Секція „ ”

Житарюк І.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ПРОБЛЕМИ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ

В УКРАЇНІ НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ

Упродовж багатьох століть математика була і є сьогодні невід’ємним елементом системи освіти, оскільки формує в особистості наполегливість, раціональне мислення, способи висловлення думок, естетичне сприйняття світу тощо.

За роки незалежності України у математичній освіті відбулися певні позитивні зміни, але водночас залишилася низка невирішених та актуальних для сьогодення проблем.

Сьогодні в умовах збіднення духовного життя суспільства, його криміналізації, нівелювання загальнолюдських цінностей, прагматизації мислення, озлобленості, низької культури спілкування, гуманізації національної освіти, інформатизації, глобалізації та інтелектуалізації суспільства, серед інших постає і проблема необхідності відповідного рівня математичної освіти у навчальних закладах України.

На жаль, рівень математичної підготовки сучасних випускників загальноосвітніх навчальних закладів (ЗОНЗ) недостатній для продовження навчання у вищих навчальних закладах (ВНЗ) природничо-математичного профілю. Більшість випускників аргументує це небажанням обирати фах математика і непотрібністю в житті усіх математичних знань, набутих у ЗОНЗ. Сьогодні окремі випускники ЗОНЗ сумніваються у необхідності вивчення математики у передбаченому навчальним планом обсязі та обов’язкового складання зовнішнього незалежного оцінювання з цієї дисципліни, проте водночас вступають на навчання у ВНЗ на спеціальності, де не передбачено вступного іспиту з математики (сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання з математики), але де вивчають низку математичних дисциплін. У зв’язку з цим сьогодні гостро постає проблема профільного навчання, що дасть змогу зробити систему навчання математики привабливою і необхідною для продовження навчання у ВНЗ природничо-математичного профілю. Корисним у цьому плані буде звернення до вітчизняного методико-математичного досвіду кінця ХІХ - початку ХХ ст. (особливо західного регіону України, який перебував тоді у складі певних європейських держав), бо на той час в центрі уваги були питання про урізноманітнення типів навчальних закладів, змісту і методів навчання з метою врахування інтересів і нахилів підростаючого покоління та реальних потреб суспільства, переосмислення системи оцінювання навчальних досягнень суб’єктів навчання, забезпечення наступності змісту й вимог між початковим, основним та вищим навчальним закладом [1, с. 4].

Зміна освітньої парадигми обумовлена зміною поглядів суспільства на процес навчання у закладах освіти, зокрема вона передбачає необхідність забезпечення соціального розвитку суб’єктів навчання ЗОНЗ, тобто процесу засвоєння культурно-історичного досвіду людської взаємодії і, відповідно, становлення особистості як носія культури та члена суспільства. Освітній процес має забезпечити умови для набуття суб’єктом навчання системи поведінково-психологічних умінь і навичок, які забезпечать йому комфортне відчуття у навчальному процесі та ефективну спроможність його майбутньої діяльності і спілкування. Розв’язання цієї проблеми полягає у профілізації навчання та введенні компетентностей у практичну складову освіти [2, 3].

Математична компетентність передбачає застосування математики в реальному житті; розуміння змісту і методу математичного моделювання; вміння розробити математичну модель, адекватну явищу, що вивчається, отримати з неї логічні висновки, а також перевірити відповідність розроб-леної теорії досліджуваному явищу, досліджувати її методами математики, інтерпретувати отримані результати, оцінювати похибку обчислень, що саме по собі не приходить, цьому потрібно спеціально навчатися. Можна добре знати математику в її абстрактному викладі, але за поняттями й теоремами не вбачати їх прикладного значення, реальної інтерпретації [4, с. 2-7].

Сьогодні практика висуває перед математикою складні завдання, в чому полягає причина сучасного розвитку власне математики і прикладної математики, їх нових галузей, що дають можливість глибше і детальніше вивчати явища довкілля і розв’язувати конкретні практичні задачі, які виникають у зв’язку з прогресом інженерної справи і науки, котрі можна розв’язати лише комплексно, із залученням провідних фахівців різних галузей математики, її історії і філософії тощо. Для осіб з математичною освітою з’явилися нові можливості – робота в технічних проектних установах, науково-дослідних установах інженерного, медичного, біологічного, хімічного, економічного й аграрного профілів тощо.

Для того, щоб математика й надалі мала преференції, необхідний приплив у науку молоді, здатної привнести нові ідеї. Для цього потрібно вчасно виявляти та в подальшому розвивати її здібності, залучати до творчої праці, створювати відповідні мережі, що є одним із завдань сучасних навчальних закладів. Україні вкрай необхідні творці нового в усіх галузях, зокрема і в математиці.

Література:

1. Стрілець С.І. Проблеми шкільної математичної освіти у педагогічній спадщині К.Ф. Лебединцева (1878-1925) / Стрілець С.І. : Дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Світлана Іванівна Стрілець; Інститут педагогіки АПН України. – К., 2003. – 197 с.

2. Андрущенко В.П. Роздуми про освіту : Статті, нариси, інтерв’ю / Віктор Петрович Андрущенко. – К. : Знання України, 2004. – 804 с.

3. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / Василь Григорович Кремень. – К. : Грамота, 2005. – 448 с.

4. Раков С. Формування математичних компетентностей випускника школи як місія математичної освіти / Раков С. // Математика в школі. – 2003. – № 2. – С. 2-7.