу навчання , можуть бути різними . Особливого значення в цьому плані набувають заключні , узагальнюючі уроки з тем , розділів програм та курсу в цілому .заключний урок – це не просто опитування учнів з теми . На ньому за певною системою робляться підсумки вивченого , організовується аналітико – синтетична діяльність учнів по складанню узагальнюючих таблиць та схем . Як ефективний засіб повторення , закріплення та поглиблення знань використовують демонстрування навчального кінофільму . Можно провести письмову роботу . Але головне завдання заключного уроку не тільки повторити вивчене , а уточнити , систематизувати , узагальнити і вдосконалити засвоєні учнями знання та вміння. Тому досвідчені викладачі на таких уроках організовують повторення на такому рівні , щоб відбувалося осмислення учнями знань за нових умов і закріплення усвідомлених зв’язків .