К.п.н. Жукова О.С.

Донецький державний університет управління

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ ФАХОВОГО НАВЧАННЯ У ВНЗ

В умовах реформування вищої освіти в рамках Болонського процесу сучасна педагогічна наука вирішує завдання, спрямовані на створення умов для саморозвитку і самореалізації кожної особистості громадян України. Саме тому актуалізується дослідження теоретичних засад з проблеми творчого розвитку фахових умінь майбутнього фахівця з метою створення експериментальним шляхом нових, більш ефективних методик стимулювання його творчої самореалізації.

Аналіз останніх досліджень з проблем підтверджує необхідність перманентного оновлення теоретичних засад для розвитку педагогічної системи фахового навчання у ВНЗ, спрямованої на формування готовності до творчої самореалізації майбутніх спеціалістів. Специфіка формування готовності майбутніх професіоналів до творчої самореалізації передбачає комплексний підхід до вивчення педагогічних, естетичних, психологічних аспектів проблеми досліджених у роботах Ш.Амонашвілі, О.Ростовського, Л.Хлєбнікової, П.Харченко, І.Беха та інших.

У психолого-педагогічній літературі проблема готовності розглядається на різних рівнях, починаючи з розкриття змісту поняття - до виявлення характерних особливостей прояву в різних видах діяльності. У дослідженнях ряду вчених в основу поняття "готовності" покладається феномен установки, як готовність до активної дії, що виникає на основі потреб.

У соціальній психології поняття "готовність" трактується з позицій соціальної установки, психологічного процесу стосовно соціального світу у зв'язку з його цінностями. Психологічний підхід у визначенні суті поняття "готовності" пов'язується з ставленням як одним з регуляційних механізмів поведінки людини і її діяльності.

Більшість наукових досліджень присвячена аспектам взаємозв'язку діяльності особистісно-орієнтованого процесу навчання й виховання. У наукових працях вітчизняних авторів поняття готовності розглядається як фактор активізації певних потреб і мотивів, які в подальшому генерують відповідні своїй суті засоби поведінки, виступаючи системоутворюючим фактором діяльності. Суб'єктивна готовність формується в уявленні особистості про те, що потрібно здійснити. Таке моделювання справжньої акції певної діяльності приводить до переживань та емоційних проявів. Завдяки багаторазовому варіюванню уявного здійснення акції дій індивід в змозі спокійно і чітко, враховуючи ситуації і можливості, їх виконувати.

Дослідження психологів Л. Виготського, І. Кона, Б. Теплова та інших дали змогу визначити найважливіші аспекти психологічного підходу до проблеми професійної готовності майбутнього фахівця. Важливе значення мали дослідження факторів орієнтаційної діяльності, пов'язаної з професійною готовністю студентів.

У психолого-педагогічних дослідженнях установлено, що в основі будь-якої діяльності лежить готовність особистості до її виконання. Готовність - це система, сутність якої певною мірою визначається специфікою діяльності, показником якої вона є і яка формується на основі зовнішніх та внутрішніх умов. В. Сластьонін визначає готовність до подальшої праці як систему підготовленості до успішного виконання професійних функцій, що включає такі складові: психологічна готовність (сформована установка на професійну діяльність; наявність інтересу до предметів та потреба в самоосвіті, розвинуте професійне мислення); науково-теоретична готовність (наявність повного об'єму необхідних спеціальних знань); практична готовність (наявність сформованих на відповідному рівні професійних умінь і навичок); психофізіологічна готовність (наявність відповідних передумов для оволодіння діяльністю; відповідна сформованість професійно значущих особистісних якостей); фізична готовність (відповідність стану здоров'я і фізичного розвитку вимогам обраної професії).

Розглядаючи проблему професійного саморозвитку майбутнього фахівця, П. Харченко дає визначення, що це є внутрішньо цілісне поєднання всіх структурних складових психіки особистості, спрямоване на її конструктивну взаємодію з зовнішнім світом шляхом отримання особистісно значущого та адекватного вимогам соціуму результату професійної діяльності, що є постійно існуючим процесом, який не обмежується змістом набутого досвіду, а ґрунтується на актуалізованому прагненні до професійного зростання, характеризуючись інтересами, прагненнями, здібностями особистості, її духовним та інтелектуальним потенціалом, і проявляється в активній позиції щодо пізнання навколишнього світу.

Н. Андрієвська в структуру готовності до професійної діяльності майбутнього спеціаліста включає наступні компоненти: професійний (проф. спрямованість), науково-теоретичний (об'єм знань), практичний (сформованість потрібних умінь), психофізіологічний (сформованість професійно значущих якостей).

Література:

1.Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самопознание. - М.: Мисль, 1984. - С.180-210.

2.Кривда Н.Ю. Проблема самореалізації особистості митця в сучасній естетико-
філософській думці // Етика, естетика і теорія культури: Наук. зб. Вип.. 36 / Ред. кол.: Л.Т.Левчук, А.Т.Гордієнко, В.І.Мазепа та ін.. - К.: Либідь, 1992. - С. 20-27.

3.Лазурський А.Ф. Альтруїзм: Психология личности. - М.: Узд-во МГУ, 1982. - С. 15-21.

4.Леонтьев А.Н. Деятельность и личность / / Вопросы философии, 1974. - № 4. - С. 87-97.